Рішення

від 29.04.2009 по справі 02/1062

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/1062

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "29" квітня 2009 р.                                                                           Справа №  02/1062

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання  Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Яцук О.П. –директор, Івашков Є.Г. - за довіреністю,

відповідача: Герасименко О.А. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  «Брокер-Імпекс»

до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Черкаське Регіональне управління

про зобов'язання вчинити дії,     

                                                            ВСТАНОВИВ:    

Заявлено вимогу про зобов'язання відповідача, відповідно до укладеного між сторонами договору № 31-01-07 строкового банківського вкладу (депозиту) від 31.01.2007 року та Додаткової угоди до нього, повернути позивачу  220 000 грн. на його поточний рахунок № 26006201 в Черкаській ОД «Райффайзен банк Аваль», м. Черкаси, МФО 354411, з тих підстав, що встановлений за згодою сторін строк вкладу закінчився 24 лютого 2009 року, однак відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, свої зобов'язання не виконав, вклад в сумі 220 000 грн. позивачу на його рахунок не повернув.     

          Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити, заперечили проти доводів відповідача у відзиві на позов з мотивів їх безпідставності, стверджуючи, що дія мораторію не поширюється на кошти по депозитному вкладу, обмеження відповідачем позивача у розпорядженні його коштами є безпідставним та незаконним, оскільки ніяких судових рішень не було, заборони на кошти позивача судом не накладалися, а будь-які  інші обмеження є незаконними.  

          Представник відповідача у запереченні на позовну заяву та у судовому засіданні заперечив проти позову з тих підстав, що банк не міг перерахувати кошти із незалежних від нього причин, в зв'язку із прийняттям Національним банком України постанов № 319 від 11.10.2008 року та № 413 від 04.12.2008 року;  у ВАТ КБ «Надра»призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року; зобов'язання банку з виконання вимог позивача настали до введення мораторію, а тому виконання банком таких майнових зобов'язань неможливе.   

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд   встановив наступне.     

ВАТ КБ «Надра»в особі Заступника директора по корпоративному блоку  Філії ВАТ КБ «Надра»Черкаське регіональне управління Терещенка Тараса Анатолійовича, що діє на підставі довіреності № 1-11-4155 від 10.05.2006, та товариство з обмеженою відповідальністю  «Брокер-Імпекс» в особі директора Яцука Олександра Петровича, що діє на підставі статуту, уклали Договір строкового банківського вкладу № 31-01-07 від 31 січня 2007 року, за умовами якого позивач, як вкладник, перераховує на вкладний рахунок № 26150000777001 в філії ВАТ КБ «Надра»Черкаське регіональне управління грошові кошти  в сумі 300 000 грн.  дата повернення вкладу –12 лютого 2008 року.

Вказана сума була перерахована із поточного рахунку позивача у ЧОД АППБ “Аваль” № 26006201 на вказаний у договорі вкладний рахунок № 26150000777001 у відповідача по платіжному дорученню № 48 від 31 січня 2007 року.

Додатковою угодою № 1 від 12.02.2008 до договору банківського вкладу № 31-01-07  сторони внесли зміни у договір, в тому числі в пункт 1.2. договору та встановили дату повернення вкладу  - 24 лютого 2009 року.

Додатковою угодою № 2 від 19.05.2008 до договору  сторони зменшили суму вкладу до 220 000 грн.  

24 лютого 2009 року, тобто в день повернення вкладу, банк вклад не повернув.

Позивач звернувся до установи банку із листом № 7 від 24 лютого 2009 року, яким просив  повернути вклад в сумі 220 000 грн.  та відсотки за січень-лютий 2009 року на поточний рахунок позивача у  Черкаській ОД «Райффайзен банк Аваль».

Як вбачається із відповіді банку на адресу позивача, із відзиву на позов та із пояснень представника відповідача, останній не повернув вказану суму коштів на поточний рахунок позивача, вся сума вкладу і на момент розгляду справи знаходиться на вкладному рахунку позивача  у ВАТ КБ «Надра».  

Тобто, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув кошти  на поточний рахунок позивача, зазначений у п. 8 договору та у платіжному дорученні від 31.01.2007 року і у заяві позивача від 24.02.2009 року.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, а вимога позивача про зобов'язання відповідача  повернути кошти є правомірною, виходячи із наступного.

За своєю правовою природою договір № 31-01-07 від 31 січня 2007 року є договором банківського вкладу. Позивач та відповідач відносяться до господарюючих суб'єктів і на їх правовідносини поширюються норми Господарського кодексу України, а також норми Цивільного кодексу України.  

           В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

    Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать.        

    Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статей 193, 202 ГК господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За умовами пункту 2.2. договору після закінчення строку  вкладу,  визначеного в п. 1.2. договору,  відповідач зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в пункті 8 договору.  

Відповідно до пункту 3.4.2. договору  відповідач зобов'язався забезпечити повне  збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами.

В пункті 3.4.5. договору визначено порядок повернення вкладу та вказано,  що  після закінчення строку дії цього  договору  сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника (позивача), зазначений у п. 8 цього договору.  

Тобто, договором визначено обов'язок відповідача перерахувати суму вкладу із вкладного рахунку позивача на його поточний рахунок  без оформлення вкладником будь-яких документів. Такий порядок  не суперечить приписам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», далі –Закон, зокрема, статей 2, 26 Закону.    

Згідно статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати  вкладникові таку суму та проценти на неї  або дохід в іншій формі  на умовах та в порядку,  встановлених договором.  

Позивач (як вкладник) вимагав від відповідача повернення вкладу із закінченням строку вкладу, встановленого сторонами, однак,  відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, кошти позивачу не повернув.       

Спосіб захисту порушеного права обирає позивач.

В статті 20 Господарського кодексу України вказані способи захисту  прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, одним із яких є присудження до виконання обов'язку в натурі.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на постанови Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року та № 413 від 04.12.2008 року, оскільки позивач вимагав повернення коштів 24 лютого 2009 року, тобто у день встановленого договором строку повернення депозиту.

Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, однак, суд вважає, що позивач до таких не відноситься, адже, виходячи із виду договірних відносин, позивач є вкладником банку, але не кредитором у розумінні чинного законодавства.  

Такий висновок суду ґрунтується на аналізі приписів ряду законів. Зокрема,  стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дає визначення термінів, та зазначає, що кредитор банку –юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.  

Суд вважає,  що позивач є клієнтом банку, який за визначенням у статті 2 вказаного Закону –це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

          Відповідно до преамбули Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Відповідно до приписів статті 5 вказаного Закону позивач та відповідач є відповідно учасником та членом платіжної системи,  і відносини між ними, як між суб'єктами переказу, регулюються на підставі договору, укладеного між ними з урахуванням вимог законодавства України.

           Відповідно до пункту 7.1. Закону банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. За приписом пункту 7.1.1. статті 7 Закону вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

          Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо  у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

В статті 13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»вказано, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.  

Закон (стаття 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)  та постанова Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року чітко визначають, на які  зобов'язання перед кредиторами поширюється мораторій та  вчинення яких дій забороняється протягом дії мораторію.  

Разом з тим, в частині четвертій статті 85 Закону  вказано,  що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.  

Закон у кожній ситуації визначає правила поведінки і їх повинні дотримуватися всі учасники та суб'єкти правовідносин.

          Відповідно до частини першої статті 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняючи щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку,  додержуючись вимог законодавства.  А згідно частини  2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана  утримуватися від дій,  які  могли  б порушити права інших осіб.   

За статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.    

Суду не подано доказів наявності такого  судового рішення.

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача   виконати свої обов'язки за  Договором  № 31-01-07 строкового банківського вкладу (депозиту) від 31 січня 2007 року та  перерахувати 220 000 грн. із вкладного рахунку позивача  на його поточний рахунок  № 26006201 в Черкаській ОД «Райффайзен банк Аваль», м. Черкаси, МФО 354411, є правомірною і законною, основаною на належних доказах,  відповідає праву позивача, тобто  є такою, що підлягає задоволенню.    

Суд зазначає, що територіальна підсудність даного спору визначена  вірно, виходячи із Положення про філію відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Черкаське Регіональне управління  та із припису статей 15, 28 Господарського процесуального кодексу України.    

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд   

В И Р І Ш И В :          

1.  Позов задовольнити  повністю.

2.  Зобов'язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»   (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) повернути товариству з обмеженою відповідальністю  «Брокер-Імпекс»(18000, м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 76, ідентифікаційний код 22801663)  депозит в сумі 220 000 грн. на його поточний рахунок  № 26006201 в Черкаській ОД «Райффайзен банк Аваль», м. Черкаси, МФО 354411.    

3. Стягнути із відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»   (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю  «Брокер-Імпекс»(18000, м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 76, ідентифікаційний код 22801663)  85 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного  апеляційного господарського суду.

         Суддя                                                                                           А.Д.Пащенко

          Рішення підписане суддею 05.05.2009