Ухвала

від 21.04.2009 по справі 17/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

21.04.09                                                                                 Справа № 17/50.

За позовом Первинної профспілкової організації державного відкритого акціонерного товариства шахти «Білоріченська»Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», сел. Білоріченське Лутугинського району Луганської області

до Державного відкритого акціонерного товариства шахти «Білоріченська»Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», сел. Білоріченське Лутугинського району Луганської області

про стягнення 393 620 грн. 30 коп.

                                                                                                                Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                     Представники:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув;

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості з відрахувань  грошових коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу діяльність у сумі 393620,30 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного  та компетентного  представника у судове засідання 21.04.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення  фактичного місцезнаходження учасників  судового  процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.   Тому  відповідні  процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем  докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на підставі ст. 250 КЗпП, ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідач повинен відраховувати позивачу кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу діяльність у розмірі, передбаченому Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості (далі – Галузева угода)

На підставі  п.14.1.4 Галузевої угоди та п.14.6 Колективного договору між відповідачем та трудовим колективом, відповідач щомісячно повинен відраховувати кошти на  культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу діяльність. У розмірі 1,1% фонду оплати праці, але не більше 75 000 грн.

На протязі 2008  року та двох місяців 2009 року відповідач зазначене зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 393620,30 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Як встановлено частиною 3 статті 33 Закону України «Про судоустрій України»,  місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин,  а  також  інші  справи,  віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до  статі 1  Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановлено підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження, передбаченому цим кодексом, та розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у статтях 1, 21 ГПК України.

Отже, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення  грошових коштів у сумі 393620,30 грн. на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу на виконання умов колективного договору, укладеного між позивачем як представником трудового колективу шахти “Білоріченська” та адміністрацією шахти “Білоріченська”. Тобто, предметом спору є стягнення грошових коштів у сумі 393620,30 грн. на здійснення профспілкою своїх функцій по соціальному захисту робітників підприємства шахти “Білоріченська”, а підставами спору є невиконання стороною (адміністрацією шахти) умов колективного договору.

Частина 1 статті 55 Господарського кодексу України надає поняття суб'єкта господарювання, зокрема,   суб'єктами  господарювання  визнаються  учасники господарських відносин,  які здійснюють  господарську  діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за  своїми  зобов'язаннями  в  межах  цього майна,  крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому  Кодексі  розуміється діяльність    суб'єктів   господарювання   у   сфері   суспільного виробництва,  спрямована на виготовлення та реалізацію  продукції, виконання  робіт чи надання послуг вартісного характеру,  що мають цінову визначеність.          

Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», професійна спілка  (профспілка)   -  це добровільна  неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами   за   родом   їх   професійної  (трудової)  діяльності (навчання).

Цим же законом, зокрема частиною 1 статті 2, встановлено, що професійні спілки    створюються    з    метою    здійснення представництва та захисту трудових,  соціально-економічних прав та інтересів  членів  профспілки.

Законодавство про   профспілки   складається   з  Конституції України,  Закону України «Про об'єднання  громадян»,  цього  Закону,  Кодексу  законів  про працю України  та   інших   нормативно-правових   актів,   прийнятих відповідно до них (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

В Преамбулі Закону України «Про колективні договори і угоди» зазначено, що цей Закон визначає  правові  засади  розробки,  укладення  та виконання  колективних  договорів  і   угод   з   метою   сприяння регулюванню трудових відносин та  соціально-економічних  інтересів працівників і власників.

Статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди»та ст. 10 Кодексу законів про працю України визначено, що колективний договір,  угода  укладаються  на  основі  чинного законодавства,   прийнятих   сторонами   зобов'язань  з  метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних  відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених  ними органів.

Статтею 18  Закону України «Про колективні договори і угоди»встановлено відповідальність за порушення і невиконання колективного договору, яка законом покладена на осіб, що представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом орган у вигляді штрафу до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Як встановлено у пункті 2.1 Статуту професійної спілки працівників вугільної промисловості України (далі –Статут), метою Профспілки є здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Головними завданнями Профспілки є завдання, перелічені у п.2.2. Статуту. (а.с.8)

          Пунктом 2.3.21 Статуту передбачено, що позивач здійснює господарську та фінансову діяльність шляхом надання безоплатних послуг, робіт, створення в установленому законодавством порядку підприємств, установ або організацій із статусом юридичної особи, формує відповідні фонди, кредитні спілки.

Спір, що виник між сторонами у цій справі не пов'язаний з діяльністю зазначеною у пункті 2.3.21. Статуту, а випливає з Колективного договору.

З огляду на викладене, колективний договір не є господарським договором і не є підставою для виникнення господарського зобов'язання у розумінні Господарського кодексу України, оскільки повноваження щодо виконання і контролю за виконанням колективного договору профспілки здійснюють в сфері захисту трудових та соціально-економічних прав громадян –членів профспілки.

Таким чином, спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі у зв'язку з виплатою внесків на  культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу на виконання умов колективного договору, носять трудовий, а не  господарський характер, даний спір не є господарським, тому  провадження у справі слід припинити у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Однак, слід зауважити, що згідно з частиною 5 статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»встановлено порядок захисту належного виконання умов колективного договору профспілками, відповідно до якого позивач по справі має право направити роботодавцю (відповідачу) подання про усунення порушень колективного договору і у разі відмови –профспілка має право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93 позивачу слід повернути  з Державного бюджету України державне мито у сумі 3936,20 грн., сплачене за платіжним дорученням      № 65 від 31.03.2009.

          Керуючись  п.1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито», суд         

у х в а л и в:

1.          Провадження у справі припинити.

2. Повернути Первинній профспілковій організації державного відкритого акціонерного товариства шахти «Білоріченська»Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області, ідентифікаційний код 21806807, з Державного бюджету України державне мито в сумі 3936,20 грн., сплачене за платіжним дорученням № 65 від 31.03.2009, видавши його з матеріалів справи.  

Підставою для повернення державного мита є дана ухвала, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

         Суддя                                                                                         О.С. Фонова