Рішення

від 30.04.2009 по справі 17/996

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/996

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2009 р.                                              м. Черкаси                          Справа №  17/996

   Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача –Михайлик Л.Г. - по довіреності,          відповідача –Черепенко О.Є. - по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/996  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпульс»

дозакритого акціонерного товариства «Тальнівський щебзавод»

простягнення 241 897,52 грн.,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноімпульс»(далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Тальнівський щебзавод»(далі-відповідач) 241 897 грн. 52 коп. заборгованості, з яких: 241 560 грн. основна заборгованість та 337,52 грн. 3% річних.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт по бурінню скважини, які надавалися в жовтні 2008 року, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 11/10-1 від 11 жовтня 2008 року.

В судовому засіданні 30.04.2009 року представник позивача позов з підстав викладених в позовній заяві підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 30.04.2009 року з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги частково в сумі 185 274,72 грн., не визнає позов в сумі переданого позивачу пального - 55 421,28 грн. та шлангу на суму 864 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач зобов'язався виконати роботи по бурінню скважини.

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладання договору  на виконання робіт по бурінню скважини, ТОВ «Техноімпульс»виконало зазначені роботи, а ЗАТ «Тальнівський щебзавод»прийняло їх, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11/10-1 від 11 жовтня 2008 року (а.с.6), суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).    

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у жовтні 2008 року свої зобов'язання виконав, здійснивши роботи по бурінню скважини на загальну суму 241 560 грн.

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, його заборгованість станом на момент розгляду справи складає 241 560 грн.

Відповідно до частини 2 статті 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Підтвердження сплати відповідачем виконаних позивачем робіт (виписки з банку, платіжні доручення, квитанції) у матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надавались.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором підряду. Оскільки сторонами не було визначено строків та порядку оплати за виконані роботи по бурінню скважини, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку щодо оплати за виконані роботи.

Судом встановлено, що 23.02.2009 року позивачем на адресу відповідача з посиланням на підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт № 11/10-1 від 11.10.2008 року була направлена претензія (вимога) (а.с.5) з вимогою погасити заборгованість в сумі 241 560 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 27.02.2009 року (а.с.9). В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті позивачу за виконані ним роботи настав з моменту направлення цієї претензії (вимоги), а через сім днів у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по наданих послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 241 560 грн., тому задовольняє позов в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 337,52 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом нараховує 3 % річних за період з 07.03.2009 року по 23.03.2009 року. Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3 % річних в сумі 337,52 грн. за цей період, встановив правильність їх нарахування, тому задовольняє позов в цій частині.

Період заборгованостіСума боргу ( грн.)Кількість днівРозмір 3% річних

07.03.09.-23.03.09.241 56017  337,52(241560*3%*17/365)

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази виконання робіт (акт здачі-прийняття робіт № 11/10-1 від 11.10.2008 року). Докази укладення між сторонами будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні, позивачем та відповідачем не надавались.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача про передачу позивачу під час виконання останнім робіт по бурінню скважини пального на суму 55 421,28 грн. та шлангу на суму 864 грн., оскільки вони не підтверджені належними доказами. Так, зокрема, на наданій в судовому засіданні накладній № 400 від 11.10.2008 року стоять лише печатка відповідача і підписи його посадових осіб. В графі Одержав цієї накладної відсутній підпис будь-якої особи, а також відсутня печатка організації, що унеможливлює встановлення факту отримання цієї накладної позивачем. З лімитно-забірних карт за вересень і жовтень 2008 року та вимоги № 34 від 06.10.2008 року також не вбачається отримання цінностей саме представником позивача. Отже в даному випадку відповідачем не доведено за правилами статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України факт передачі позивачу матеріальних цінностей на загальну суму 56 285,28 грн. (пального на суму 55 421,28 грн. та шлангу на суму 864 грн.).

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 241 897,52 грн., з яких: 241 560 грн. заборгованість за надані послуги та 3% річних в сумі 337,52 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 2 418,97 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути позивачу сплачене в більшому розмірі державне мито в сумі 0,03 грн. згідно платіжного доручення № 1196 від 24.03.2009 року, оскільки при поданні позову державне мито підлягало сплаті в сумі 2 418,97 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Тальнівський щебзавод” (Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Кар'єрна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 01375038) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Техноімпульс” (м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 14, р/р 260071114 в ВАТ «Кредитпромбанк»м. Київ, МФО 300863, код ЄДРПОУ: 31902837) –241 560 грн. заборгованості, 3 % річних в сумі 337,52 грн., 2 418,97 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути позивачу сплачене в більшому розмірі державне мито в сумі 0,03 грн. згідно платіжного доручення № 1196 від 24.03.2009 року.

Видати довідку.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                                        С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 30.04.2009 року.