Ухвала

від 13.12.2013 по справі 2а-1779/10/2270/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 30033/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Білогірського районного споживчого товариства на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року у справі за позовом Прокурора Білогірського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі до Білогірського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.03.2010 року прокурор Білогірського району в інтересах держави в особі позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач, як платник страхових внесків, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати їх в установлені строки та в повному обсязі. Однак, станом на 22.02.2010 року утворилась заборгованість в сумі 21413,03 грн, яку відповідач в добровільному порядку не сплатив. Згідно цього просить стягнути на користь позивача вказану заборгованість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з Білогірського районного споживчого товариства (код ЄДРПОУ 01772940) на користь управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі заборгованість по страхових внесках в розмірі 21413,03 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при розгляді даної справи було взято до уваги лише факт відсутності в відповідача платіжних документів про сплату боргу, і не було взято до уваги сплачені під час провадження справи суми в березні - травні 2010 року з метою календарного погашення заборгованості перед УПФУ в Білогірському районі.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має заборгованість перед позивачем, яка підтверджена належними доказами, і підлягає стягненню в судовому порядку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та має заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 22.02.2010 року в розмірі 21413,03 грн. в тому числі штрафні санкції 14844,47 грн. та пені 947,69 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення га інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних га фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10. 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до п.6 ч.2 с.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України виключно у грошовій формі.

Згідно ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч.2 ст.106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Колегія суддів зазначає, що дана заборгованість підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2009 року, картками особового рахунку відповідача, копією корінця вимоги №Ю-9 від 03.02.2010 року та рішеннями №83 від 19.02.2008 року, №253 від 03.11.2009 року, №254 від 03.11.2009 року. Однак в добровільному порядку дана заборгованість сплачена не була.

За таких обставин справи колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білогірського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року у справі №2а-1779/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний