Постанова

від 11.12.2013 по справі 809/3607/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 809/3607/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Григорука Д.С.,

за участю сторін:

прокурора: Гарасимика Т.О.,

представника позивача: Яцківа В.М.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Прокурора Верховинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Верховинському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-швейцарське підприємство «Верховинська лісова компанія» про стягнення податкового боргу в сумі 43 071,97 грн. -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 року Прокурор Верховинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Верховинському районі звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-швейцарське підприємство «Верховинська лісова компанія» про стягнення податкового боргу в сумі 43 071,97 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив що відповідач протиправно, в порушення обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності та плату за землю. Всього відповідачем утворено 43 071,97 грн. податкового боргу орендної плати за землю станом на 07.10.2013 року, в тому числі 2 921,53 грн. штрафних санкцій по платі за землю. Просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив що податковий борг відповідачем узгоджений, однак добровільно не сплачений. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Наданим правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-швейцарське підприємство «Верховинська лісова компанія» зареєстроване як юридична особа 14.04.2000 року та взяте на облік Державною податковою інспекцією у Верховинському районі, як платник податків.

Згідно поданих відповідачем податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з орендної плати за землю за 2013 рік він зобов'язаний сплатити до бюджету 80 300,90 грн. в рік, по 6 691.74 грн. щомісячно.

Окрім того, згідно акту камеральної перевірки про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету від 10.04.2013 року до відповідача по платі за землю застосовано штрафні санкції на суму 2 921,53 грн.(податкове повідомлення-рішення № 0000341500 від 10.04.2013 року).

Станом на дату подання позову загальна сума податкового боргу з орендної плати за землю та плати за землю станом на 07.10.2013 року складає 43 071,97 грн., в тому числі 2 921,53 грн. штрафних санкцій по платі за землю.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

В свою чергу, строки подання декларації передбачені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та встановлені диференційовано в залежності від базового звітного (податкового) періоду, під яким розуміється перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу. Так, для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному місяцю строк подання декларації становить - 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). А для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця

Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума податкового зобов'язання відповідача по орендній платі за землю, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженою.

У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вимог пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України не сплатив податковий борг.

Згідно підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5. статті 59 цього Кодексу у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем в порядку пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України вручено першу та другу податкову вимогу, які відповідач залишив без реагування (а.с.12-13).

У відповідності до підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.4. статті 95 Податкового Кодексу орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій, довідкою про борг станом на 07.10.2013 року, та іншими матеріалами справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-швейцарське підприємство «Верховинська лісова компанія» (код ЄДРПОУ 30917748, вул.Жаб'євська, 57, смт.Верховина, Івано-Франківська область, 78700) в дохід бюджету податковий борг у сумі 43 071,97 грн. (сорок три тисячі сімдесят одна гривня 97 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 16.12.2013 року.

Суддя Мигалюк Ю.В.