Рішення

від 10.12.2013 по справі 909/1306/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Справа № 909/1306/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, вул. Гранична, 14 А, м. Чортків, Тернопільська область, 48500;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОСТИС", вул. Галицька, 67, оф. 303, м. Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення 19325 грн. 95 коп., з яких 19000 грн. основний борг, 325 грн. 95 коп. 3 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились.

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОСТИС" про стягнення 19325 грн. 95 коп., з яких 19000 грн. основний борг, 325 грн. 95 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання (вх. № 19219/13 від 05.12.13), в якому зазначає про підтримання позовних вимог в повному обсязі, та просить здійснити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.04.13 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД (позивачем) на підставі рахунку на оплату № 22-04 від 22.04.13 на суму 48000 грн. виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОСТИС" (відповідачем), було перераховано 24000 грн. оплати за цукор білий кристалічний згідно платіжного доручення № 4959.

Як зазначає позивач, на підставі попередньої усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОСТИС" (відповідачем), відповідач поставляє 10 тон цукру-піску своїм транспортом на умовах 50 % попередньої оплати позивачем, решту 50 % вартості товару позивач оплачує протягом 7 календарних днів після отримання передоплати. Вказані умови поставки викладені у договорі поставки № 08/04/13 від 08.04.13, який сторони мали намір підписати, однак в подальшому даний договір між сторонами укладено не було.

При дослідженні рахунку на оплату № 22-04 від 22.04.13 та платіжного доручення № 4959 від 22.04.13, судом встановлено що у вказаних документах присутнє посилання на договір поставки № 08/04/13 від 08.04.13, однак перерахування коштів не є таким, що здійснено на підставі договору, оскільки договір сторонами не укладено.

Відповідачем не здійснено поставку товару (цукру білого кристалічного), кошти перераховані позивачем на підставі рахунку відповідача № 22-04 від 22.04.13 в сумі 24000 грн. в повному обсязі не повернуто. Позивачем 16.05.13 було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу в сумі 24000 грн. Після звернення позивача, відповідачем згідно платіжного доручення № 162 від 18.06.13, частково було повернуто передоплату позивача в сумі 5000 грн. Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 19000 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Нормами чинного законодавства, а зокрема, ч.2 ст.205 та ч.1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на виставлення відповідачем рахунку на оплату № 22-04 від 22.04.13 за товар (цукор білий) та внесення передоплати позивачем, суд дійшов до висновку про те, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання правовідносин з поставки товару, а отже у даному випадку мають місце позадоговірні відносини з приводу постачання товару без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено поставку товару (цукру білого кристалічного), кошти перераховані позивачем на підставі рахунку відповідача № 22-04 від 22.04.13 в сумі 24000 грн. повернуто частково в сумі 5000 грн., а відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення 19000 грн.

Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 19000 грн., доказів сплати вказаного боргу суду не надано.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення 19000 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення 325 грн. 95 коп. 3 % річних не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З розрахунку 3 % річних вбачається, що позивач визначає період прострочення виконання зобов'язання, а отже і період для нарахування річних відсотків виходячи з умов договору поставки № 08/04/13 від 08.04.13. Однак, як встановлено судом, даний договір сторонами не підписано, а тому нарахування 3 % річних за вказаний позивачем період прострочення є необґрунтованим.

З огляду на вказане, у стягненні 325 грн. 95 коп. 3% річних слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

У відповідності до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 19000 грн. основного боргу. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОСТИС" про стягнення 19325 грн. 95 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОСТИС", вул. Галицька, 67, оф. 303, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 22193092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, вул. Гранична, 14 А, м. Чортків, Тернопільська область, 48500 (ідентифікаційний код 21154931) 19000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. основного боргу, 1691 (одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн. 48 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"