Рішення

від 05.12.2013 по справі 908/3800/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/107/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 Справа № 908/3800/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133)

до відповідача: Ганнівської сільської ради (72415, с. Ганнівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 34)

про стягнення 6745,02 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Фоменко Б.О., довіреність № 2153 від 24.10.2013 р.;

від відповідача - не з'явився;

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Ганнівської сільської ради суми боргу у розмірі 6745,02 грн., в т.ч.: 6551,93 грн. основного боргу за договором про надання послуг електрозв'язку № 202 від 21.11.2003 р., 32,90 грн. пені, 34,75 грн. інфляційних втрат та 125,44 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що в порушення умов договору відповідач вартість наданих йому послуг за період з вересня 2012 р. по вересень 2013 р. не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася сума боргу в розмірі 6551,93 грн. За твердженням позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3800/13, присвоєно справі номер провадження № 30/107/13, розгляд якої призначено на 05.12.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням поданої до початку судового засідання заяви про зменшення позовних вимог, а також надав усні пояснення щодо обставин справи.

Представником позивача у судовому засіданні було надано заяву про зменшення позовних вимог, якою позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені з 32,90 грн. до 28,75 грн. у зв'язку помилковим нарахуванням.

Заява про зменшення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» про стягнення з Ганнівської сільської ради 6740,87 грн., з яких: 6551,93 грн. основного боргу за договором про надання послуг електрозв'язку № 202 від 21.11.2003 р., 28,75 грн. пені, 34,75 грн. інфляційних втрат та 125,44 грн. - 3% річних.

Відповідач вимоги ухвали суду від 20.11.2013 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Згідно з наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення кореспонденції від 22.11.2013 р. направлену адресу відповідача копію ухвали господарського суду від 20.11.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 05.12.2013 р. було отримано повноважним представником відповідача 26.11.2013 р. Отже, про розгляд справи господарським судом відповідач був обізнаний.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством (станом на час розгляду справи - ПАТ «Укртелеком») (підприємством зв'язку, позивачем у справі) та Ганнівською сільською радою (споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 202 про надання послуг електрозв'язку (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2 (розділ 1 договору).

Згідно з п. 2.1.1 Договору підприємство зв'язку зобов'язується забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

В п. 3.2.8 Договору сторони визначили, що споживач зобов'язується своєчасно вносити плату за користування телефону, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до п. 4.1 Договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати з поданням рахунків.

Згідно з п. 4.3 Договору відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за ставкою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

В пункті 5.8 Договору сторонами визначено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 Договору останній набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Зважаючи на відсутність з боку жодної із сторін договору заяви про припинення строку його дії, договір вважається продовжений на той термін є діючим.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору № 202 від 21.11.2003 р. позивачем в період з вересня 2012 року по вересень 2013 року, включно, було надано відповідачу послуги електрозв'язку на загальну суму 6739,40 грн.

В порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті послуг за вказаний період відповідач своєчасно в повному обсязі не виконав. Визначену актами приймання-передачі суму у встановлений договором термін не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором в сумі 6551,93 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Ганнівської сільської ради суми боргу у розмірі 6740,87 грн., в т.ч.: 6551,93 грн. основного боргу за договором про надання послуг електрозв'язку № 202 від 21.11.2003 р., 28,75 грн. пені, 34,75 грн. інфляційних втрат та 125,44 грн. - 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 202 від 21.11.2003 р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати позивачу передбачених договором послуг, всупереч умов договору та вимог закону, не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором у спірний період в сумі 6551,93 грн.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 6551,93 грн. основного боргу за договором № 202 від 21.11.2003 р. про надання послуг електрозв'язку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 28,75 грн. за період з 21.06.2013 р. по 21.10.2013 р., а також 34,75 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2012 р. по 01.10.2013 р. та 125,44 грн. - 3% річних за період з 21.10.2012 р. по 21.10.2013 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 5.8 Договору узгоджено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 28,75 грн. пені та 125,44 грн. - 3% річних.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причин девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретних місяцях, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, при чому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Позивачем правильно визначено загальний період нарахування інфляційних втрат з жовтня 2012 р. по вересень 2013 р., включно. В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення вимог про стягнення суми 34,75 грн. інфляційних втрат за вказаний вище період, оскільки в період з жовтня 2012 р. по грудень 2013 р. мала місце дефляція грошових коштів, тобто зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом зазначеного вище періоду часу.

Позивачем застосовано індексацію простроченої оплати у межах одного місяця і не враховано, що вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, так як індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем вірно наведені індекси інфляції за кожен місяць, проте не прийнято до уваги, що нарахування інфляційних втрат проводиться на суму заборгованості за весь період прострочення і при дефляції не вірно вказувати відсутність суми (0,00 грн.), коли вона йде за мінусом.

За таких обставин у задоволенні позову в частині вимог про стягнення суми 34,75грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку № 202 від 21.11.2003 р.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 6706,12 грн., в т.ч.: 6551,93грн. основного боргу, 28,75 грн. пені та 125,44 грн. - 3% річних. В решті заявлених позовних вимог (34,75 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (м. Запоріжжя) до Ганнівської сільської ради (с.Ганнівка Приазовського району Запорізької області) задовольнити частково.

Стягнути з Ганнівської сільської ради (72415, с. Ганнівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 34, код ЄДРПОУ 04353818, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26002364 у ЗОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Запоріжжя, МФО 313827) 6551 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 93 коп. основного боргу, 28 (двадцять вісім) грн. 75 коп. пені та 125 (сто двадцять п'ять) грн. 44 коп. - 3% річних.

Стягнути з Ганнівської сільської ради (72415, с. Ганнівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 34, код ЄДРПОУ 04353818, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26009408 у ЗОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Запоріжжя, МФО 313827) 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.12.2013 р.