Рішення

від 27.11.2013 по справі 36/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2013 Справа № 36/304

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Риженко Т.М., судді Довгалюк В.О., Колесник Р.М.

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про: стягнення 27 089,03грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 23 937,50грн., інфляційних витрат у сумі 2 559,07грн., 3% річних у розмірі 592,46грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №37/06/382 від 06.10.2006р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №37/06/382 від 06.10.2006р., протоколу розбіжностей від 06.10.2006р., видаткових накладних, претензії №1 від 07.05.2009р., претензії №2 від 17.08.2009р., претензії №3 від 26.08.2009р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 14, 526, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 15, 58 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2009р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. 06 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №37/06/382 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар). Відповідно п.1.1 договору №37/06/382 від 06.10.2006 року Продавець поставляє та передає Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, встановленому даним Договором. Пунктом 5.3 Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 14 банківських днів від моменту реалізації такого товару. Тобто в Договорі, сторонами було погоджено, що обов'язок оплати за товар виникає у ТОВ «ТС Обжора» після спливу 14 банківських днів від моменту реалізації товару. Оскільки в даний момент товар, який був поставлений позивачем відповідно до умов договору, на суму 23 937,50грн. не реалізований, то відповідно до діючого законодавства та умов договору зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у ТОВ «ТС Обжора» перед Позивачем не виникло. Таким чином, обов'язку сплатити позивачу 23 937,50грн. у ТОВ «ТС Обжора» в даний момент не існує. Крім того Відповідачем надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора».

12.01.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано пояснення по справі №1 від 12.01.2010р. в яких зазначає, що на виконання умов договору, Позивач протягом 2006-2009 років передав Відповідачу Товар на загальну суму 86 608,99грн., але Відповідачем поставлений Товар був оплачений не у повному обсязі. В п.2.5.1 Договору чітко зазначено, що право власності на Товар переходить від Позивача до Відповідача з моменту коли Позивач та Відповідач підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що Товар був прийнятий Відповідачем. Тобто з умов даного договору випливає, що вже з моменту поставки Товару та підписання транспортної накладної протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів повинна була здійснена оплата Товару Відповідачем, так як підписання транспортної накладної і є моментом реалізації Товару. Проте, Відповідач в порушення ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, пунктів 1.1 та 5.3 Договору від 06.10.2006 року №37/06/382 своїх зобов'язань не виконав, отриманих від Позивача Товарів повністю та у строк не оплатив. За таких обставин, не теперішній час, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 23 937,50грн.

18.02.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано податкові накладні.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справа надійшла на розгляд головуючого судді Риженко Т.М.

21.11.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 559,07грн., 3% річних у розмірі 592,46грн.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 27.11.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 27.11.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ» (Продавець) було укладено договір (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №37/06/382, відповідно п.1.1 якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, встановленому даним Договором, відповідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Згідно п.1.2 договору Покупець надає замовлення на поставку Продавцю відповідно до Специфікації, затвердженої Сторонами, у якій приведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним Договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 2 «Специфікація»).

У пункті 2.5.1 договору встановлено, що право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту, коли Сторони підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що товари були прийняті Покупцем.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни Договору та порядку розрахунків:

- Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських дня з моменту реалізації такого товару. Покупець зобов'язується надати товаросупроводжувальні відомості із зазначенням товарних залишків та реалізованої продукції один раз у два тижні Продавцю по факсу, електронною поштою та т.д. (п.5.3 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 06.10.2006р.)

Відповідно п.6.1 договору встановлено, що у випадку не виконання своїх зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно діючого законодавств України.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представника Сторін та діє до 15 січня 2007 року. Якщо ні одна з Сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії Договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах. (п.п.8.1, 8.2 договору).

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 26 519,92грн. , що підтверджується видатковими накладними №ТД-0000346 від 15.09.2008р на суму 2 808,22грн., №ТД-0000347 від 15.09.2008р на суму 2 808,22грн., №ТД-0000348 від 15.09.2008р. на суму 2 808,22грн., №ТД-0000349 від 15.09.2008р. на суму 2 808,22грн., №ТД-0000530 від 22.12.2008р. на суму 15 287,04грн. Вказані накладні підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 23 937,50грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1 від 07.05.09р., №2 від 17.08.09р., №3 від 26.08.09р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №37/06/382 від 06.10.2006р, Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 26 519,92грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у пункті 5.3 договору дійшли згоди, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських дня з моменту реалізації такого товару. Покупець зобов'язується надати товаросупроводжувальні відомості із зазначенням товарних залишків та реалізованої продукції один раз у два тижні Продавцю по факсу, електронною поштою та т.д. (п.5.3 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 06.10.2006р.)

Таким чином, момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого на підставі договору товару, був визначений вказівкою на подію - реалізацію останнім товару кінцевому споживачу.

В матеріалах справи відсутні будь-які листи, докази звернення Відповідача до Позивача з повідомленнями про нереалізований товар, неможливість оплати товар або затримку платежу, Відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобов'язання по оплаті товару через його не реалізацію.

Належні та допустимі докази наявності у Відповідача нереалізованого товару, отриманого за спірними накладними, суду не надані. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що саме на Відповідача покладений обов'язок доказування, чи був ним реалізований товар.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення поставки Позивачем товару пройшов тривалий термін, суд вважає правомірною вимогу Позивача, наведену у претензії №2 від 17.08.2009р., №26/08 від 26.08.2009р. на суму 23 937,50рн., яка направлена Відповідачу, про повну оплату поставленого товару.

Отримання товару Відповідачем, підтверджується підписанням видаткових накладних, за якими здійснювалося постачання товару, свідчить про те, що товар перебуває у власності Відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Як стверджує Позивач, перераховані Відповідачем кошти лише частково погасили заборгованість за товар, внаслідок чого за бухгалтерським обліком Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ» за Відповідачем значиться заборгованість у розмірі 23 937,50грн.

При цьому, оскільки відсутні докази, за допомогою яких можливо встановити конкретні дати реалізації товару, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 23 937,50грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 23 937,50грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині належними доказами не спростував, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ», суд вважає таким, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 559,07грн., 3% річних у розмірі 592,46грн. такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 559,07грн., 3% річних у розмірі 592,46грн. здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 2 559,07грн., 3% річних у розмірі 592,46грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 23 937,50грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, буд. 30, ЄДРПОУ 33967456, р/р 26009301785819 у філії ГУ ПІБ в Донецькій обл., МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ» (м.Київ, 01103, вул.Кіквідзе, 13, ЄДРПОУ 34576815, р/р 26009401312130 у ЗАТ «ОТП Банк», м.Київ, МФО 300528) заборгованість у розмірі 23 937,50грн., державне мито в розмірі 239,57грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 208,54грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІТФ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення інфляційних витрат у сумі 2 559,07грн., 3% річних у розмірі 592,46грн. припинити.

У судовому засіданні 27.11.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Т.М. Риженко

Суддя Р.М. Колесник

Суддя В.О. Довгалюк