Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/17728/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17728/13 04.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

до Приватного підприємства "Сан Таун"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Виробнича фірма "Будкомплект"

про стягнення заборгованості в розмірі 165 000,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Горбенко К.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Сан Таун" (далі - відповідач) третя особа Приватне підприємство "Виробнича фірма "Будкомплект" (далі - третя особа) про стягнення заборгованості в розмірі 165 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17728/13, залучено Приватне підприємство «Виробнича фірма «Будкомплект» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 16.10.2013 р.

16.10.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 16.10.2013 р., приймаючи до уваги те, що суддя Нечай О.В. знаходиться у відрядженні, справу № 910/17728/13 передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. справа № 910/17728/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О., розгляд справи призначено на 13.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 28.10.2013 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відрядження, справу № 910/17728/13 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справа № 910/17728/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 13.11.2013 р.

У судове засідання 13.11.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17728/13 позивач виконав.

У судове засідання 13.11.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17728/13 відповідач не виконав.

У судове засідання 13.11.2013 р. представник третьої особи не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17728/13 третя особа не виконала.

Враховуючи те, що представники відповідача та третьої особи у судове засідання 13.11.2013 р. не з'явились, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17728/13 розгляд справи відкладено на 04.12.2013 р.

У судове засідання 04.12.2013 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 04.12.2013 р. не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (далі - позивач, банк) та Приватним підприємством «Виробнича фірма «Будкомплект» (далі - позичальник, третя особа) було укладено Договір про надання овердрафту № 43/11-ОВ (далі - Договір овердрафту), відповідно до якого банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором. Овердрафт надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого йому ліміту (п. 1.1. Договору овердрафту).

Пунктом 10.5.1. Договору овердрафту передбачено, що у разі недосягнення сторонами згоди усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору (правочину) або у зв'язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню виключно у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Захисту справ споживачів фінансових послуг».

Як вбачається з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону). З метою забезпечення реалізації зазначених положень кодексів, керуючись пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла Закон, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" від 10 січня 2008 року (у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) встановлено, що згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) встановлено, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору. Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Третейське застереження, викладене у п. 10.5.1. Договору овердрафту, не може обмежувати позивача у зверненні з відповідним позовом до господарського суду, оскільки господарський суд відноситься до системи державних судів, рішення яких є обов'язковим на всій території України.

Так як право на захист своїх законних прав та інтересів Конституцією України, як Основним законом держави, не обмежено, позивач, навіть у випадку наявності третейського застереження у Договорі овердрафту, має право на звернення з позовом до суду загальної юрисдикції.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 р. № 4 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 р. № 3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» призначено Куреного О.В.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду міста Києва з вищезазначеним позовом позивач діяв не як самостійна юридична особа, а безпосередньо як організація в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» даний спір не може бути переданий на вирішення третейського суду.

Враховуючи вищенаведене, даний спір підлягає розгляду в господарському суді м. Києва.

Позивач у позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором овердрафту виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти в сумі, встановленій договором, в свою чергу, третя особа порушила вищезазначені положення Договору овердрафту в частині повернення овердрафту та сплати відсотків за користування овердрафтом.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору овердрафту ліміт овердрафту за цим договором складає 150 000,00 грн., розмір плати за користування овердрафтом складає 25 процентів річних, термін користування овердрафтом закінчується 14.03.2012 р. включно.

Згідно з п. 5.2. Договору овердрафту проценти за користування овердрафтом нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком позичальника. При розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році. Нарахування процентів за користування овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в передостанній день терміну користування овердрафтом, зазначеного у п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору овердрафту позичальник повинен повернути банку основну суму боргу за овердрафтом, що обліковується за поточним рахунком позичальника, не пізніше строку (терміну), вказаного в п. 1.4. цього Договору.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку третьої особи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором овердрафту виконав належним чином, а саме надав третій особі овердрафт у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку третьої особи є первинними документами, а відповідно, і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Як вбачається з листа Національного банку України від 31.10.2001 р. N 12-111/1355-6569 «Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів «овердрафт», відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За своєю правовою природою Договір овердрафту є кредитним договором, оскільки при наданні овердрафту кредитується рахунок позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи банківські виписки по особовому рахунку третьої особи, суд встановив, що у третьої особи обліковується заборгованість по поверненню овердрафту в розмірі 150 000,00 грн. та заборгованість по сплаті відсотків за користування овердрафтом в розмірі 53 670,28 грн.

Також позивачем нараховано третій особі пеню за неналежне виконання умов Договору овердрафту.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.1. Договору овердрафту за повне або часткове неповернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки, зазначеної у п. 1.3. цього договору від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.2. Договору овердрафту за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Дослідивши розрахунок суми пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, що міститься у позовній заяві, суд встановив, що позивачем було розраховано пеню за несвоєчасне повернення овердрафту з порушенням приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», так як позивачем було застосовано пеню в розмірі 50 відсотків річних, що значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, а тому судом здійснено перерахунок зазначеного показника та встановлено, що розмір пені за несвоєчасне повернення овердрафту становить 28 493,69 грн.

Пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування овердрафтом розрахована позивачем вірно та складає 4 075,13 грн.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що у третьої особи перед позивачем наявна заборгованість в наступних розмірах:

- 150 000,00 грн. - заборгованість за несвоєчасне повернення овердрафту;

- 53 670,28 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування овердрафтом;

- 28 493,69 грн. - пеня за несвоєчасне повернення овердрафту;

- 4 075,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування овердрафтом.

Таким чином, загальна заборгованість третьої особи перед позивачем за неналежне виконання умов Договору овердрафту складає 236 239,10 грн.

В якості забезпечення виконання умов Договору овердрафту між позивачем та третьою особою було укладено Договір застави майнових прав б/н від 15.03.2011 р. (далі - Договір застави), відповідно до умов якого заставодавець (третя особа) передає у заставу заставодержателю (позивачу) право вимоги на отримання грошових коштів за Договором поставки № 2/0057 від 11.03.2011 р., який укладено між заставодавцем та відповідачем, з урахуванням всіх додаткових угод та/або додатків до них, що укладені і/або будуть укладені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

15.03.2011 р. між позивачем та третьою особою було укладено Договір уступки права вимоги з відкладальною обставиною (далі - Договір уступки права вимоги), відповідно до умов якого третя особа уступає новому кредитору (позивачу) право вимоги з відкладальною обставиною, зокрема, за Договором поставки № 2/0057 від 11.03.2011 р., який укладений між третьою особою та відповідачем, з урахуванням всіх додаткових угод та/або додатків до них, що укладені і/або будуть укладені.

Згідно з п. 1.2. Договору уступки права вимоги відкладальною обставиною в розумінні цього договору є невиконання та/або неналежне виконання третьою особою зобов'язань за Договором овердрафту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

11.03.2011 р. між третьою особою та відповідачем було укладено Договір поставки № 2/0057 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник (третя особа) зобов'язується систематично передавати у власність покупця (відповідача) продукцію, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати таку продукцію та оплачувати її повну вартість в обумовлений договором строк, відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до рахунку на оплату № 2 від 12.06.2013 р. вартість цегли керамічної рядової М-100, відповідно до умов Договору поставки складає 165 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що у третьої особи обліковується заборгованість перед позивачем за Договором овердрафту, з урахуванням укладення Договору застави, Договору поставки та Договору уступки права вимоги, відповідач зобов'язаний сплатити 165 000,00 грн. (вартість продукції за Договором поставки) на користь позивача.

20 червня 2013 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення про заміну кредитора з вимогою перерахувати на рахунок позивача грошові кошти протягом двох днів з моменту отримання цього повідомлення. До повідомлення було додано рахунок-фактуру. Проте відповідач на зазначену вимогу не відповів, грошові кошти не сплатив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 165 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача (оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору) в дохід бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сан Таун» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 14; ідентифікаційний код: 31545962) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5 літ. «А»; ідентифікаційний код: 34817907) заборгованість в розмірі 165 000 (сто шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сан Таун» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 14; ідентифікаційний код: 31545962) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 300 (три тисячі триста) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя О.В. Нечай