Рішення

від 05.12.2013 по справі 784/4600/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №784/4600/13 05.12.2013 05.12.2013 05.12.2013

Провадження №22-ц/784/3624/13

Категорія 7 Головуючий у першій інстанції: Щербина С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції: Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Богуславській О.М.,

за участю: прокурора - Добрікової І.В., Середи Є.В.,

представника відповідачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2013 року, ухваленого за позовом

Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

до

Миколаївської міської ради,

ОСОБА_4

про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 р. Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що рішенням Миколаївської міської ради № 33/37 від 30 січня 2009 р. ТОВ «Миколаївбудпроект» було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 23 502 кв.м з метою надання її в оренду для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_2. Вподальшому, рішенням Миколаївської міської ради № 35/51 від 19 червня 2009 р. був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22 156 кв.м. за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, з відведенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_2. Проектом передбачено, що земельна ділянка на північному заході межує із землями водного фонду річки Південний Буг.

Незважаючи на відсутність договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Миколаївбудпроект», рішенням міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 р. були затверджені проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1000 кв.м. за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва житлових будинків про АДРЕСА_1, в тому числі відповідачці ОСОБА_4 було відведено земельну ділянку площею 815 кв.м. за зазначеною адресою.

Позивач зазначив, що відведені земельні ділянки під забудову знаходяться в прибережній захисній смузі: перша лінія - на відстані 9 метрів від урізу води ріки Південний Буг, друга - на відстані 60 м від урізу води, що є порушенням вимог ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України, а надання ОСОБА_4 земельної ділянки у власність для здійснення будівництва є порушенням вимог ч. 3 ст. 83 ЗК України.

Посилаючись на те, що станом на 4 вересня 2009 р. ТОВ «Миколаївбудпроект» не мало законних підстав розпоряджатися спірною земельною ділянкою , в проекті землеустрою наявне недійсне погодження ТОВ «Миколаївбудпроект» на передачу громадянам земельної ділянки, а також на те, що міська рада розпорядилась земельною ділянкою в порушення вимог ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 р. в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 815 кв.м. про АДРЕСА_1. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140152, виданий ОСОБА_4, скасувати його державну реєстрацію та повернути земельну ділянку площею 815 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 4810136300 :12 : 001 : 0018), грошовою оцінкою 181 141, 36 грн. до комунальної власності.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Миколаївської області, посилаючись на невідповідність висновків суду щодо недоведеності позивачем факту знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, обставинам справи, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі і відноситься до земель водного фонду та будь-яких порушень земельного законодавства при відведенні земельної ділянки відповідачці не встановлено.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 35/51 від 19 червня 2009 р. був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22 156 кв.м., у тому числі 55 кв.м. під капітальною забудовою, 99 кв.м. під спорудами, 1 766 кв.м. під проходами, проїздами та площадками, 20 236 кв.м. під зеленими насадженнями за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з відведенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_2.

Пунктом 54.1 вказаного рішення зазначену земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Миколаївбудпроект» строком на 10 років для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_2 та зобов'язано землекористувача укласти договір оренди земельної ділянки.

Однак, договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, як це передбачено законодавством, укладено не було.

Разом з цим, рішенням Миколаївської міської ради від 4 вересня 2009 р. № 36/61 (п. 38 - 56) затверджені проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1000 кв.м., за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект» з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва житлових будинків по АДРЕСА_1, в тому числі відповідачу ОСОБА_4 площею 815 кв.м. по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення відповідачці видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140152, зареєстрований Державним земельним кадастром 29 жовтня 2009 р.

Разом з тим, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ч.1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частинами 5-6 ст. 87 Водного кодексу України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України в редакції Закону України від 2 грудня 2010 р. , з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України в редакції Закону, яка була чинною на час надання відповідачці земельної ділянки, не передбачалось встановлення прибережної захисної смуги саме за окремим проектом землеустрою.

Посилаючись на ст. 88 Водного кодексу України, суд не врахував зазначеної обставини, тому не можна визнати обґрунтованим висновок суду про те, що факт розташування наданої відповідачці ділянки у прибережній захисній смузі могло бути доведеним лише проектом землеустрою встановлення прибережної захисної смуги.

Суд зазначив, що прокурор не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували відведення в межах розташування спірних земельних ділянок прибережних захисних смуг.

Проте, згідно ситуаційного, кадастрового плану земельної ділянки та листу Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 26 листопада 2013 р., земельна ділянка, яку передано у власність ОСОБА_4 розташована на відстані 63 м. від урізу води річки Південний Буг і відноситься до прибережної захисної смуги водоохоронної зони річки Південний Буг, тобто є землями водного фонду.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним, що передана у власність ОСОБА_4 земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі річки Південний Буг і належить до земель водного фонду.

Згідно ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України в редакції, яка була чинна на час надання відповідачці земельної ділянки, прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води ( у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше

3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків

площею понад 3 гектарів - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мішальна ширина

прибережної захисної смуги подвоюється.

З матеріалів справи вбачається, що річка Південний Буг, відповідно до

класифікації, належить до великих річок, про що свідчить відповідь Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 4 грудня 2013 р.

Крім того, у порушення п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 5 листопада № 434, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за № 1470/10069, при відведенні спірної земельної ділянки не враховано наявність прибережної захисної смуги, хоча вказаним порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначають відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Відсутність у проектах землеустрою урахування відповідно до ст. 60 ЗК України розмірів і меж прибережної захисної смуги річки Південний Буг унеможливлює відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність.

У зв'язку з таким, спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_4, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, оскільки за виписаними вище нормами у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво таких споруд.

За такого, назване рішення Миколаївської міської ради в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_4 є незаконним з відповідними похідними від цього правовими наслідками, а саме: визнанням недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140152 від 29 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_4 Крім того, на останню слід покласти обов'язок повернути землю територіальній громаді м. Миколаєва.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову на підставі вищезазначених обставин.

Що ж до вимоги про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, то рішення суду про визнання недійсним державного акту є підставою для скасування попередньої реєстрації, а тому такі вимоги є зайвими та не можуть бути задоволенні.

Посилання відповідачів, на те, що спірна земельна ділянка не входить до прибережної захисної смуги земель водного фонду, оскільки відсутній проект та нормативно-технічна документація визначення розміру і межі водоохоронної зони, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Законодавець, надаючи чинності земельному та водному кодексу сам визначив ширину прибережної захисної смуги, ширину яких, орган місцевого самоврядування на свій розсуд зменшити не може. Правомочності названого органу стосуються лише документально-технічного оформлення встановленого розміру, меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідачів щодо належності спірної ділянки до земель забудови, оскільки вони суперечать нормам земельного законодавства. Крім того, вона виведена з земель водного фонду без дотримання порядку та процедури зміни цільового призначення земель, передбачених главою 4 Земельного кодексу України.

Щодо висновку суду про пропуск прокурором позовної давності, то він є помилковим, оскільки про названі порушення прокурор дізнався лише в березні 2013 року, після здійснення перевірки матеріалів, розповсюджених у засобах масової інформації, щодо порушень Миколаївською міською радою земельного законодавства.

Присутність прокурора на сесії міської ради, навіть за її доведеності, на перебіг позовної давності по даній справі не впливає, оскільки з прийнятого радою рішення не можна певно судити про наявність порушення земельного законодавства, це можна було встановити лише при перевірці, що прокуратурою і було здійснено.

За такого, позовну давність по названих вимогам слід рахувати з березня 2013 року, а не з дня постановлення оскаржуваного рішення Миколаївської міської ради.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 229 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави задовольнити частково.

Визнати незаконним п. 53 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року, в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 815 кв.м. для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140152 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0018 загальною площею 0,0815 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 27 листопада 2009 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва земельну ділянку площею 815 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: