Постанова

від 22.04.2009 по справі 24/378-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/378-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 квітня 2009 р.                                                                                    № 24/378-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргудержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постановута ухвалугосподарського суду міста Києва від 09.10.2008 рокугосподарського суду міста Києва від 04.02.2009 року

у справігосподарського суду№ 24/378-бміста Києва

про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю «Полімероптсервіс»

ліквідатор Заїкіна Л.А.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скарги Москальова Г.С. (дов. №17443/9/10-209 від 19.12.2008 р.)

від боржникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

          господарський суд міста Києва ухвалою від 30.09.2008 року порушив  провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Полімероптсервіс»(далі –боржника), в зв'язку з прийняттям його засновником рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою господарського суду міста Києва від 09.10.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Заїкіну Л.А., зобов'язано ліквідатора опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі в п'ятиденний строк, також зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс в строк до 09.10.2009 року.

Ухвалою суду від 04.02.2009 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, юридичну особу боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою, державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі –інспекція) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову та ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 23, 51 Закону, статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статті 60 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

За частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Частиною 1 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників боржника №5 від 03.06.2008 року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та створення ліквідаційної комісії. Відповідно до протоколу засідання ліквідаційної комісії боржника №2 від 02.07.2008 року прийнято рішення про звернення до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Боржник звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами 51 Закону 29.09.2008 року. У заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості про те, чи було розміщено в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення зазначеної юридичної особи відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що подана боржником заява про порушення провадження у справі взагалі не підписана боржником,  його представником, чи головою ліквідаційної комісії (т. 1 а.с.5).

Отже, боржником подано заяву до суду з порушенням встановленого статтею 105 ЦК України порядку та не доведено належним чином обставин, які можуть бути підставою порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону та зумовлюють ліквідацію юридичної особи за наслідком затвердження ліквідаційного балансу за відсутності коштів для задоволення грошових вимог кредиторів боржника. (З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б).

Окрім того, інспекцією надано докази подання боржником декларації з податку на прибуток за 2007-2008 роки та відображенням в них прибутку, що говорить про здійснення боржником господарської діяльності. Так, Декларацією від 22.01.2008 року боржник самостійно задекларував свої податкові зобов'язання перед скаржником на суму 17025,00 грн. (рядок 12), а декларацією від 01.10.2008 року –на суму 3713,00 грн. (рядок 12), що свідчить про порушення прав скаржника, як кредитора боржника незаконно введеною ліквідаційною процедурою.

Відтак, постанова господарського суду м. Києва від 09.10.2008 року про визнання боржника банкрутом прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи, а отже є такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.02.2009 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, юридичну особу боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 09.10.2008 року прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи та є такою, що підлягає скасуванню.

Оскільки, підставою проведення ліквідаційної процедури у справі №24/378-б про банкрутство боржника є постанова про відкриття ліквідаційної процедури від 09.10.2008 року, яку належить скасувати, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про безпідставне проведення ліквідаційної процедури боржника та незаконність винесення ухвали, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури.

У зв'язку з наведеним зазначені судові акти слід скасувати, а провадження у справі №24/378-б припинити, як порушене безпідставно відповідно до частини 1 статті 80 ГПК України та статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

За приписами частин 1, 2 статті 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи. Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», смт. Юр'ївка (ЄДРПОУ 30795487), проведену відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 09.10.2008 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2009 року скасувати.

3.          Провадження у справі №24/378-б припинити.

4.          Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю «Полімероптсервіс», м. Київ (ЄДРПОУ 33786103), проведену відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 04.02.2009 року.

Головуючий                                                                                       Н. Ткаченко

Судді                                                                                                           Л. Катеринчук

                    О. Яценко