Постанова
від 06.05.2009 по справі 14/24
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/24

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.05.2009                                                                                           № 14/24

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2009

 у справі № 14/24 (суддя Книш Н.Ю.)

 за позовом                               СТОВ "Правда"

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 14369,42 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивачем подано до Господарського суду Чернігівської області позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13.026,81 грн. за поставлений товар (молоко) згідно договору від 27.05.2008 р., 990,89 грн. пені за період з 07.08.2008 р. по 30.11.2008 р., матеріальної шкоди у сумі 351,72 грн., що виникла в результаті зміни індексу інфляції за період серпень-жовтень 2008 р., та 1526 грн. послуг адвоката.

Представник позивача під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні 22.01.2009 р. надав пояснення стосовно нормативного обґрунтування заявлених до стягнення адвокатських послуг у сумі 1.562,00 грн.

Згідно з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2009 р. суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди від інфляції в сумі 351,72грн., яке було заявлено в заяві від 10.02.2009 р. про зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2009 р. у справі №14/24 (далі – Рішення  суду) позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” (вул. Дружби народів, 36, м. Прилуки, р/р 2009301175817 у філії „Відділення Промінвестбанк" МФО 311056, код 30713561) на користь   Товариства   з   обмеженою   відповідальністю   Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Правда" (с. Микілка, Котелевський р-н., Полтавська обл., р/р 26005100000410 ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" МФО 331605, код 21043835) 13.026 грн. 81 коп. боргу, 905 грн. 47 коп. пені, 139 грн. 32 коп. державного мита,  114 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1479 грн. 58 коп. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2009 р. у справі № 14/37 і прийняти нове рішення, яким відмовити СТОВ „Правда” в задоволенні позовних вимог про стягнення 13.026,81 грн. заборгованості, 905,47 грн. пені, 1.479,58 грн. послуг адвоката, залишивши позов СТОВ «Правда» без розгляду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- матеріали справи не містять належним чином посвідченого жодного документу, яким підтверджуються проведення фінансово-господарських операцій між позивачем та відповідачем;

- судом першої інстанції невірно встановлено момент виникнення зобов'язань відповідача за договором поставки молока, а тому нарахування пені не може мати місце у даному випадку, оскільки не встановлено моменту виникнення договірного зобов'язання;

- судом невірно встановлено природу договірних відносин;

- відповідачем не надано доказів необхідності укладення договору на надання адвокатських послуг на представництво інтересів підприємства відповідача, а також розмірності суми по сплаті послуг адвоката, що складає 1526 грн., а тому вказана сума не може бути включена до судових витрат та відшкодована за рахунок відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” і порушено апеляційне провадження у справі № 14/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.05.2009 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 Новікова М.М. у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Борисенко І.В., Шипка В.В.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2009 р. заперечив проти апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 06.05.2009 не з'явилися, будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також беручи до уваги матеріали справи, пояснення представника позивача, відсутність посилань апелянта на наявність доказів, які він не міг подати суду першої інстанції, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 27.05.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на закупівлю молока.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору продавець (позивач у справі) зобов'язується продати покупцю (відповідачу у справі) молоко базисного жиру та білка, що повністю відповідає діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарно-санітарним вимогам, діючим на момент продажу в Україні, а покупець зобов'язується прийняти молоко і оплатити його вартість відповідно до умив договору.

Відповідно до п. 5.1 оплату за молоко покупець проводить по договірним цінам, погодженим з продавцем, які визначаються у відповідному протоколі погодження цін щомісячно.

Сторони 27.05.2008 р. підписали Протокол погодження ціни молока - сировини згідно з ДСТУ 3662-97, що планується до продажу ЗАТ „Маслозавод „Прилуки" з 27.05.2008р., в якому визначили, що ціна на молоко охолоджене (жир - 3,4 %) 1 ґатунку – 160 грн/т, 2 ґатунку - «-30%», неґатункове - «-50%».

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1  та 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено приписами ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв молоко на загальну суму 121.987,20 грн., що підтверджується:

- товарно-транспортними накладними на перевезення молочної продукції за період травень липень 2008 р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи (а. с. 92-149); приймальною квитанцією № 5 на закупівлю молочної сировини за травень 2008 р. (ф. № ПК-3), яка складена, підписана і скріплена печаткою відповідача, в якій вказано про прийняття натуральної ваги – 6059 кг, у перерахунку на молоко базисної жирності - 6771,8 кг, середня закупівельна ціна за 1кг молока 1 ґатунку при фактичному вмісті жиру та білка - 1,60 грн., загальна сума сировини – 9.029,34 грн., доплата за рахунок коштів ПДВ (дотація) – 1.805,86 грн., повне сальдо на кінець місяця (періоду) – 10.835,20 грн.;

- приймальною квитанцією № 6 на закупівлю молочної сировини за червень 2008 р. (ф.№ПК-3), яка складена, підписана і скріплена печаткою відповідача, в якій вказано про прийняття натуральної ваги – 34.103 кг, у перерахунку на молоко базисної жирності – 36.537,6 кг, середня закупівельна ціна за 1 кг молока 1 ґатунку при фактичному вмісті жиру та білка - 1,60 грн., загальна сума сировини – 48.716,02 грн. і доплата за рахунок коштів ПДВ (дотація) – 9.743,18 грн. (всього 58.459,20 грн.). Окрім того в приймальній квитанції № 6 відповідачем у відповідних графах вказано про перерахування дотації у сумі 4.356,79 грн. та про перерахування коштів за місяць (період) – 47.986,00 грн., і визначено повне сальдо на кінець місяця (періоду) – 10.949,61 грн.;

- приймальною квитанцією № 7 на закупівлю молочної сировини за липень 2008 р. (ф. № ПК-3), яка складена, підписана і скріплена печаткою відповідача, в якій вказано про прийняття натуральної ваги – 31.683 кг, у перерахунку на молоко базисної жирності – 32.933,4 кг, середня закупівельна ціна за 1 кг молока 1 ґатунку при фактичному вмісті жиру та білка - 1,60 грн., загальна сума сировини – 43.910,69 грн. і доплата за рахунок коштів ПДВ (дотація) - 8782,11 грн. (всього 52.692,80 грн.). Окрім того, в приймальній квитанції № 7 відповідачем у відповідних графах вказано про перерахування коштів за місяць (період) – 41.615,60 грн., і визначено повне сальдо на кінець місяця (періоду) – 28.026,81 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на вартість поставленої відповідачу молочної сировини за договором без номеру від 27.05.08 р. оформлені податкові накладні №29 від 30.06.2008 р. на суму 9.029,33 грн., № 32  від 30.06.2008р. на суму 58.459,20 грн., №36 від 31.07.2008 р.  на суму 43.910,67 грн., копії яких долучені до справи.

Відповідач факт отримання молока від позивача по ціні 1,60 грн. за 1 кг не спростовує, а також відповідач не спростував у відповідності до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт отримання від позивача молока у перерахунку на молоко базисної жирності на загальну суму 121.987,20 грн.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за отриману продукцію проводяться не пізніше 15 календарних днів після звітного періоду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Копія договору, надана до матеріалів справи, містить такий запис: „В розділі 5 „Ціна та порядок розрахунків" пункт 5.2. читати: „Розрахунки за отриману продукцію проводиться не пізніше 4-х календарних днів після звітного періоду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця", який підписаний посадовою особою позивача та містить печатку товариства позивача.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не враховував цей напис як зміни до умов договору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 645 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір на закупівлю молока від 27.05.2008 р. укладений сторонами у письмовій формі, підписаний та скріплений печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи, зміни до договору проведені в односторонньому порядку - позивачем, з боку відповідача відсутнє погодження щодо внесення змін у п. 5.2 договору. За таких обставин, зміни до договору внесенні не у невідповідності до законодавства, а тому суд не враховує їх при розгляді справи.

Як вбачається із поданих примірників складених відповідачем приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини (форма №ПК-3) за травень 2008 р., за червень 2008 р., за липень 2008 р., відповідач складав їх за кожний місяць поставки сировини та визначав повне сальдо на кінець місяця (періоду).

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що звітним періодом у даних господарських взаємовідносинах сторін є календарний місяць, і відповідач зобов'язаний проводити повний розрахунок за отриману від позивача сировину у травні 2008 р. у строк - 15.06.2008 р., за отриману від позивача сировину у червні 2008 р. - у строк 15.07.2008 р., за отриману від позивача сировину у липні 2008 р. у строк - 15.08.2008 р.

Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач, останній за поставлене молоко розрахувався частково на суму 108.960,39 грн. згідно з платіжними дорученнями №157 від 06.06.2008 р. на суму 15.172 грн., № 1013 від 18.06.2008 р. на суму 17.816 грн., №806147 від 12.06.2008р. на суму 4.356,79 грн., № 29 від 27.06.2008р. на суму 15.000 грн., №396 від 02.07.2008р. на суму 10.000 грн., № 633 від 24.07.2008 р. на суму 10.000  грн., №1031876 від 23.07.2008 р. на суму 21.615,60 грн., № 783 від 15.08.2008р. на суму 15.000 грн.

Факт оплати відповідачем молока підтверджується і виписками банку (а. с. 40-68).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи судом першої інстанції становила 13.026,81 грн., що підтверджується матеріалами справи, двостороннім актом звірки розрахунків, складеним відповідачем станом на 31.08.2008 р., який підписаний та скріплений підписами і печатками позивача і відповідача. Окрім того відповідачем в належний і допустимий спосіб не спростовані вимоги позивача щодо стягнення боргу у сумі 13.026,81грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вчинені сторонами конклюдентні дії щодо передачі позивачем молока та його прийняття відповідачем, видачі оформлених відповідачем приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, проведення відповідачем оплат за закуплене молоко, доходить висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо ціни на молоко, оскільки відповідач отримував поставлений позивачем товар за ціню вказаною у приймальних квитанціях на закупівлю молока та проводив частково оплату, що підтверджується матеріалами справи. При цьому позивачем не заявлено будь-яких заперечень щодо визначеної відповідачем ціни у приймальних квитанціях на закупівлю молока.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє твердження відповідача про недосягнення сторонами згоди щодо ціни поставки товару.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (далі  за текстом - Закон № 996) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для проведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідач в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України на вимогу суду не подав витребуваних документів.

Посилання відповідача на передачу документів для проведення планової аудиторської перевірки місцевим судом обґрунтовано не прийнято, враховуючи відсутність доказів такої передачі, а також враховуючи відсутність намірів з боку відповідача подати витребувані судом документи, провести звірку розрахунків на вимогу суду.

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з не наданням позивачем необхідних документів задоволенню не підлягає з огляду на те, що позивачем до матеріалів справи подані первинні документи, які фіксують здійснення сторонами господарських операцій. Відповідач доказів на спростування відповідних обставин не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що  докази, наявні в матеріалах справи,  були достатніми для прийняття місцевим судом рішення у справі.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. За таких обставин, борг в сумі 13026,81грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору покупець несе відповідальність в разі невчасного перерахунку коштів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Поняття пені наведено у ст. 549 ч. 3 Цивільного кодексу України, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача 990,89 грн. пені за період з 07.08.2008 р. по 30.11.2008 р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем помилково визначено період нарахування пені, виходячи з кінцевого терміну розрахунку за товар отриманий у липні 2008 р., а тому вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 905,47 грн. за період з 16.08.2008 р. по 30.11.2008 р. В решті вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю нарахування.

Колегія суддів відзначає, що оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не розрахувався, то за таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 13.026,81 грн. та в частині стягнення пені в сумі 905,47 грн. В решті позову належить відмовити.

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів також враховує, що ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат, до яких віднесено витрати по оплаті послуг адвоката.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката у сумі 1.526,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та адвокатом Ждан В'ячеславом Вікторовичем, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 298 від 27.06.2006 р., укладено угоду від 14.10.2008 р. про надання правової допомоги у справі за позовом СТОВ „Правда" до ЗАТ „Маслозавод Прилуки" на стадії досудової підготовки (складання позовної заяви) та при розгляді у господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно з умовами договору клієнт зобов'язується сплатити за надання правової допомоги гонорар (винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги). Розмір гонорару та витрати під час ведення справи є конфіденційною інформацією, у зв'язку з чим визначаються в додатку № 1 до цієї угоди.

У Додатку № 1 до угоди про надання правової допомоги від 14.10.2008 р. позивач та адвокат визначили, що гонорар (грошова винагорода) у справі складає 1.526,00 грн., з них в якості авансу 1.526,00 грн. надаються клієнтом готівкою в день укладання угоди.

Позивачем та адвокатом підписано акт про виконані адвокатські роботи з урахуванням витраченого адвокатом часу по наданню правової допомоги, що підлягає сплаті як судові витрати на суму 1.526,00 грн.

Факт оплати позивачем послуг адвоката підтверджується видатковим касовим ордером від 14.10.2008 р. на суму 1.526,00 грн., витягом з Журналу реєстрації прибуткових касових документів за 2008 р. позивача, витягом з касової книги позивача за 2008 р., витягом з Книги доходів та витрат підприємця, що надає послуги - Ждан В.В.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають стягненню за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати покладаються при задоволенні позову на відповідача.

За таких обставин витрати за послуги адвоката підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1.479,58 грн.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 139,32 грн. та 114,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тобто пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 14/24 від 04.03.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 14/24 від 04.03.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 14/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Шипко  В.В.

  

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.05.2009
Оприлюднено20.05.2009
Номер документу3598896
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —14/24

Ухвала від 30.03.2017

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Булка В. І.

Ухвала від 23.03.2017

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Булка В. І.

Ухвала від 19.09.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 23.03.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 04.03.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 14.07.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 25.10.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 03.11.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 14.04.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

Ухвала від 04.06.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Руденко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні