Рішення

від 10.12.2013 по справі 914/4204/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/4204/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-вуглепром", м.Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „БРІК", м.Немирів Вінницької області

до відповідача 2: Приватного підприємства „Укрбудіндустрія", м.Львів

про: стягнення 49 760,00 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Кузь А.В. - представник (довіреність №9Д від 03.01.13р.);

В судовому засіданні 10.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Укр-вуглепром" (м.Львів) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „БРІК" (м.Немирів Вінницької області) та до Приватного підприємства „Укрбудіндустрія" (м.Львів) про стягнення 49 760,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі накладних та послуги на підставі актів наданих послуг, не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 49 760,00 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2013 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судове засідання 26.11.13 позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, неподання договору поставки продукції №25/04/13-001 від 25.04.2013 р. пояснив його непідписанням відповідачем 1.

02.12.2013 р. від позивача через канцелярію суду поступило клопотання про приєднання доказів, яке судом задоволено.

Відповідач 1 участь повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач 2 участь повноважного представника в судові засідання забезпечив, проти позову заперечив у відзиві на позовну заяву (вх. №50971/13 від 29.11.2013 року).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ТзОВ „Укр-вуглепром" та ТзОВ „БРІК" було досягнуто згоди про поставку вугілля.

Господарський договір між сторонами спору не було укладено в порядку, передбаченому ст. 181 Господарського кодексу України. Однак, факт поставки позивачем продукції, який підтверджується видатковими накладними, актами наданих послуг по поставці вугілля та актом звірки взаєморозрахунків, підписаними позивачем та відповідачем 1, свідчить про наявність між сторонами господарського зобов'язання.

Позивач поставив відповідачу 1 вугілля, що підтверджується: актом наданих послуг №УП000000037 від 26.04.2013 року, видатковою накладною №УП-000000036 від 30.04.2013 року, актом наданих послуг №УП000000057 від 16.05.2013 року, видатковою накладною №УВ-000000058 від 17.05.2013 року. (копії видаткових накладних та актів містяться в матеріалах справи).

Відповідач 1 провів частковий розрахунок за отримане вугілля та надані послуги, що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку позивача, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 11.09.2013 року, сума боргу відповідача 1 перед позивачем становить 49 760,00 грн.

15.06.2013 року ПП „Укрбудіндустрія" (далі - відповідач 2) було видано гарантійний лист, згідно якого відповідач 2 гарантував позивачу оплату відповідача 1 за поставлений товар у квітні - травні 2013 року в розмірі 49 760,00 грн.

Позивач направив відповідачам претензії, що підтверджуєтьмя описами вкладення у цінні листи та фіскальними чеками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання виконав повністю, а відповідач 1 свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за наданий товар та послуги вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 49 760,00 грн.

Вимог надісланої позивачем претензії відповідач 1 не виконав, у встановлений ч.2 ст. 530 ЦК України строк заборгованості не погасив.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Позовні вимоги до відповідача 1 належним чином доведені, документально підтверджені, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БРІК" 49 760,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як випливає із визначення гарантії, для цього способу забезпечення характерний спеціальний суб'єктний склад: принципал, яким є боржник за основним зобов'язанням, бенефіціар, яким є кредитор за основним зобов'язанням, та гарант. Якщо принципал та бенефіціар - це будь-які учасники цивільних правовідносин, то гарантами можуть виступати лише фінансові установи, до яких згідно із ЗУ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" N 2664-III від 12 липня 2001 року відносяться:

1) банки, для яких видача гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі, є однією з банківських операцій у відповідності до ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року;

2) страхові організації згідно із Законом України „Про страхування";

3) інші фінансові установи, якими є кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача 2, ПП „Укрбудіндустрія" не є фінансовою установою, а тому не вправі бути гарантом в розумінні ст. 560 ЦК України.

Гарантійний лист від 15.06.2013 р. виданий ПП „Укрбудіндустрія" неправомірно, в порушення вимог ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовий збір покладається на відповідача 1 у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БРІК" (22800, Вінницька область, місто Немирів, вулиця Горького, 149, ідентифікаційний код 32513418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-вуглепром" (79026, місто Львів, вулиця Ак. Лазаренка, 1А, ідентифікаційний код 31526887) 49 760,00 грн. заборгованості та 1720,00 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Король М.Р.