Вирок

від 10.12.2013 по справі 149/3831/13-к

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/3831/13-к

Провадження №1-кп/149/180/13

Номер рядка звіту 12

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

10.12.2013 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Слободонюк М.В.

секретар судового засідання Коломієць В.О.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кубика Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмільнику кримінальне провадження № 42013010330000013 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в.о. директора TOB "Експрес-Авто", ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 відповідно до витягу з протоколу № 2 загальних зборів засновників TOB "Експрес-Авто" від 08.07.2011 року, призначений з 08.07.2011 року в.о. директора вказаного підприємства (юридична адреса: Вінницька область, м. Хмільник, вул. В.Порика, 23, к. 3, ідентифікаційний код 32066413).

Права та обов'язки ОСОБА_1, як керівника підприємства, визначені статутом TOB "Експрес-Авто", який затверджено протоколом №1 зборами засновників TOB "Експрес-Авто" від 27.05.2002 року.

В порушення вимог ч. 3 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115, ст. 116 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", а також вимог Статуту, Колективного договору та трудових угод з працівниками, ОСОБА_1, будучи керівником підприємства, умисно, безпідставно, будучи зобов'язаним вчасно виплачувати заробітну плату, а також достовірно знаючи, що підприємство отримує кошти достатні для виплати заробітної палати та те, що виплата заробітної плати є пріоритетною та першочерговою перед іншими платежами, допустив невиплату заробітної плати, більш ніж за один місяць, працівникам з 2011 року по 2013 рік, на загальну суму 108,8 тис.грн., маючи реальну можливість виплатити її, а саме перед працівниками ОСОБА_11 15000,00 грн., ОСОБА_4 9216,98 грн., ОСОБА_3 12889,80 грн., ОСОБА_5 7747,90 грн., ОСОБА_7 7282,32 грн., ОСОБА_6 17004,99 грн., ОСОБА_8 4473,82 грн., ОСОБА_10 18025,04 грн., ОСОБА_1 17163,15 грн.

Директор TOB "Експрес-Авто" ОСОБА_1 мав реальну можливість погасити вказану заборгованість, оскільки за наявності коштів, які надходили на рахунки підприємства, за період з початку 2012 року та 6 місяців 2013 років на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 1285608 грн., з яких на виплату заробітної плати протягом даного періоду було використано лише 241051 грн. (18,75 %), решту коштів витратив на закупівлю паливних матеріалів та послуг, податки та інші видатки.

Своїми умисними діями, що виразилися в безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчиненій умисно керівником підприємства, незалежно від форми власності, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 175 ч.1 КК України.

В процесі розгляду справи між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 укладено угоду про примирення від 09.12.2013р. Відповідно до даної угоди сторони погодилися із тим, що загальна сума невиплаченої заробітної плати становить 108,8 тис. грн. Потерпілі цивільні позови не заявляють та інших вимог майнового чи морального плану, крім заробітної плати, до обвинуваченого не мають.

Сторони домовилися щодо наступного порядку відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Зокрема, ОСОБА_1 зобов’язується повністю погасити заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_3 в сумі 12889,80 грн. не пізніше як до 01.10.2014 року; перед ОСОБА_4 в сумі 9216,98 грн. не пізніше як до 01.08.2014 року; перед ОСОБА_5 в сумі 7747,90 грн. не пізніше як до 01.07.2014 року; перед ОСОБА_6 в сумі 17004,99 грн. не пізніше як до 01.12.2014 року; перед ОСОБА_7 в сумі 7282,32 грн. не пізніше як до 01.06.2014 року; перед ОСОБА_8 в сумі 4473,82 грн. не пізніше як до 31.12.2013 року; перед ОСОБА_9 в сумі 15000 грн. не пізніше як до 01.10.2014 року; перед ОСОБА_10 в сумі 18025,04 грн. не пізніше як до 01.12.2014 року.

Також, сторони домовились про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за санкцією ст. 175 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

У разі невиконання угоди про примирення сторони ознайомлені із тим, що відповідно до ст. 476 КПК України потерпілі мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав укладену між ним та потерпілими угоду про примирення, вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання погодився та підтвердив, що угода є добровільною, і він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473, ч. 5 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом. Крім того пояснив, що на даний час заборгованість по заробітній платі на підприємстві частково відшкодовується, і в межах термінів, визначених в угоді, буде повністю погашена.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні просили затвердити зазначену угоду та пояснили, що їм зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України. Також підтвердили суду обставини, що заборгованість по заробітній платі на підприємстві частково погашається.

Заслухавши думку сторін судового провадження, прокурора, який не заперечував проти затвердження угоди про примирення, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить із наступного.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як зазначено у ч. 8 ст. 469 КПК України у разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, який згідно ст. 12 КК України є кримінальним правопорушенням, злочином невеликої тяжкості.

При цьому суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, порядок відшкодування завданої шкоди, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обвинуваченому ОСОБА_1 зрозуміло, що наслідком затвердження угоди про примирення для нього є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України.

Потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зрозуміло, що наслідком затвердження угоди про примирення для них є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1, які виразились у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчиненої умисно керівником підприємства, незалежно від форми власності, за ч. 1 ст. 175 КК України.

Таким чином судом встановлено, що за своїм змістом укладена між потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_1 угода про примирення від 09.12.2013р. відповідає вимогам ст. 471 КПК України, а також відсутні підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України. Отже суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

На переконання суду покарання, яке пропонується в угоді, є покаранням, що відповідає вимогам чинного законодавства та особі обвинуваченого.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягається вперше, вчинив злочин невеликої тяжкості, у вчинені якого щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем роботи.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. До обставин, що пом’якшують покарання суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове усунення заподіяної шкоди.

Враховуючи особу винного, в якого теж на підприємстві наявна заборгованість по заробітній платі, наявність декількох обставин, що пом’якшують його покарання та беручи до уваги, що обвинуваченим вживаються заходи щодо часткового погашення заборгованості перед працівниками підприємства з наміром її погашення у визначений в угоді строк із одночасним збереженням стабільної роботи підприємства, а також те, що потерпілі інших матеріальних та моральних претензій не заявляють та не наполягають на покарані ОСОБА_1, тому суд вважає, що встановлені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Відтак, при призначені ОСОБА_1 покарання є виправданим застосування ст.69 КК України, та не призначення обов'язкового додаткового покарання, яке передбачене в санкції ч. 1 ст. 175 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення від 09 грудня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя Слободонюк М.В.