Рішення

від 10.12.2013 по справі 914/4025/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/4025/13

За позовом: Приватного підприємства "Десниця", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 23 790 грн. 95 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Чопко К.М.

Представники сторін:

від позивача: Шуст С.І. - представник

від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватним підприємством "Десниця" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 790 грн. 95 коп. (з яких: 14 426 грн. 33 коп. - основного боргу, 340 грн. 30 коп. - 3% річних, 9 024 грн. 32 коп. - збитків (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Ухвалою суду від 28.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 19.11.2013 р. Ухвалою суду від 19.11.2013 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 10.12.2013 р.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та матеріалах справи. Зокрема зазначив, що на виконання укладеного 17.12.2012 року між позивачем та відповідачем договору поставки №17/12/12, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 426,33 грн., що підтверджується видатковою накладною та актом звірки взаєморозрахунків. Однак відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого в нього виникла заборгованість. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та відповідно до ст.ст. 224, 225 ГК України збитки.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, письмових пояснень чи заперечень на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі (яку було надіслано відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, та яка відповідає адресі місця проживання відповідача згідно Витягу з ЄДРЮО та ФОП станом на 13.11.2013 р. - АДРЕСА_1), з відміткою «за закінченням терміну зберігання». За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України вважається, що ухвалу про порушення провадження у справі вручено відповідачу належним чином.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «Десниця» (продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) 17.12.2012 року було укладено договір поставки №17/12/12, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язаний доставити, а покупець прийняти та оплатити наданий товар згідно рахунків та накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1). Загальна вартість договору складається з суми усіх накладних до дійсного договору (п.2).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що прийом товару за кількістю здійснюється відповідно до видаткової накладної. Пунктом 4.2 договору, зобов'язано покупця при отриманні товару поставити печатку на накладній або надати довіреність встановленої законодавством форми на матеріально-відповідальну особу, уповноважену на отримання товару та повернути один екземпляр накладної продавцю.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 14 426,33 грн., що підтверджується підписами та відтисками печаток сторін на видатковій накладній №5251 від 19.12.2012 р.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно наявного в матеріалах справи, підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.12.2012 р. по 29.04.2013 р., станом на 29.04.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 426,33 грн.

Відповідач проти заявленої позивачем суми боргу заперечень не надав, також не представив суду доказів погашення виниклої заборгованості, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 14 426,33 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до поданого позивачем розрахунку складають 340,30 грн. за період з 10.01.2013 року по 30.09.2013 року, то дана сума розрахована відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, то така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. У відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З аналізу наведених норм вбачається, що для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків слід встановлювати у діях винної особи наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), проте позивач при нарахуванні відповідачу збитків, не навів жодних обґрунтованих доводів та не надав жодних переконливих доказів на підтвердження того, що внаслідок неоплати відповідачем товару позивачу було завдано збитки в сумі 9 024,32 грн. (згідно розрахунку, за період з 10.01.2013 р. по 30.09.2013 р.). З огляду на викладене у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково у сумі 14 766 грн. 63 коп., з яких 14 426 грн. 33 коп. - основний борг, 340 грн. 30 коп. - 3% річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 9 024 грн. 32 коп. суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 526, 610, 611,612,625,629 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43,49, ст.ст. 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Десниця» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, ідентифікаційний код 31588530) - 14 426 грн. 33 коп. - основного боргу, 340 грн. 30 коп. - 3% річних та 1 067 грн. 88 коп. - судового збору.

3. В позові в частині стягнення збитків в розмірі 9 024 грн. 32 коп. відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013 року.

Суддя Морозюк А.Я.