Рішення

від 11.12.2013 по справі 905/7446/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2013 Справа № 905/7446/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Кабельпромсервіс», м.Краматорськ Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Институт «Термопроект» м.Слов'янськ Донецької області

про стягнення суми боргу в розмірі 13 382,45грн., пені у розмірі 866,13грн., інфляційні втрати у сумі 12,38грн., 3% річних у сумі 208,70грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кухтик В.М.- за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Кабельпромсервіс», м.Краматорськ Донецької області (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Институт «Термопроект» м.Слов'янськ Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 13 382,45грн., пені у розмірі 866,13грн., інфляційні втрати у сумі 12,38грн., 3% річних у сумі 208,70грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №34 від 01 жовтня 2012 року, в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 12 382,45грн.

Крім того, п.5.4 Договору поставки №34 від 01.10.2012р. встановлено, що за порушення обов'язку, визначеного у п.4.1 цього договору, за вимогою Постачальника, Покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення заборгованості.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 12382,45грн., пеню у розмірі 866,13грн., інфляційні втрати у сумі 12,38грн., 3% річних у сумі 208,70грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.258, 526, 538, 549-551, 610, 611, 625, 629, 692-693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України .

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): Договір поставки №34 від 01.10.2012р. , додаткову угоду №01 від 02.01.2013р., рахунок на оплату №СФ-0107 від 19.02.2013р., рахунок на оплату №СФ-0173 від 21.03.2013р., рахунок на оплату №СФ-0197 від 08.04.2013р., видаткову накладну №148 від 03.04.2013р., видаткову накладну №151 від 08.04.2013р., видаткову накладну №152 від 08.04.2013р., видаткову накладну №156 від 10.04.2013р., довіреність №8 від 03.04.2013р., довіреність №12 від 08.04.2013р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 01.10.2013р. підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств та правоустановчі документи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

27.11.2013р. Позивач до матеріалів справи долучив копію Статуту Приватного підприємства «Кабельпромсервіс», м.Краматорськ Донецької області

У зв'язку з нез'явленням Відповідача, з метою надання йому права на захист своїх прав та інтересів, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі, розгляд справи відкладався судом з 27.11.2013р. на 11.12.2013р.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.12.2013р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.12.2013р., у якій просить стягнути суму основного боргу в розмірі 12 382,45грн., пеню у розмірі 866,13грн., інфляційні втрати у сумі 61,90грн., 3% річних у сумі 248,30грн. Надав витребувані судом документи.

Представник Відповідача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

04.12.2013р. Позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.12.2013р., у якій він відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з Відповідача суму основного боргу в розмірі 12 382,45грн., пеню у розмірі 866,13грн., інфляційні втрати у сумі 61,90грн., 3% річних у сумі 248,30грн.

Відповідно до вимог ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд дослідив зазначену заяву та дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю та розгляду по суті.

Представник Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2012р. між Приватним підприємством «Кабельпромсервіс», м.Краматорськ Донецької області (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Институт «Термопроект» м.Слов'янськ Донецької області (Покупець), укладено Договір поставки №34 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує кабельно-провідникову продукцію та електрообладнання, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у видаткових накладних, рахунках.

Відповідно до п.3.2 Договору, Датою передачі Товару є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунок Покупця з Постачальником за Товар, що поставляється, проводиться на умовах передплати. Підставою для оплати є рахунок Постачальника.

Згідно п.7.2 Договору, даний Договір починає свій перебіг у момент, його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 7.1 Договору), та закінчується 31 грудня 2013р.(з урахуванням Додаткової угоди №01 від 02.01.2013р.)

Відповідно до п.7.3 Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору поставки №34 від 01.10.2012р. (а.с.13-16), Позивачем був поставлений товар Відповідачу за видатковими накладними №148 від 03.04.2013р. на суму 97,32грн., №151 від 08.04.2013р. на суму 9223,87грн., №152 від 08.04.2013р. на суму 33грн., №156 від 10.04.2013р. на суму 3028,26грн.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних, було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли виключно з Договору поставки №34 від 01.10.2012р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених поставки №34 від 01.10.2012р.

Договором поставки №34 від 01.10.2012р., передбачено (п.4.2), що розрахунок Покупця з Постачальником за Товар, що поставляється, проводиться на умовах передплати. Підставою для оплати є рахунок Постачальника.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Постачальником в частині розрахунку за прийнятий товар не виконав у повному обсязі. Вартість товару у сумі 12 382,45грн. у встановлені договором строки не сплачена.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 12 382,45грн. не надав, тому суд, вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 866,13грн., інфляційних втрат у сумі 61,90грн., 3% річних у сумі 248,30грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 248,30грн.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 04.04.2013р. по 10.12.2013р. на суму основного боргу 12 382,45грн. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок 3% річних, встановив, що Позивачем були допущенні арифметичні помилки, але, оскільки, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 61,90грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок інфляційних втрат за період за травень 2013р. та листопад 2013р. на суму основного боргу 12 382,45грн., встановив, що у травні 2013р. та листопаді 2013р. мав місце індекс інфляції менше одиниці (дефляція). Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 61,90грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 866,13грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 Договору поставки №34 від 01.10.2012р. встановлено, що за порушення обов'язку, визначеного у п.4.1 цього договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення заборгованості.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок пені за період з 04.04.2013р. по 10.10.2013р. на суму основного боргу 12 382,45грн., встановив, що Позивачем були допущенні арифметичні помилки в розрахунку пені, але, оскільки, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Кабельпромсервіс», м.Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Институт «Термопроект» м.Слов'янськ Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 12 382,45грн., пені у розмірі 866,13грн., інфляційні втрати у сумі 61,90грн., 3% річних у сумі 248,30грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Институт «Термопроект» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Комунарів, будинок 14а, код ЄДРПОУ 31858343) на користь Приватного підприємства «Кабельпромсервіс» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, вулиця Р.Роллана, будинок 110, код ЄДРПОУ 35748431) суму основного боргу у розмірі 12 382,45грн., пеню у розмірі 866,13грн., 3% річних у сумі 248,30грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1712,96грн.

У стягненні інфляційних втрат в розмірі 61,90грн. відмовити.

У судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 4 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

2-відповідачу.