Рішення

від 09.12.2013 по справі 910/16777/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16777/13 09.12.13

За позовомДонецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів доТовариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвест» прозобов'язання повернути товар Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Пономарьова О.Г. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Донецький державний науково-дослідний та проектний інститут кольорових металів (надалі - «Інститут») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвест» (надалі - «Товариство») про зобов'язання повернути товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №08-10/12 від 01.10.2012 р. позивач поставив товар, а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відрядженні справу №910/16777/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. справу №910/16779/13 прийнято до свого провадження суддею Стасюком С.В. та призначено до розгляду на 23.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справу №910/16779/13 передано на розгляд судді Босому В.П. у зв'язку із поверненням його з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 09.12.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01054, м. Київ, пров. Чеховський, 10, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17267518 від 27.09.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між Товариством (покупець) та Інститутом (продавець) було укладено договір №08-10/12 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець з урахуванням умов договору здійснює поставку продуктів розробки радіоелектронного лому, які вміщують дорогоцінні метали, згідно опису та акту приймання-передачі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити дорогоцінні метали.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за ДМ, що містяться у товарі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата покупцем здійснюється в повному обсязі - 100% розрахунок від вартості ДМ у строк до 5 банківських днів від дня підписання паспорту на підставі рахунку.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі порушення термінів розрахунку, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. А в разі не оплати більш ніж 14 календарних днів, згідно п. 2.2 договору, продавець залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору та повернення товару у будь-який термін без додаткових умов та згоди покупця.

На виконання умов Договору 04.10.2013 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар (продукти розробки радіоелектронного лому, який містить дорогоцінні метали) лігатурною масою 1912240,33 г. загальною вартістю 439 507,46 грн., що підтверджується накладною №127 від 04.10.2012 р. та товарно-транспортною накладною №04/10/2012 від 04.10.2012 р.

27.06.2012 р. та 29.11.2012 р. відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 185 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Листом №01-8-14 від 16.01.2013 р., направленим на адресу відповідача 16.01.2013 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару позивач заявив про одностороннє розірвання Договору з 18.01.2013 р., а також вимагав повернення поставленого товару.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для повернення поставленого відповідачу товару.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладна №127 від 04.10.2012 р. та товарно-транспортна накладна №04/10/2012 від 04.10.2012 р.) підтверджується передача позивачем відповідачу товару згідно умов Договору. При цьому, паспорт на поставлений товару був підписаний уповноваженими представниками сторін 20.11.2012 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за ДМ, що містяться у товарі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата покупцем здійснюється в повному обсязі - 100% розрахунок від вартості ДМ у строк до 5 банківських днів від дня підписання паспорту на підставі рахунку.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар у строк до 5 банківських днів від дня підписання паспорту на підставі рахунку (тобто, до 27.11.2012 р.).

27.06.2012 р. та 29.11.2012 р. відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 185 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту здійснення повної оплати вартості поставленого позивачем товару у встановлений п. 2.2 Договору строк. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі порушення термінів розрахунку, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. А в разі не оплати більш ніж 14 календарних днів, згідно п. 2.2 договору, продавець залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору та повернення товару у будь-який термін без додаткових умов та згоди покупця.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, листом №01-8-14 від 16.01.2013 р., направленим на адресу відповідача 16.01.2013 р., позивач заявив про одностороннє розірвання Договору з 18.01.2013 р., а також вимагав повернення поставленого товару.

Судом встановлено, що відповідач як у визначений п. 2.2 Договором строк (до 27.11.2012 р.), так і на момент направлення позивачем листа №01-8-14 від 16.01.2013 р., зобов'язання з повної оплати суми заборгованості не виконав, допустивши при цьому прострочення такої оплати більше ніж на 14 календарних днів.

Таким чином, позивач правомірно відмовився від Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Направлення Інститутом зазначеного повідомлення на адресу відповідача в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору свідчить про односторонню відмову позивача від договору, наслідком якої є припинення дії такого договору.

Таким чином, Договір є розірваним з 18.01.2013 р.

Суд відзначає, що правовими наслідками розірвання договору, відповідно до ст. 653 ЦК України, є припинення зобов'язань між сторонами. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що в разі не оплати більш ніж 14 календарних днів, згідно п. 2.2 договору, продавець залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору та повернення товару у будь-який термін без додаткових умов та згоди покупця.

Таким чином, умовами Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати покупцем вартості товару більше ніж на 14 днів, продавець має право не тільки розірвати такий договір, а і вимагати повернення поставленого товару.

Крім того, частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до п. 4.6 Договору право власності на товар переходить до покупця після повної оплати згідно п. 2.2 цього договору.

Як було встановлено судом, відповідачем на момент розірвання Договору не було оплачено повну вартість товару, поставленого за накладною №127 від 04.10.2012 р.

Відтак суд приходить до висновку, що з урахуванням ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України та п. 4.6 Договору, Товариство у встановленому законом порядку не набуло право власності на спірний товар.

З урахуванням встановлення факту неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, правомірної відмови Інституту від Договору, а також передбаченого умовами Договору права продавця вимагати повернення поставленого товару внаслідок порушення покупцем строків його оплати, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства повернути Інституту товар, переданий на виконання умов такого Договору.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту про зобов'язання Товариства повернути продукти розбирання радіоелектронного брухту в опломбованій тарі лігатурною масою 1912240,33 г. загальною вартістю 439 507,46 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоінвест» (01054, м. Київ, пров. Чеховський, 10; ідентифікаційний код 37025460) повернути Донецькому державному науково-дослідному та проектному інституту кольорових металів (83086, м. Донецьк, просп. Лагутенка, 14; ідентифікаційний код 00201514) продукти розбирання радіоелектронного брухту в опломбованій тарі лігатурною масою 1912240,33 г. загальною вартістю 439 507,46 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвест» (01054, м. Київ, пров. Чеховський, 10; ідентифікаційний код 37025460) на користь Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів (83086, м. Донецьк, просп. Лагутенка, 14; ідентифікаційний код 00201514) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий