Рішення

від 10.12.2013 по справі 913/3111/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 грудня 2013 року Справа № 913/3111/13

Провадження №28/913/3111/13

За позовом Фермерського господарства Строгого О.Ф., с. Геніївка Зміївського району Харківської області

до Фермерського господарства «КОЛОС», м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 179128 грн. 88 коп.

Суддя Семендяєва І.В.

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гуровська Л.С., довіреність № 3 від 20.11.2013, юрисконсульт;

від відповідача: Мухін М.М., представник за довіреністю б/н від 02.12.2013.

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 1908-2-11 від 19.08.2011 в сумі 130840 грн. 00 коп, пені в сумі 40157 грн. 49 коп. за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, та 3% річних в сумі 8131 грн. 39 коп. за період з 01.11.2011 по 01.11.2011.

Підставою звернення з даним позовом позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1908-2-11 від 19.08.2011 щодо оплати отриманого відповідачем товару за видатковою накладною № 57 від 15.09.2011 на суму 183700 грн. 00 коп.. На оплату даного товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 88 від 15.09.2011 на суму 183700 грн. 00 коп. Відповідач за отриманий товар оплату провів частково у сумі 52860 грн. 00 коп, несплаченим залишився товар у сумі 130840 грн.

Позивачем 05.12.2013 було подано уточнення до позовної заяви про зменшення суми позову, за яким позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 130840 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7850 грн. 39 коп. за період з 01.11.2011 по 01.11.2013, та інфляційних збитків в сумі 2485 грн. 96 коп. за період з 01.12.2011 по 01.11.2013. Від нарахування пені в розмірі 40157 грн. 49 коп. позивач відмовився.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 05.12.2013 з позовними вимогами не погодився, та просив застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язань по оплаті вартості товару відповідно до договору поставки №1908-2-11 від 19.08.2011; відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення суми 3% річних, інфляційних збитків, пені та просив встановити розстрочку оплати суми заборгованості на шість місяців з оплатою боргу рівними частками за кожний місяць періоду прострочки.

В судовому засіданні 05.12.2013 оголошено у відповідності до ст. 77 ГПК України перерву до 10.12.2013. Рішення суду приймається в судовому засіданні 10.12.2013.

10.12.2013 позивач подав уточнення до позовної заяви від 09.12.2013 (про зменшення суми позову), в якому заявив до стягнення з відповідача борг в сумі 130840 грн. 00 коп., % річних в сумі 7850 грн. 39 коп. за період з 02.11.2011 по 31.10.2013. Від стягнення інфляційних збитків в сумі 2485 грн. 96 коп. позивач відмовився

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №1098-2-11 від 19.08.2011, за умовами якого покупець (позивач) зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець (відповідач) прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Сума договору на дату його укладання становить 187000 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.4. договору строк виконання постачальником своїх обов'язків встановлюється по 31 вересня 2011.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата виконується в 2 етапи: 1 етап 50% загальної суми договору - 01 жовтня 2011, 2 етап 50% загальної суми договору - 01 листопада 2011.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом трьох місяців з дати укладання, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № 57 від 15.09.2011 поставив товар відповідачу на суму 183700 грн. 00 коп, який ним отриманий на підставі довіреності № 763798 від 23.08.2011.

На оплату даного товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 88 від 15.09.2011 на суму 183700 грн. 00 коп , який був оплачений відповідачем частково.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.08.2012, в якій просив відповідача погасити заборгованість в сумі 130840 грн. 00 коп. , штрафу і пені в сумі 38784 грн. 80 коп.

Відповідач за отриманий товар оплату провів частково в сумі 52860 грн. 00 коп., несплаченим залишився товар в сумі 130840 грн. 00 коп., що стало підставою для звернення з даним позовом.

Також у позові позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 40157 грн. 49 коп. за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, та 3% річних в сумі 8131 грн. 39 коп. за період з 01.11.2011 по 01.11.2011.

05.12.2013 позивачем надані уточнення до позовної заяви, в яких він просив стягнути з відповідача борг в сумі 130840 грн., 00 коп., 3% річних в сумі 7850 грн. 39 коп. та інфляційні збитки в сумі 2485 грн. 96 коп.; від стягнення пені в сумі 40157 грн. 49 коп. позивач відмовився.

Дане уточнення судом згідно ст. 22 Господарського-процесуального кодексу України розцінюється як зміна предмету позову в частині доповнення незаявленими раніше вимогами про стягнення інфляційних збитків в сумі 2485 грн. 39 коп. з одночасним зменшенням суми 3% річних - 7850 грн. 39 коп., замість заявлених 8131 грн. 39 коп.

Також позивач відмовився від вимог про стягнення пені в сумі 40157 грн. 49 копю.

Оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, дані зміни судом прийняті до розгляду.

09.12.2013 позивачем було подано уточнення до позовної заяви (про зменшення суми позову), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача борг в сумі 130840 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 7850 грн. 39 коп. за період з 02..11.2011 по 31.10.2012. Від стягнення інфляційних збитків позивач відмовився.

Отже судом розглядаються позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 130840 грн. 00 коп та 3 % річних 7850 грн. 39 коп., всього в сумі 138690 грн. 39 коп.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору купівлі-продажу товарів № 1098-2-11 від 19.08.2011

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар в сумі 130840 грн. 00 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за видатковою накладною № 57 від 15.09.2011 на загальну суму 183700 грн. 00 коп., строк оплати якого відповідно до п. 3.4 договору настав 31.09.2011.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості в сумі 130840 грн. 00 коп.

Актом звірення розрахунків станом на 01.07.2013 відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 130840 грн. 00 коп.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення у сумі 130840 грн. 00 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню 3% річних в сумі 7850 грн. 39 коп. за період з 02.11.2011 по 31.10.2013.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних позивачем нараховані за період з 02.11.2011 по 31.10.2012, виходячи з суми боргу 130840 грн. 00 коп., в сумі 7850 грн. 39 коп.

Даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

У зв'язку з відмовою позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 40157 грн. 49 коп. та інфляційних збитків в сумі 2485 грн.96 коп. провадження у справі слід припинити на підставі ст. 80 п. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заявив клопотання про розстрочення оплати суми заборгованості на шість місяців з оплатою боргу рівними частками за кожний місяць періоду прострочки.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що підприємство знаходиться в важкому фінансовому стані.

Пунктом 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приписи даної статті кореспондуються з приписами ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що «при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони.........суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання».

Належними доказами, які можуть підтверджувати фінансовий стан відповідача, є, зокрема, фінансова звітність відповідача про майновий стан, яка подається до органів податкової служби, кредитні угоди, укладені відповідачем, довідка про наявність дебіторської та кредиторської заборгованостей тощо.

Але відповідач ніяких доказів, які б підтверджували його фінансовий стан, не надав.

За таких обставин у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу в сумі 130840 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7850 грн. 39 коп.

Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 40157 грн. 49 коп. та інфляційних збитків в сумі 2485 грн.96 коп. на підставі ст. 80 п.4 Господарського процесуального кодексу України слід припинити

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При подачі позовної заяви позивачем був сплачений платіжним дорученням №932 від 31.10.2013 судовий збір в сумі 1791 грн. 30 коп., тоді як ст. 4 ч.2 п.2 п.п.1 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат».

Враховуючи, що позивачем зменшено позовні вимоги і сума позову становить 138690 грн. 39 коп., судовий збір від цієї суми складає 2773 грн. 81 коп., позивачем сплачено судовий збір в сумі 1791 грн. 30 коп., то з позивача необхідно достягнути в Доход державного бюджету України судовий збір в сумі 982 грн. 51 коп.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 80 п.4, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Фермерського господарства Строгого О.Ф. до Фермерського господарства «КОЛОС» про стягнення 138690 грн. 39 коп. задовольнити повністю

2. Стягнути з Фермерського господарства «КОЛОС», м. Свердловськ, провул. Больничний, 27, ідентифікаційний код 19072700, на користь Фермерського господарства Строгого О.Ф., Харківська область, Зміївський р-н, с. Геніївка, вул. Леніна, 102, ідентифікаційний код 21229706, боргу в сумі 130840 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7850 грн. 39 коп., судовий збір у сумі 2773 грн. 81 коп., видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Фермерського господарства Строгого О.Ф., Харківська область, Зміївський р-н, с. Геніївка, вул. Леніна, 102, ідентифікаційний код 21229706 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, МФО 804013, код отримувача 37991503, одержувач - УДКСУ у м. Луганську, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22030001, символ 206, судовий збір у сумі 982 грн. 51 коп. видати наказ ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області(63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Леніна).

4. Провадження у справі за позовом Фермерського господарства Строгого О.Ф. до Фермерського господарства «КОЛОС» в частині стягнення пені в сумі 40157 грн. 49 коп. та інфляційних збитків в сумі 2485 грн.96 коп. припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.12.2013.

Суддя І.В. Семендяєва