Постанова

від 12.05.2009 по справі 26/340-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/340-09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.№ 26/340-09

На підставі розпорядження першого заступника голови суду від 08.05.2009р. № 67 до складу колегії замість судді Картере В.І. включено суддю Поліщук Л.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Пироговського В.Т.,

суддів Поліщук Л.В., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Стогній С.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Селіванов С.А.,

від відповідача не з'явилися

розглянула апеляційну скаргу

ЗАТ компанії „Райз”

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 23.03.2009р.

№ 26/340-09

про повернення без розгляду позовної заяви ЗАТ компанії „Райз”

до ФГ „Олімп”

про стягнення 31 599,78 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р., яка того ж дня надіслана сторонам, прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.05.2009р. апеляційна скарга ЗАТ компанії „Райз” на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. № 26/340-09.

Сторони повідомлені належним чином про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте ФГ „Олімп” не скористалось наданим приписами ст.22 ГПК України правом на участь в засіданні апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим перегляд ухвали здійснено за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 12.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ЗАТ компанія „Райз” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ФГ „Олімп” заборгованості за договором від 28.03.2008р. № 8468-004 в сумі 31 599,78 грн.

Ухвалою місцевого господарського суду від 23.03.2009р. № 26/340-09 (суддя М.І. Никифорчук) на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України позов повернуто без розгляду.

Вказана ухвала вмотивована неможливістю прийняття позовної заяви до розгляду, оскільки до неї додано не оригінал, а копію платіжного доручення, яка не є належним доказом сплати державного мита.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ЗАТ компанія „Райз” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 23.03.2009р. № 26/340-09 скасувати, справу передати на розгляд господарського суду Одеської області, вказуючи на порушення судом норм процесуального права.

Так, скаржник відзначає, що ним сплачено державне мито одним платіжним документом від 10.12.2008р. № 19569, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 14/42-09-1313, за подачу двох позовних заяв, у зв'язку з чим, виходячи зі змісту п.5.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. № 02-5/78, господарський суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позову без розгляду згідно п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженої ухвали, виходячи з наступного:

Як вбачається із документів, наданих на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р., ЗАТ компанія „Райз” 28.01.2009р. звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ФГ „Олімп” 141 371,56 грн. заборгованості, яку за правилами п.5 ч.1 ст.63 ГПК України повернуто без розгляду ухвалою місцевого господарського суду від 30.01.2009р. з підстав об'єднання позивачем двох вимог по двом угодам, які між собою не пов'язані. Під час подачі позову ЗАТ компанія „Райз” сплатило 1413,72 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2008р. № 19569.

В подальшому ЗАТ компанією „Райз” роз'єднано позовні вимоги, внаслідок чого 18.03.2009р. до господарського суду першої інстанції подано два позови: про стягнення з ФГ „Олімп” 109 734,72 грн. (за результатами розгляду заяви порушено провадження у справі № 14/42-09-1313) та 31 599,78 грн. (позовна заява повернута оскарженою ухвалою). При цьому як доказ сплати державного мита представлено платіжне доручення від 10.12.2008р. № 19569, оригінал якого надано до суду разом із позовною заявою в рамках провадження у справі № 14/42-09-1313, у той час як до іншого позову додано копію зазначеного платіжного доручення.

Пунктом 3 ч.1 ст.57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Повертаючи позов ЗАТ компанії „Райз”, господарський суд Одеської області послався на п.5.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. № 02-5/78, згідно із яким платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, правильно встановивши необхідність подання за загальним правилом оригіналів платіжних доручень про сплату державного мита, не врахував, що діючим господарським процесуальним законодавством в разі подачі декількох позовних заяв не заборонено сплату державного мита за їхній розгляд одним платіжним документом. В такому випадку залучення до матеріалів усіх справ оригіналів платіжних документів з об'єктивних причин унеможливлюється.

Аналогічної позиції дотримується господарський суд касаційної інстанції, який в п.5.3 роз'яснень „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р.   № 02-5/78 (із змінами) вказав, що у випадках коли господарським судом розглядається декілька справ за позовними заявами одного і того ж позивача, останній має право сплатити державне мито за їх розгляд одним платіжним документом, який долучається господарським судом до однієї зі справ. У решті справ робиться відмітка про суму державного мита, сплаченого за розгляд справи та зазначається номер справи, в якій знаходиться платіжний документ. Така ж відмітка робиться у справах в разі повернення державного мита.

Враховуючи той факт, що ЗАТ компанією „Райз” підтверджено сплату державного мита одним платіжним дорученням від 10.12.2008р. № 19569, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 14/42-09-1313, за подачу двох позовних заяв, апеляційний господарський суд вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про повернення позову без розгляду з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, зроблено передчасно, оскільки суд не був позбавлений можливості перевірити зазначені в позові обставини щодо сплати державного мита одним платіжним дорученням по двом справам, а, відтак, оскаржену ухвалу слід скасувати, позовні матеріали –передати господарському суду Одеської області для розгляду.

Керуючись ст.ст.85,99,101-106 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. № 26/340-09 скасувати, позовні матеріали передати на розгляд місцевого господарського суду.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      В.Т. Пироговський

Судді                                                                                Л.В. Поліщук

                                                                                                    В.І. Жеков

Повний текст постанови підписано 13.05.2009р.