Постанова

від 09.12.2013 по справі 813/7545/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року № 813/7545/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лунь З.І.

за участю секретаря

судового засідання Леніва А.Р.

представників сторін:

від позивача: Хрипта І.М.

від відповідача: Кельбас Р.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик " до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0001912210/4234.

Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки про нікчемність фінансово-господарських операцій є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання продукції, надання послуг Товариству його контрагентами ТОВ «ТПК Груп» та ТзОВ «Укрміксі».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченні проти позову, долученому до матеріалів справи у судовому засіданні від 11.11.13 р. Вважає, що наявність оформлених податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій та без використання у межах господарської діяльності платника податків робіт (послуг), не може бути підставою для включення визначенних у таких накладних сум податку на додану вартість по податковому кредиту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну докумертальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик " з питань взаєморозрахунків з ТОВ «ТПК Груп» за період липень-жовтень 2012 року та ТзОВ «Укрміксі» за період жовтень-грудень 2012 року, березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 10.09.2013 року №516/22-10/34857672(далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення від 20.09.2013 року №0001912210/4234, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 399527,00 грн. у тому числі основний платіж 266 351,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 133 176 грн.

Як убачається з висновків акта перевірки ТзОВ «РАС Логістик» порушило п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допустило заниження податку на додану вартість всього в сумі 266351,0 грн.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТзОВ «РАС Логістик» завищило податковий кредит всього у сумі 266 351,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Груп».

Висновки Акта перевірки обґрунтовані тим, що господарські операції, які відображені ТзОВ «РАС Логістик» по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Груп» в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості щодо фактичного здійснення господарських операцій, оскільки з ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Груп» не мають складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування для здійснення господарської діяльності.

При прийнятті постанови суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ПК підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупцем товарів/послуг є видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна.

Відповідно до п. 201.7. ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.4. ПК податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.6. ПК податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до частини 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що сплачений позивачем податок на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту на підставі отриманих від його контрагентів ТОВ «Укрміксі», та ТОВ «ТПК Групп» податкових накладних.

Судом встановлено, що між ТзОВ «РАС Логістик» та ТОВ «ТПК Груп» укладено договір про надання послуг №594 від 17.07.2012р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору, ТОВ «ТПК Груп» як виконавець зобов'язується за завданням ТзОВ «РАС Логістик» як замовника надавати за плату наступні послуги: отримання необхідних дозвільних документів у Державних установах; проставляння дозвільних печаток у Державних установах, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Про підтвердження факту виконання зазначеного Договору свідчать наявні в матеріалах справи Акти здачі приймання робіт (надання послуг), ветеринарні свідоцтва, акти відбору зразків продукції для проведеня ветеринорно-санітарної експертизи, Декларації на відповідність продукції вимогам Технічних регламентів, Сертифікати відповідності.

Судом встановлено, що між ТзОВ «РАС Логістик» та ТОВ «Укрміксі» укладено договір про надання послуг №641 від 22.10.2012р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору, ТОВ «Укрміксі» як виконавець зобов'язується за завданням ТзОВ «РАС Логістик» як замовника надавати за плату наступні послуги: отримання необхідних дозвільних документів у Державних установах; проставляння дозвільних печаток у Державних установах, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Про підтвердження факту виконання зазначеного Договору свідчать наявні в матеріалах справи Акти здачі приймання робіт (надання послуг), ветеринарні свідоцтва, акти відбору зразків продукції для проведеня ветеринорно-санітарної експертизи, Декларації на відповідність продукції вимогам Технічних регламентів, Сертифікати відповідності.

Судом також встановлено, що зазначені вище договори були укладені позивачем у зв'язку із виконанням договору доручення №0129 про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів від 23.01.2012 року, що укладений між позивачем та ПАТ Львівська кондитерська фабрика «Світоч», договору доручення №150129 про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів від 23.01.2012 року, що укладений між позивачем та ТзОВ «Нестле України», Договору №592 про надання брокерських послуг, укладеного між позивачем та ТзОВ «Мультимодальний логістичний оператор».

Судом встановлено, що зазначені вище первинні документи відповідають передбаченим п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року вимогам.

Суд не бере до уваги висновки відповідача, які грунтуються на твердженні про те, що контрагенти позивача не мають власних та найманих трудових ресурсів, автомобілів чи інших транспорних засобів, виробничих потужностей, оскільки надання послуг, передбачених договорами, що укладені між позивачем та ТОВ «Укрміксі», та ТОВ «ТПК Групп» не потребують додаткових трудових ресурсів, автотранспортних засобів та виробничих потужностей.

Крім того, як свідчить Акт перевірки, відповідно до вимог ПК України в період здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами, а також платниками ПДВ. Вказане має правове значення при визначенні реальності господарських операцій, для чого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, у позивача внаслідок господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Укрміксі» та ТОВ «ТПК Групп» відбувся рух активів; під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платниками ПДВ); результати господарських операцій безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача використані/продовжують використовуватися у його господарській діяльності.

Суд також додатково зазначає, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з с.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства.

Представлені позивачем суду документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, оскаржене податкове повідомлення-рішенння є незаконним і підлягає скасуванню, відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то такі відповідно до вимог ст.94 КАС України, належить присудити на користь позивача в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.09.2013 року №0001912210/4234.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик" (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. О. Степанівни, 47, ідентифікаційний код 34857672) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 16.12.2013 року

Суддя Лунь З.І.