Рішення

від 09.12.2013 по справі 901/3409/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 Справа № 901/3409/13

За позовом Установи охорони здоров'я "Ялтинська міська дитяча лікарня"

до відповідача Комунальної установи "Інформаційно - аналітичний центр управління охорони здоров'я Ялтинської міської ради"

про стягнення 2608,46 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Пайола С.М., довіреність № 18 від 20.11.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Установа охорони здоров'я "Ялтинська міська дитяча лікарня" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунальної установи "Інформаційно - аналітичний центр управління охорони здоров'я Ялтинської міської ради" та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 2608,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов Договору № 1 від 25.01.2011 про надання права користування комунальними послугами з їх подальшим відшкодуванням не здійснював своєчасно та у повному обсязі сплату за комунальні послуги, що і призвело до утворення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причину неявки суд не повідомив.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Ялтинською міською дитячою лікарнею (Власник) і Комунальною установою "Інформаційно - аналітичний центр управління охорони здоров'я Ялтинської міської ради" (Користувач) укладено Договір № 1 від 25.01.2011 про надання права користування комунальними послугами (а. с. 8-10).

Пунктом 1 Договору встановлено, що власник забезпечує комунальні послуги (водопостачання та водовідведення електрична енергія, газ) приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Ялта, Червоноармійська, 8, загальною площею 47,7 м 2, а Користувач бере участь у витратах Власника з відшкодування оплати послуг, згідно обліку показаннями приладів, у разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.

Пунктом 2 Договору встановлено, що сума договору складає 8900,00 грн.

Розділом 2 Договору передбачено зобов'язання сторін.

Так, пункт 2.1.2 Договору встановлює, що Власник зобов'язується надавати Користувачу комунальних послуг рахунки, згідно діючих розцінок і тарифів.

Згідно пункту 2.2.1 Договору Користувач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на Власника, за комунальні послуги.

Цей Договір укладено строком до кінця року і діє з моменту підписання 31.12.2011 (пункт 4.1 Договору).

Позивач зобов'язання за Договором № 1 від 25.01.2011 про надання права користування комунальними послугами виконав у повному обсязі, однак рахунки за комунальні послуги, а саме: рахунок № 21 від 20.01.2011 на суму 791,00 грн., рахунок № 28 від 21.02.2011 на суму 977,13 грн., рахунок № 61 від 18.03.2011 на суму 1160,77 грн., рахунок № 88 від 20.04.2011 на суму 1330,46 грн., рахунок № 111 від 18.05.2011 на суму 930,56 грн., рахунок № 130 від 20.06.2011 на суму 1430,50 грн., рахунок № 151 від 20.07.2011 на суму 790,27 грн., рахунок № 167 від 25.08.2011 на суму 935,67 грн., рахунок № 177 від 08.09.2011 на суму 892,03 грн., рахунок № 196 від 12.10.2011 на суму 892,03 грн., рахунок № 211 від 11.11.2011 на суму 892,00 грн., рахунок № 236 від 08.12.2011 на суму 1435,33 грн. (а.с. 36-44; 54) відповідачем в повному обсязі сплачені не були.

Так, відповідно до банківських виписок Комунальною установою "Інформаційно - аналітичний центр управління охорони здоров'я Ялтинської міської ради" перераховано Установі охорони здоров'я "Ялтинська міська дитяча лікарня" суму грошових коштів в розмірі 10022,39 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 2435,36 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 991 від 13.08.2013 (а.с.12), з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 2608,46 грн.

Однак, відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було.

Позивач стверджує, що залишок заборгованості за Договором № 1 від 25.01.2011 про надання права користування комунальними послугами Комунальної установи "Інформаційно - аналітичний центр управління охорони здоров'я Ялтинської міської ради" складає 2608,46 грн. з урахуванням перерахованої заборгованості у 2012 році.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, Державне підприємство Установа охорони здоров'я "Ялтинська міська дитяча лікарня" було вимушено звернутись з даним позовом до суду для захисту своїх прав в примусовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Відповідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу УкраїниЯкщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на умови Договору № 1 про надання права користування комунальними послугами, який укладено між сторонами від 25.01.2011, та за умовами якого відповідач мав сплачувати рахунки за комунальні послуги, які виставлялись відповідачу згідно діючих розцінок і тарифів.

Так, на виконання умов договору, відповідачу виставлені рахунки на суму 11666,75 грн., які були сплачені в розмірі 9777,26 грн., та заборгованість за якими склала 1889,49 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги Установи охорони здоров'я "Ялтинська міська дитяча лікарня" в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1889,49 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню.

Рахунок № 21 від 20.01.2011 на суму 791,00 грн. про сплату комунальних послуг за грудень, заборгованість за яким складає 545,87 грн. суд до уваги не приймає, оскільки він виставлений раніше, ніж між сторонами виникли договірні правовідносини.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині стягнення суми боргу у розмірі 545,87 грн., у зв'язку з чим у позивача не виникло порушеного права, через що позовні вимоги про стягнення 545,87 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.

В іншій частині позовні вимоги необґрунтовані і суперечать умовам договору та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 13.12.2013.

Керуючись статями 32, 33, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи "Інформаційно - аналітичний центр управління охорони здоров'я Ялтинської міської ради" (вул. Червоноармійська, буд. 8, м. Ялта, АР Крим, 98635, ЄДРПОУ 36243099) на користь Установи охорони здоров'я "Ялтинська міська дитяча лікарня" (вул. Червоноармійська, буд. 8, м. Ялта, АР Крим, 98635, ЄДРПОУ 20672144) заборгованість за Договором № 1 від 25.01.2011 про надання права користування комунальними послугами в розмірі 1889,49 грн., судовий збір в розмірі 1246,28 грн.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко