Рішення

від 09.12.2013 по справі 910/20435/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20435/13 09.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпоставка-М"

про стягнення 1 084 709,56 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Батюшина К.І. дов. №б/н від 17.10.2013р.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпоставка-М" про стягнення з останнього заборгованості за договором безпроцентної позики №367 від 09.09.2010 у розмірі 1 084 709,56 грн., з яких 900 000,00 грн. - основного боргу, 113 868,47 грн. - пені, 56 441,09 грн. - 3% річних, 14 000,00 грн. - інфляційних витрат, крім того просив судові витрати у розмірі 21 694,19 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності повернення позики згідно умов Договору безпроцентної позики №367 від 09.09.2010р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2013 порушено провадження у справі №910/20435/13 та призначено розгляд справи на 06.11.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 та від 27.11.2013 розгляд справи відкладався на 09.12.2013, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання 06.11.2013 та 27.11.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2013 про порушення провадження у справі №910/20435/13 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/20435/13.

В судовому засіданні 09.12.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (далі - Позикодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудпоставка-М" (далі - Позичальник, Відповідач) було укладено Договір безпроцентної позики №367 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору Позикодавець передає Позичальникові грошові кошти (далі - Позика), а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцеві в порядку та у строк, визначених цим Договором. Позика за цим Договором надається на безпроцентній основі.

Згідно з п. 2.1. Договору сторони погодили, що розмір Позики становить 1 100 000,00 грн. (один мільйон сто тисяч гривень).

Строк дії Договору починає спливати з моменту його підписання і закінчується в момент повного виконання взятих на себе зобов'язань Сторонами (п.6.1 Договору). Також сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний повернути позику або кошти отримані згідно даного Договору, у строк до 09.09.2011р. Позичальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів повернути Позику або фактично надані Позичальником, на виконання даного Договору, грошових коштів (п.п. 3.3.,3.5. Договору).

На виконання умов Договору Позикодавець 09.09.2010р. перерахував на поточний рахунок Позичальника суму позики - грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1800 від 09.09.2010р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що Позика повертається Позичальником у безготівковому порядку, шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Позикодавця у строк, вказаний у п.3.3 даного Договору або за письмовою вимогою Позикодавця, відповідно до п.3.5. даного Договору. Крім того, Позичальник має право у будь-який час достроково повністю або частково погасити борг (п. 3.6. Договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України , де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі слів Позивача Відповідач не виконав умови Договору, та до 09.09.2011 повернув позику лише частково, а саме у розмірі 200 000,00 грн. та станом на дату винесення рішення Відповідач не повернув грошову суму у розмірі 900 000,00 грн., у зв'язку з чим порушив умови Договору, а відтак має заборгованість перед Позивачем в розмірі 900 000,00 грн., що підтверджується підписаним повноважним представником позивача актом звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2011 по 17.10.2013 (копія якого міститься в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався з претензіями про негайне погашення існуючого боргу відповідно до листів №1110 від 20.10.2011 та №867 від 26.07.2013. Однак, зазначена претензія була залишена Відповідачем без належної відповіді та реагування.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання належним чином доведений, документально обґрунтований та відповідачем не спростований.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості в розмірі 900 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, Позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з Відповідача 113 868,47 грн. - пені., 56 441,09 грн. - 3% річних та 14 400,00 грн. - інфляційних витрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

Відповідно п. 4.2. Договору, у випадку неповернення Позики або фактично наданих, згідно даного Договору коштів, у строк вказаний у п. 3.3. та/або п. 3.5. даного Договору, Позичальник виплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповерненої Позики або фактично наданих коштів, за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені за Договором, який підлягає стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 66 393,44 грн., за уточненим розрахунком суду за період зазначений позивачем.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 56 441,09 грн. та інфляційних витрат у розмірі 14 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпоставка-М" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 3, код ЄДРПОУ 36355154) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 400, код ЄДРПОУ 35141676) заборгованості за договором безпроцентної позики №367 від 09.09.2010 у розмірі 1 036 834,53 грн., з яких 900 000,00 грн. - основного боргу, 66 393,44 грн. - пені, 56 441,09 грн. - 3% річних, 14 000,00 грн. - інфляційних витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпоставка-М" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 3, код ЄДРПОУ 36355154) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 400, код ЄДРПОУ 35141676) 20 826,42 грн. - судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного рішення 16.12.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна