Ухвала

від 13.12.2013 по справі 903/1499/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"13" грудня 2013 р. № 01-16/903/1499/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Фірма Фатум", м. Євпаторія

до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, м. Луцьк

про зняття арешту з нерухомого майна

Суддя: Бондарєв С.В.

Встановив:

Приватне підприємство "Фірма Фатум" звернулась до господарського суду Волинської області з позовною заявою №01-32/1545/13 від 11.12.2013р. до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про зняття арешту з нерухомого майна, що належить ПП "Фірма Фатум", накладений поставновою слідчого СУ УМВС України у Волинській області, Генсіровського Т.В. від 17.09.2008р. про арешт майна у кримінальній справі №31-169-07 запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, зареєстровано 18.09.2008р. за №7936743.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Така ж правова позиція викладена і у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів та виходячи з даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач не має статусу юридичної особи, являючись структурним підрозділом Управління Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач не може бути учасником господарського процесу, господарський суд вважає, що позовна заява Приватного підприємства "Фірма Фатум" до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду у господарському суді, у зв'язку з чим слід відмовити у прийнятті вказаної позовної заяви за правилами п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Окрім того, з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 2,3,3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України «Про виконавче провадження»), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК. Що ж до скарг, які подаються до суду на підставі статті 82 названого Закону та статті 121-2 ГПК, то, за змістом останньої з названих норм, їх розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач заявляє позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту, накладеного у кримінальній справі №13-169-07 слідчим СУ УМВС України у Волинській області шляхом винесення постанови від 17.09.2008р.

Тобто, арешт, з-під якого позивач просить звільнити майно, накладений в межах кримінальної справи на підставі Кримінально-процесуального кодексу України.

Господарський суд не має встановлених процесуальним законодавством правових підстав та інструментів для скасування арештів, накладених в межах кримінальної справи на підставі КПК України.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013р. у справі №7/61-Б, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. у справі № 903/758/13.

Кримінально-процесуальним кодексом України, як спеціальним законом, визначено окремий порядок оскарження дій слідчих органів.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2009р. у справі №45/180б.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що питання про зняття арешту з майна може вирішуватись в позовному провадженні господарським судом тільки в разі наявності між сторонами спору про право на таке майно, який в даному випадку відсутній, а також за скаргою, поданою в порядку ст. 121-2 ГПК України, процесуальні підстави для прийняття позовної заяви Приватного підприємства "Фірма Фатум" у господарського суду відсутні.

За таких обставин позовна заява Приватного підприємства "Фірма Фатум" до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду у господарському суді, у зв'язку з чим суд відмовляє у прийнятті вказаної позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

За таких обставин, позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 1 147 грн., сплачений за квитанцією №1712 від 06.12.2013р.

Крім того, в порушення вимог п.6 ст. 63 ГПК України, до позовної заяви позивачем не долучено доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд -

ухвалив:

1. В прийнятті позовної заяви Приватного підприємства "Фірма Фатум" до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про зняття арешту з нерухомого майна №01-32/1545/13 від 11.12.2013р. з доданими до неї документами на 23арк. (в т.ч. оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1 147грн. №1712 від 06.12.2013р.)- відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України (ГУДКСУ у Волинській області, код ЄДРПОУ 38009628, р/р 31219206783002, МФО 803014, КБК 22030001) на користь Приватного підприємства "Фірма Фатум" (АРК, м. Євпаторія, вул. Лікарняна, 49, код ЄДРПОУ 19454318) судовий збір у сумі 1 147 грн., сплачений за квитанцією №1712 від 06.12.2013р.

Суддя С. В. Бондарєв