Постанова

від 02.12.2013 по справі 806/7022/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/7022/13-a

категорія 8.2

02 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представників позивача Ульяненка Ю.А., Короля С.М., представника відповідача Кужеля З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000151500 та № 0000141500 від 02.10.2013 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" (далі - ТОВ "Ружинська будівельна кераміка") звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Андрушівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки та складання акту № 000006/1500/32265104 від 20.09.2013 р. та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.10.2013 р. за № 0000151500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94723,00 грн. за основним платежем та 23681,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за № 0000141500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 43123,00 грн. за основним платежем та 10781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкова перевірка проведена за відсутності законних підстав встановлених Податковим кодексом, при проведенні перевірки відповідач вийшов за рамки власних повноважень та безпосередньо у акті постановив рішення стосовно недійсності цивільних угод та протиправно визначив податкові зобов'язання. Висновки акту перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. У контролюючого органу відсутні повноваження самостійно встановлювати факти нечинності правочинів та фіктивності угод між ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" та ТОВ "Накота", ПП "Ремагродеталь".

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначив, що нарахування податків, штрафних санкцій, здійснені законно та обґрунтовано, просив відмовити в позові за безпідставністю.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Андрушівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.10.2013 р. за № 0000151500 та № 0000141500 суд зазначає наступне.

Згідно із ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 10.09.2013 р. № 000006/2200/32265104/1, № 000006/2200/32265104/2, № 000006/2200/32265104/3, виданих Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області, інспекторами контролюючого органу згідно із п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України та на підставі наказу начальника Андрушівської ОДПІ № 98 від 09.09.2013 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" (код за ЄДРПОУ 32265104) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП "Ремагродеталь" (код ЄДРПОУ 34425753) за період 01.11.2011 р. по 31.05.2012 р., із ТОВ "Промтехснаб" (код ЄДРПОУ 24604694) за період з 01.07.2012 р. по 31.08.2012 р. та з ТОВ "Накота" (код ЄДРПОУ 38481831) за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р.

У ході здійснення перевірки контролюючим органом було зроблено висновок та складено акт від 20.09.2013 р. за № 000006/1500/32265104 (а.с.17-35) про порушення товариством вимог:

- п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- п.44.1. ПК України в частині порушення порядку ведення податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість;

- порушення п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1., 201.4., 201.7. ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість 94723,00 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів:

Грудень 2011 р. - 7850,00 грн.;

Січень 2012 р. - 2625,00 грн.;

Березень 2012 р. - 17052,00 грн.;

Квітень 2012 р. - 6580,00 грн.;

Травень 2012 р. - 6216,00 грн.;

Березень 2013 р. - 29620,00 грн.;

Квітень 2013 р. - 24780,00 грн.,

по взаєморозрахунках із ПП "Ремагродеталь", ТОВ "Накота";

- п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на 43123,00 грн., у тому числі:

за ІІ-ІV квартали 2011 р. на 9027,00 грн.,

за І квартал 2012 р. на 20661,00 грн.,

за І півріччя 2012 р. на 34096,00 грн.,

за 3 квартал 2012 р. на 34096,00 грн.,

за 2012 р. в сумі 34096,00 грн.,

по взаєморозрахунках із ПП "Ремагродеталь".

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013 р.:

- № 0000151500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94723,00 грн. за основним платежем та 23681,00 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями;

- № 0000141500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 43123,00 грн. за основним платежем та 10781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки та складання акту № 000006/1500/32265104 від 20.09.2013 р. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як визначив Верховний Суд України, платник податків, який вважає порушенним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами ч.1 ст.67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тому процедурні порушення, допущенні контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась у присутності директора, який не заперечував проти її проведення працівниками відповідача, зауважень до акту перевірки від 20.09.2013 р. за № 000006/1500/32265104 не мав.

В судовому засіданні директор ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" Король С.М. не заперечував факту допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення вказаної перевірки.

Що стосується нарахування зобов'язання по податку на прибуток, то суд зазначає слідуюче.

Як зазначено в акті перевірки (а.с.22) щодо повноти визначення податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено його заниження всього у сумі 43123,00 грн., у тому числі заниження за ІІ-ІV квартали 2011 р. на 9027,00 грн., за І квартал 2012 р. на 20661,00 грн., за І півріччя 2012 р. на 34096,00 грн., за 3 квартал 2012 р. на 34096,00 грн., за 2012 р. в сумі 34096,00 грн. по взаєморозрахунках із ПП "Ремагродеталь" в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1.-3.1.2. розділу 3 акта перевірки.

Таким чином, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Відповідно до п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до п.138.8. ст.138 ПК України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2012 р. між позивачем (Покупець) та приватним підприємством "Ремагродеталь" (Постачальник) (далі - ПП "Ремагродеталь") укладено договір поставки № 2-2012 (а.с.46-47), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві у власність, а покупець оплатити і прийняти запасні частини до пресу СМК-325А, за цінами та у відповідності до спеціфікацій, що вказані в додатку (додатках) до договору (а.с.48). Також 01 березня 2012 р. між позивачем (Покупець) та ПП "Ремагродеталь" (Постачальник) укладено договір поставки № 6-2012 (а.с.49), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві у власність, а покупець оплатити і прийняти будівельні метеріали, а саме пісок за ціною 168,00 грн. за тонну.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій представником позивача до суду надані видаткові накладні (а.с.70-74), податкові накладні (а.с.75-79), товаро-транспортні накладні (а.с.165-216), копії яких є в матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Договір, укладений між позивачем та ПП "Ремагродеталь", спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ПК України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Згідно із частиною 2 статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Також суд зазначає, що ПК України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування розміру витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

ПК України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість запасних частин до пресу та піску, отриманого від ПП "Ремагродеталь", тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 43123,00 грн. є необґрунтованим.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Перевіряючими в акті перевірки (а.с.32) зазначено, що товариство в порушення вимог податкового законодавства, завищено обсяг операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 94723,00 грн., задекларованого у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2011 р., січень, березень-травень 2012 р., березень-квітень 2013 р.

Також, як зазначив представник відповідача позивачем порушено вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, що в свою чергу дає підстави вважати про відсутність фактичного здійснення господарських операцій товариства з його контрагентами.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вже було встановлено судом, 03 січня 2012 р. між позивачем (Покупець) та ПП "Ремагродеталь" (Постачальник) укладено договір поставки № 2-2012 (а.с.46-47), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві у власність, а покупець оплатити і прийняти запасні частини до пресу СМК-325А, за цінами та у відповідності до спеціфікацій, що вказані в додатку до договору (а.с.48). Також 01 березня 2012 р. між вказаними сторонами укладено договір поставки № 6-2012 (а.с.49), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві у власність, а покупець оплатити і прийняти будівельні матеріали, а саме пісок за ціною 168,00 грн. за тонну.

Також, встановлено, що за договором купівлі-продажу № 260 від 04.03.2013 р. між ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Накота" (Постачальник), Постачальник зобов'язується передати Покупцеві визначений цим Договором товар, а Покупець - прийняти будівельні матеріали, а саме пісок за ціною 140,00 грн. за тонну та оплатити його. Виконання умов вказаного договору підтверджується податковими накладними (а.с. 55-57, 66-69), видатковими накладними (а.с. 58-65), товарно-транспортними накладними (а.с.80-164), копії яких приєднані до матеріалів справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів щодо нікчемності договорів від 03 січня 2012 р. № 2-2012, від 01 березня 2012 р. № 6-2012, 04 березня 2013 р. № 260 та рішень суду про визнання їх такими відповідачем не надано. Не надано також відповідачем як суб'єктом владних повноважень і доказів щодо умислу укладення договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні перевізники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надавали послуги по перевезенню ТОВ "Ружинська будівельна кераміка", діяли згідно чинних правил перевезення та мали належно оформлені документи.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02 жовтня 2013 року за № 0000151500 та № 0000141500 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 289,91 грн., що підтверджується квитанцією, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000151500 та № 0000141500 від 02.10.2013 р.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 344,62 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Панкеєва