Рішення

від 12.12.2013 по справі 910/22680/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22680/13 12.12.13

За позовом Національного спортивного комплексу «Олімпійський»

До Приватного підприємства «Укрвторресурс»

Про стягнення 1 558 848,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Шадевська Ж.Е. - по дов. № 18 від 02.07.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного спортивного комплексу «Олімпійський» до Приватного підприємства «Укрвторресурс» про стягнення 1 558 848,00 грн. збитків, які виникли внаслідок неповернення майна, що було передано відповідачу на підставі договору зберігання № 28 від 10.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22680/13 та призначено справу до розгляду на 12.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 12.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 12.12.2013 не з'явився, однак у поданій до відділу діловодства суду 11.12.2013 заяві просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 11.12.2013 відзиві позовні вимоги визначає повністю та вважає їх законними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.03.2011 між Національним спортивним комплексом «Олімпійський» (поклажодавець) та Приватним підприємством «Укрвторресурс» (зберігач) було укладено договір зберігання № 28 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання належне йому майно у кількості, згідно актів приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору, а зберігач зобов'язаний повернути надане йому майно по першій вимозі поклажодавця.

Згідно з п. 1.3. договору місцем зберігання переданого майна є: Київська область, м Бровари, вул. Щолківська, 2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору зберігання не забезпечив схоронності майна, а тому має відшкодувати позивачу збитки в розмірі його вартості в сумі 1 549 648,00 грн. та витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 9 200,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 4.1. договору майно передається зберігачу згідно актів приймання-передачі, які оформлюються на кожну партію майна, що передається на зберігання.

Партією вважається майно, що відвантажене та прибуло в одному транспортному засобу на виробничу ділянку зберігача.

Відповідно до п. 4.2. договору майно передається на зберігання згідно з найменування по кількості та виражається в тонах і кілограмах.

За наступними актами приймання-передачі позивачем було передано відповідачу на зберігання наступне майно: № 1 від 15.03.2011 - брухт чорних металів, вид 500 - 9,050 тон; № 2 від 15.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 6,750 тон; № 3 від 15.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 2,330 тон; № 4 від 15.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 2,200 тон; № 5 від 15.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 8,870 тон; № 6 від 15.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 5,300 тон; № 7 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,370 тон; № 8 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,300 тон; № 9 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 4,000 тон; № 10 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,250 тон; № 11 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,610 тон; № 12 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 4,050 тон; № 13 від 16.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 1,305 тон; № 14 від 17.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 3,270 тон; № 15 від 17.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 5,750 тон; № 16 від 17.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,270 тон; № 17 від 17.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 3,100 тон; № 18 від 17.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 5,830 тон; № 19 від 19.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 6,580 тон; № 20 від 19.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 26 - 5,300 тон; № 21 від 19.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 7,170 тон; № 22 від 21.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,100 тон; № 23 від 21.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 2,790 тон; № 24 від 22.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,700 тон; № 25 від 22.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,210 тон; № 26 від 22.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,050 тон; № 27 від 22.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 3,890 тон; № 28 від 22.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 2,830 тон; № 29 від 22.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 2,500 тон; № 30 від 24.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 500 - 2,700 тон; № 31 від 24.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 1,050 тон, брухт кольорових металів, алюміній - 1,650 тон; № 32 від 28.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 2,100 тон; № 33 від 29.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 1,320 тон; № 34 від 31.03.2011 - брухт чорних металів, вид № 501 - 2,200 тон; № б/н від 23.04.2013 - металоконструкції спеціальної монтажної оснастки для тимчасової підтримки колон навісу над трибунами (8 комплектів) - 11,899 тон, металоконструкції спеціальної не стандартизованої монтажної оснастки для натягування вантів - 799,478 тон, металоконструкції не стандартизованої системи стабілізації металоконструкцій навісу над трибунами при монтажі вантів - 17,864 тон.

Згідно з п. 2.1.4. договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

Позивач листом № 10-01/397 від 07.05.2013 звернувся до відповідача з вимогою повернути майно, передане на зберігання за договором.

Відповідач на вказаний вище лист позивача надав відповідь за № 30 від 25.07.2013, в якій серед іншого просив повідомити (погодити) графік приймання-передачі (повернення) майна та надати інформацію про виконання послуг з навантаження та перевезення майна.

Позивач листом № 10-01/745 від 11.09.2013 звернувся до відповідача та повідомив останнього про направлення свого представника до відповідача для перевірки схоронності майна, переданого на зберігання та просив надати інформацію, необхідну для перевірки та вивезення майна.

Відповідач листом № б/н від 14.10.2013 повідомив позивача про те, що не має змоги повернути майно, передане на зберігання за договором, у зв'язку з його відсутністю.

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. договору майно повертається поклажодавцю протягом трьох робочих днів за першою письмовою вимогою останнього та підсипання актів приймання-передачі.

Частина 1 статті 943 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Згідно з п. 2.1.1. договору зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору зберігач зобов'язаний вжити заходів щодо охорони майна поклажодавця.

Однак, згідно акту контрольного огляду майна від 06.09.2013, складеного комісією за участю представників позивача і відповідача, встановлено відсутність на площадках за адресою : Київська область, м Бровари, вул. Щолківська, 2 переданого на відповідальне зберігання згідно договору № 28 від 10.03.2011 наступного майна:

Брухт, вид № 500 у кількості 61,99 тон;

Брухт, вид № 501 у кількості 65,805 тон;

Брухт, вид № 26 у кількості 5,3 тон;

Металоконструкції спеціальної монтажної оснастки для тимчасової підтримки колон навісу над трибунами (8 комплектів) - 11,899 тон;

Металоконструкції спеціальної не стандартизованої монтажної оснастки для натягування вантів - 799,478 тон;

Металоконструкції не стандартизованої системи стабілізації металоконструкцій навісу над трибунами при монтажі вантів - 17,864 тон.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

На замовлення позивача Фінансовою компанією «Титан» було здійснено визначення збитків (відшкодування) відсутнього майна (перелік майна вказаний у акті від 06.09.2013) та складено звіт № 16/10-1 від 16.10.2013, відповідно до якого вартість збитків (відшкодування) відсутнього майна складає 1 549 648,00 грн.

Звіт № 16/10-1 від 16.10.2013 складений суб'єктом оціночної діяльності Фінансова компанія «Титан», що здійснює діяльність з оцінки майна на підставі сертифікату № 14028/12, виданого Фондом державного майна України від 23.11.2012.

У зв'язку із проведенням вказаної оцінки позивачем понесено витрати в розмірі 9 200,00 грн., що підтверджуються матеріалами справи.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 942 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що майно позивачу повернуто не було, а отже знаходилось на зберіганні у відповідача, тому зважаючи на пункти 2.1.1., 2.2. договору суд приходить до висновку, що зникнення переданого на зберігання майна сталося з вини відповідача внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань.

Відповідно до п. 2.1.3. договору зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до закінчення його зберігання.

Згідно п. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 1 п. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства ; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що понесені позивачем збитки у розмірі вартості втраченого майна на суму 1 549 648,00 грн. та витрати за проведення оцінки в розмірі 9 200,00 грн. мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором зберігання № 28 від 10.03.2011.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками та витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Національного спортивного комплексу «Олімпійський» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрвторресурс» (м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, код ЄДРПОУ 30634794) на користь Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, код ЄДРПОУ 14297707) 1 558 848 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. збитків, 31 176 (тридцять одну тисячу сто сімдесят шість) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.12.2013.

СуддяВ.В. Сівакова