Постанова

від 12.12.2013 по справі 914/1009/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 914/1009/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду Львівської області від 25 липня 2013 року по справі №914/1009/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Цікало А.І.) ухвалою від 25 липня 2013 року по справі №914/1009/13-г затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Неро-Україна"; ліквідував товариство з обмеженою відповідальністю "Неро-Україна" (вул. Івана Франка, буд. 76, кв.6, м. Львів 79011; код ЄДРПОУ 34866425); припинив провадження у справі №914/1009/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Неро-Україна"; визнав погашеними вимоги кредиторів - товариства з обмеженою відповідальністю "Неро Електронікс" на суму 1006985,50 грн., Мошківської Інни Миколаївни на суму 492000,00 грн., визнав погашеними вимоги кредиторів, які не були заявлені протягом провадження у справі №914/1009/13-г або відхилені господарським судом, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнав такими, що не підлягають виконанню.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Львівської області від 25 липня 2013 року по справі №914/1009/13-г, просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Серед іншого, скаржник вважає, що звертаючись із заявою про банкрутство боржник не надав доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності. Натомість подана до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві упродовж 2009 - 2011 років і за 1 квартал 2012 року звітність свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

Про розгляд апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином. Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва для завершення розгляду справи.

Ліквідатор Тарасенко Т.П. подав письмові заперечення на апеляційну скаргу. Вважає, що досудову і судову процедури ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» проведено належним чином відповідно до закону. Доказом неплатоспроможності боржника є, зокрема, висновок про фінансовий стан товариства, виконаний СПД Яремчук О.П. За твердженням ліквідатора банкрута, він у судовій ліквідаційній процедурі виконав усі вимоги закону про банкрутство - надіслав повідомлення усім відомим кредиторам та державним органам, подання звітності яким є обов'язковим; з метою виявлення майна банкрута теж надіслав запити у відповідні державні органи. Враховуючи, що майна банкрута не було виявлено, а вимоги кредиторів не погашені, ліквідатор подав суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження. Крім того ліквідатор вважає, що скаржник не надав доказів, які б доводили його кредиторські вимоги або про те, що суд вирішив питання про права чи обов'язки скаржника. Відтак стверджує про безпідставність звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та матеріали справи №914/1009/13-г, заслухав пояснення арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 25 липня 2013 року слід скасувати.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» порушене господарським судом Львівської області ухвалою від 01 квітня 2013 року за заявою ліквідатора боржника з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, врегульованих ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Господарський суд Львівської області постановою від 03 квітня 2013 року визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» (ідентифікаційний код 34866425), відкрив ліквідаційну процедуру, виконання обов'язків ліквідатора банкрута поклав на голову ліквідаційної комісії Тарасенка Тараса Петровича, якого зобов'язав вчинити відповідні дії.

Оголошення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" від 11 квітня 2013 року № 70 (5570).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11 червня 2013 року визнано заявлені до банкрута грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Неро Електронікс" на суму 1006985,50 грн. Також 11 червня 2013 року ліквідатор повідомив суд про склад та розмір вимог кредиторів, включених ним у четверту чергу реєстру вимог кредиторів, а саме: вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Неро Електронікс" у сумі 1 006 985,50 грн.; вимоги Мошківської Інни Миколаївни у сумі 492 000 грн.

25 липня 2013 року ліквідатор банкрута подав суду першої інстанції звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» з доданими документами та клопотання затвердити звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс й ліквідувати товариство з обмеженою відповідальністю "Неро Електронікс" (т.2, а.с.27-57).

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, господарський суд Львівської області констатував, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором, з метою отримання інформації про майновий стан боржника, направлено запити у різні інстанції (БТІ, УДАІ, інспекція з Держтехнагляду, відділ земельних ресурсів, Державний реєстр застав тощо). Станом на день розгляду справи, у банкрута відсутні майнові активи за рахунок яких можна було б здійснити погашення вимог кредиторів, якими є ТзОВ "Неро Електронікс" з сумою вимог 1 006 985,50 грн. та Мошківська Інна Миколаївна з сумою вимог 492 000,00 грн. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута підлягають затвердженню, товариство з обмеженою відповідальністю "Неро-Україна" - ліквідації, провадження у справі про банкрутство - припиненню, а вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Необхідно зазначити, що за правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною, зокрема, по справі №5008/552/2012, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує здійснення ліквідаційної процедури і за своїм змістом повинна повно відобразити обставини, що мають значення для справи (вчинення ліквідатором належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, визнаного банкрутом; реалізації активів, а у разі неможливості реалізації - списання таких активів; доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації тощо). Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Тому у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - теж слід дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржена ухвала таким вимогам не відповідає, а викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції є передчасними з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року діє нова редакція закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Особливості банкрутства окремих суб'єктів підприємницької діяльності визначено розділом VII Закону.

Статтею 84 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених розділом VII.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч.5 ст.95 Закону).

Отже, перед зверненням до господарського суду із заявою про застосування процедури банкрутства на підставі ст. 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконати приписи Цивільного і Господарського кодексів України щодо підстав та порядку проведення ліквідації юридичної особи.

За змістом ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення цієї юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомлення про внесення такого запису публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору.

Згідно з положеннями статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Статтею 111 Цивільного кодексу України визначено порядок ліквідації юридичної особи. Серед іншого, установлено, що:

- з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, а також заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи;

- ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб;

- для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період;

- ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами). Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вміщує в друкованих органах повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є, зокрема, проведення інвентаризації майна юридичної особи; публікація оголошення з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію юридичної особи, проведення аналізу активів та пасивів боржника зі складанням проміжного ліквідаційного балансу та його затвердження, після чого можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та звернутися до господарського суду з відповідною заявою. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

З матеріалів справи слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» (ідентифікаційний код 34866425) зареєстроване 23 січня 2007 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією. Останнє місцезнаходження товариства є м. Львів, Галицький район, вул. І.Франка, 76, кв. 6. Учасником товариства є Мошківська Інна Миколаївна, розмір частки якої у статутному капіталі становить 100%.

24 жовтня 2012 року загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» прийняли рішення (оформлене протоколом №24/10) про ліквідацію товариства, ліквідатором товариства призначили Інамова С.Ю. (т.1, а.с.33). Запис про прийняття рішення про припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15 листопада 2012 року (т.1, а.с.94-95). Повідомлення про внесення такого запису було опубліковано у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації Бюлетень державної реєстрації №231 (31) від 20 листопада 2012 року (т.1, а.с.77) та в газеті Голос України від 20 грудня 2012 року із зазначенням строку звернення з кредиторськими вимогами - 60 днів з дати опублікування цього оголошення (т.1, а.с.35).

30 січня 2013 року загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» прийняли рішення (оформлене протоколом №30/01), якими увільнили Інамова С.Ю. від виконання обов'язків ліквідатора товариства, ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» призначили Тарасенка Т.П., якому серед іншого доручили й підписати заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» та подати її до суду (т.1, а.с.34).

28 лютого 2013 року загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» прийняли рішення (оформлене протоколом №28/02), яким затвердили підписаний ліквідатором проміжний ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» станом на 19 лютого 2013 року (т.1, а.с. 58-60).

13 березня 2013 року ліквідатор Тарасенко Т.П. подав до господарського суду Львівської області заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» з урахуванням особливостей, визначених ст. 95 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд апеляційної інстанції вважає, що боржник не дотримав порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, що в силу ст. 95 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є обов'язковою умовою звернення до господарського суду із такою заявою. А саме, ліквідатор не вжив заходів щодо інвентаризації майна товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» (відомості за результатами інвентаризації майна боржника у матеріалах справи відсутні), щодо стягнення дебіторської заборгованості (у проміжному ліквідаційному балансі дебіторська заборгованість за розрахунками із бюджетом становить 10,2 грн.). Більш того, у матеріалах справи відсутні достовірні відомості, на підставі яких складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 19 лютого 2013 року.

Доданий до заяви про порушення справи про банкрутство звіт про результати поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» від 07 лютого 2013 року, виконаний СПД Яремчук О.П. (т.1, а.с.36-56), не замінює документів, визначених законом, як необхідні при здійсненні ліквідаційної процедури. Названий звіт не підписаний СПД Яремчук О.П. (підписом названої особи лише завірена кількість прошитих і пронумерованих аркушів). Немає у матеріалах справи й доказів, що підтверджують статус і повноваження СПД Яремчук О.П. щодо виконання таких робіт. Тому означений звіт не є належним і допустимим доказом. Відтак викладені у звіті висновки про неможливість стягнення дебіторської заборгованості та всі інші висновки щодо фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» суд не вважає достовірними і справедливими й відхиляє їх.

Слід зазначити, що з 26 січня 2007 року і станом на 31 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» перебувало на обліку у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (т.1, а.с.97). Незважаючи на державну реєстрацію 17 жовтня 2012 року місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» за адресою: м. Львів, Галицький район, вул. І. Франка, 76, кв. 6, товариство не перебувало на обліку в державній податковій інспекції Галицького району м. Львова, що підтверджено листом від 29 квітня 2013 року за підписом керівника ДПІ у Галицькому районі м. Львова (т.1, а.с.153).

Проте у матеріалах справи відсутні докази надсилання ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» повідомлення Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва про ліквідацію товариства та первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку - для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів та інших платежів, як це передбачено ст. 111 Цивільного кодексу та ст. 60 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції повинен був дослідити, проте не дослідив питання дотримання боржником вищеназваних положень ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, що є необхідною передумовою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст. 95 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Щодо звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

За змістом ст. 46 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, серед іншого, додаються відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Всупереч вищеназваним приписам закону ліквідатор банкрута не провів інвентаризації майна банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» (до звіту і ліквідаційного балансу не додано відомостей за результатами інвентаризації майна боржника), не вжив заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості за розрахунками із бюджетом у сумі 10,2 грн., що відображено у ліквідаційному балансі станом на 25 липня 2013 року. Не підтверджено документально й сума 14 989 855 грн. пасиву банкрута, яка відображена у ліквідаційному балансі. Також відсутня довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

За обставин, коли у судовій ліквідаційній процедурі визнані вимоги кредиторів не погашені, лише сам факт наявності у ліквідаційному балансі дебіторської заборгованості (яка не погашена і не списана), унеможливлює затвердження такого ліквідаційного балансу й припинення провадження у справі про банкрутство.

Також ліквідатор банкрута не надав суду довідки архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Такими документами є фінансово-господарські документи товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна», у тому числі й відомості про заробіток працівників товариства. У поданому суду звіті ліквідатор зазначив, що «Між ліквідатором та Мошківською І.М. було складено акт приймання-передачі чекової книжки та печатки банкрута ліквідатору».

Так, у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі документів та круглої печатки ТОВ «Неро-Україна» без дати, за яким передачі підлягає чекова книжка та кругла печатка товариства (т.1, а.с.160). Проте цей акт не підписаний ліквідатором Тарасенком Т.П. Із змісту акта неможливо встановити коли саме такий складено - під час досудової процедури ліквідації ТОВ «Неро-Україна» чи після визнання боржника банкрутом. Адже Тарасенко Т.П. 30 січня 2013 року призначений загальними зборами ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» і з цього часу ліквідатор повинен був отримати всі документи боржника. Проте цієї обставини ліквідатор у поданому суду звіті не пояснює.

Натомість ще 01 квітня 2013 року ліквідатор боржника надав суду довідку про прийняття і реєстрацію заяви, видану слідчим СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області про те, що 07 березня 2013 року прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань заяву Мошківської Інни Миколаївни від 06 березня 2013 року (власник і до 24 жовтня 2012 року керівник ТОВ «Неро-Україна») про крадіжку, в т.ч. робочої документації (т.1, а.с.82). Жодних пояснень з цього приводу ліквідатор Тарасенко Т.П. суду не надав.

Таким чином, з матеріалів справи неможливо встановити місцезнаходження фінансово-господарських документів товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна», які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, і які ліквідатор банкрута повинен передати архівній установі, як це визначено ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Окрім цього, суд апеляційної інстанції констатує й той факт, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання ліквідатором під час здійснення судової процедури ліквідації повідомлення державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва, на обліку в якій перебувало товариство з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна». Натомість є тільки копія заяви від 08 квітня 2013 року з проханням повідомити про заборгованість товариства зі сплати податків і зборів та щодо наявності бюджетного відшкодування з ПДВ на користь товариства, а також надати відомості про рахунки товариства та про документальні перевірки товариства. Однак доказів відправки цієї заяви державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва та відповіді названого органу податкової служби у матеріалах справи немає.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (до перейменування - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва) у силу наданих законом повноважень здійснює контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом і повинна перевіряти дотримання платниками цих податків вимог закону.

На виконання приписів ст. 111 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» (під час досудової процедури ліквідації) повинен був своєчасно надати Державній податковій інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (до перейменування - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва) документи товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна», у тому числі первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку - для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, платежів. А також до моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідатор повинен був подавати й податкову звітність. Проте останній період, за який товариством подано податкову декларацію, - це перший квартал 2012 року.

Як вже зазначено вище, у матеріалах справи відсутні докази надсилання ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» (на стадії досудової ліквідації) повідомлення Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва про ліквідацію товариства та первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку - для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів та інших платежів, як це передбачено ст. 111 Цивільного кодексу та ст. 60 Господарського кодексу України.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (до перейменування - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва) була позбавлена можливості виконати покладені на неї законом обов'язки щодо перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» та визначити наявність або відсутність із сплати податків, зборів та інших платежів.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» серед інших, заінтересованою особою стосовно боржника є юридична особа, що здійснює контроль над боржником.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (до перейменування - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва) здійснювала контроль за сплатою товариством з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» податків, зборів, платежів. Невиконання ж ліквідатором товариства вищеназваних приписів закону (надіслати органам податкової служби необхідні документи, своєчасно подавати податкову звітність) впливає на права та обов'язки скаржника щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна».

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до помилкових висновків.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 25 липня 2013 року по справі №914/1009/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» прийнята без повного та всебічного дослідження всіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Справу №914/1009/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» слід направити господарському суду Львівської області на новий розгляд на стадії ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити. Ухвалу господарського суду Львівської області від 25 липня 2013 року по справі №914/1009/13-г скасувати.

Справу №914/1009/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Неро-Україна» направити господарському суду Львівської області на розгляд на стадії ліквідаційної процедури.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Кордюк Г.Т.