Постанова

від 28.04.2009 по справі 24/262-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/262-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 квітня 2009 р.                                                                                    № 24/262-б  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.

суддів:Білошкап О. В. Заріцької А. О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на ухвалу

та постанову господарського суду міста Києва від 12.11.2008 рокугосподарського суду міста Києва від 14.08.2008 року

у справі№24/262-б

за заявоюПриватного підприємства "Преміумгруп"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Всеукраїнський альянс "

про Банкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від ліквідатораНе з'явився

від боржникаНе з'явився

від скаржникаФесюнов Олег Вікторович № 3608/9/10-113 від 21.11.2007 року

                                      В С Т А Н О В И В  :

07.08.2008 року господарським судом  міста Києва за заявою Приватного підприємства "Преміумгруп"  порушено провадження у справі №24/262-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Всеукраїнський альянс "  (Далі – ТОВ "Торгова група "Всеукраїнський альянс").

Постановою господарського суду  міста Києва від 14.08.2008 року в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано ТОВ "Торгова група "Всеукраїнський альянс" код 34531381 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "Преміумгруп", а ліквідатора зобов'язано письмово повідомити про визнання ТОВ "Торгова група "Всеукраїнський альянс" банкрутом всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута, а також ліквідатора - провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 14.08.2009 року.

 Ліквідатором подано до суду звіт та ліквідаційний баланс підприємства - банкрута в порядку ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Господарський суд міста Києва в судовому засіданні розглянув поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс ТОВ "Торгова група "Всеукраїнський альянс", який ухвалою від 12.11.2008 року затвердив звіт та ліквідаційний баланс підприємства банкрута станом на 21.10.2008 року та припинив провадження по справі керуючись   ст. 32, п. 6 ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також ухвалу суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та про припинення провадження у справі, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 129 Конституції України, ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 36,  43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 14.08.2008 року  та ухвалу господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Згідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Даної правової позиції дотримується також Верховний суд України в постанові у справі №Б48/12-06 від 06.06.2006 року.

 Відповідно до статті 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п. 7 ст. 19 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Господарський судом міста Києва розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо його місцезнаходження, не встановив обставини  наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута  та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс  ТОВ "Торгова група "Всеукраїнський альянс" та припинено провадження у справі №24/262-б.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 31 ГПК при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків   арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ст. 32 Закону  після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов'язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, даних інвентаризації майна боржника, банківських установ не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського суду  міста Києва від 14.08.2008 року та ухвалу господарського суду  міста Києва від 12.11.2008 року у справі №24/262-б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 14.08.2008 року та ухвалу господарського суду  міста Києва від 12.11.2008 року у справі №24/262-б задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 14.08.2008 року та ухвалу господарського суду  міста Києва від 12.11.2008 року у справі №24/262-б скасувати.

3.          Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                О. Є. Короткевич

Судді                                                                             О. В. Білошкап

                                                                                            А. О. Заріцька