Постанова

від 11.12.2013 по справі 826/17707/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

11 грудня 2013 року № 826/17707/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод електротехнічного обладнання» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/231396 від 23.10.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод електротехнічного обладнання» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської регіональної митниці (у зв'язку з реорганізацією - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) та просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/231396 від 23.10.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Київською регіональною митницею державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/231396 від 23.10.2013 року (далі - оскаржуване рішення). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 72217,81 грн. в бік збільшення.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішення та просить скасувати його.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних , що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи , зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності , наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку , здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем (а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг , якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів , що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч.10. ст. 58 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати , що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів , у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, обставинами які вплинули на винесення оскаржуваного рішення є: відсутність документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п.2 ст. 53 МКУ); використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню (п.2. ст. 58 МКУ); використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально ((п.2. ст. 58 МКУ) а.с. 60).

Зміст вказаних вище обставин полягає в тому, що специфікація до контракту від 02.04.2012 № 30-00512, яка визначає ціну за одиницю продукції відповідачу не було подано (Позиція 1); не було подано накладні на передачу товару і заявки (Позиція 2 ); не надано банківські платіжні документи стосовно товару, який декларувався в цілях митного оформлення (Позиція 3).

Враховуючи зазначене, письмові і усні пояснення представників сторін, суд вважає необхідним зазначити про наступне.

Суд не приймає як обґрунтовані твердження заперечення відповідача щодо Позицій 1 та 2 з огляду на таке.

Як вбачається з ВМД № 100270000/2013/231396 (графа № 44) позивачем за кодом 4103 (доповнення до зовнішньоекономічного контракту (договору); згідно Наказу Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.12р. «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій») зазначено документ специфікацію № 6 від 12.07.13р. Картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20815 (а.с.70) містить покликання на наявність у відповідача специфікації до контракту № 6 від 12.07.2013р. Вказане спростовує доводи відповідача про ненадання такого документу.

Не є обґрунтованими твердження відповідача про ненадання накладних на передачу товару і заявок.

Договір позивача зі своїм китайським контрагентом (Фуджіан Хингванг Мотор Груп, ТОВ) на поставку продукції від 02 квітня 2012 року № 30-00512 (далі - Контракт) складений двома мовами українською та англійською, яка є мовою міжнародного спілкування і згідно положень ст.254 МКУ додаткового перекладу в цій частині не потребує.

Згідно п.2.2. Контракту заявка на поставку товару можу бути здійснена засобами факсимільного, телефонного зв'язку, мережі Інтернет чи через представника.

Як пояснив представник позивача вказані заявки на продукцію оформлювались усно. А тому вказана обставина, передбачена Контрактом, виключає можливість надання таких заявок. А тому факт їх ненадання зумовлений об'єктивними обставинами.

Поряд з цим, під час здійснення консультацій вимоги щодо отримання вказаних документів (накладних на передачу товару і заявок) письмово не висувались відповідачем позивачу. Про вказане свідчить письмові вимоги про надання документів, які здійснені на звороті ВМД (а.с.17 на звороті).

Також не є обґрунтованими доводи про ненадання накладних на передачу товарів.

Так, згідно п. 2.3. Контракут встановлено, що прийом-передача поставленої продукції оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими представниками Покупця і Продавця. Проте англомовний варіант пункту 2.3. Контракту покликається на документ, який англійською мовою називається "bill of lading" (тобто фактично мова йде про Коносамент).

Такий коносамент від 07.09.2013 року був наданий відповідачу, що підтверджується змістом Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20815 (а.с.70).

Поряд з цим, як вбачається судом з процедур консультацій, які відображені письмово на звороті ВМД (а.с. 17 на звороті) відповідачем вимагалися банківські документи про сплату вартості товару, який є об'єктом митних процедур. Як вбачається з ВМД № 100270000/2013/231396 (графа № 44) (а.с. 62) кодоване позначення банківського платіжного документу (код 3001-3002 - банківські платіжні документи) відсутнє.

Крім того, картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20815 також не містить жодних покликань на наявність у відповідача наданих йому декларантом платіжних документів стосовно товару який є об'єктом митних процедур. Позивачем не надано суду жодних належних доказів (документів, наприклад, листа з описом вкладення з відміткою про вручення відповідачу та інше), що спростовують покликання відповідача відносно Позиції 3.

Отже, як вбачається судом з процедур консультацій, які відображені письмово на звороті ВМД (а.с. 17 на звороті), декларантом 23.10.2013 зафіксовано факт проведення процедури консультації та неможливістю надати відповідачу додаткових документів.

Процедура випуску товару у вільний обіг під фінансові гарантії з подальшим наданням додаткових документів позивачем відповідачу не застосовувалась.

Жодних інших доказів, які б свідчили про надання митниці таких платіжних банківських документів позивачем суду не надано.

А тому вказане твердження відповідача не є спростованим позивачем.

Оскільки відомості автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ДМСУ містять інші відомості щодо митної вартості товарів аналогічної групи з товаром позивача, який є об'єктом митних процедур, та за відсутності документів визначених ч.3. ст. 53 МКУ, які мають істотне значення відносно документального числового підтвердження митної вартості, то відповідачем обґрунтовано не було застосовано основний метод - за ціною договору (контракту). Використання резервного методу обумовлено відсутністю у відповідача відомостей за наявності яких можна послідовно використати один з другорядних методів, передбачених ст. 57 МКУ.

Разом з тим, вказана обставина на думку суду має істотне значення для документального підтвердження складових митної вартості товару в митних цілях і передбачається п.4. ч.2. ст.53 МКУ.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у відповідності до положень ч.3 ст.2 КАС України. А тому підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи вказане, з позивача підлягає стягнення несплачена суми судового збору, що становить (1720,50-172,06)= 1548,44 грн.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Завод електротехнічного обладнання» (код ЄДРПОУ 37788607) частину несплаченого судового збору в розмірі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) гривень 44 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк