Постанова

від 28.04.2009 по справі б26/198-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б26/198-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 квітня 2009 р.                                                                                    № Б26/198-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддівУдовиченка О.С.,Міщенка П.К.(доповідач), Короткевича О.Є.

розглянувши  касаційну  скаргу

на   ухвалу

у справі

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровськагосподарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р.№ Б26/198-08

за заявою

до боржника

про Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство Міранда"Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Сектор"визнання банкрутом

В судовому засіданні взяли участь представники:

- скаржника: не з'явився;

- заявника: не з'явився;

- боржника: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області  від 25.09.2008 року у справі №Б26/198-08 про банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Сектор"  визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора та зобов'язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

На виконання вимог суду ліквідатором  було надано звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс боржника, який ухвалою від 19.02.2008 року був затверджений судом   та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Сектор" на підставі ст. 32, ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з  ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р.  Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу  скасувати, посилаючись на неповне  дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Вищий господарський суд України ухвалою від 10.03.2009 року прийняв касаційну скаргу ДПІ міста Дніпропетровська на  ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2009р.  до провадження та призначив скаргу до розгляду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження справі у №Б26/198-08 та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В порядку ст. 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута  та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області  від 19.02.2009 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Сектор"   та припинено провадження у справі №Б26/198-08.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Частиною 5 ст. 52 вказаного вище Закону  передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.

Відповідно ст. 31 ГПК при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків   арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ст. 32 Закону  після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів.

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов'язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, запитів до обслуговуючих боржника банківських установ, державної виконавчої служби, реєстру вимог кредиторів боржника, даних інвентаризації майна боржника, не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до суду  першої  інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська  задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008р.  у справі   № Б26/198-08 скасувати,  а справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                       Удовиченко О.С.

С у д д я                                                                                Міщенко П.К.

С у д д я                                                                                           Короткевич О.Є.