Постанова

від 11.12.2013 по справі 908/1825/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 908/1825/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. у справі Господарського суду№ 908/1825/13 Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Приватного підприємства "Азовська фармацевтична компанія "Здрава" простягнення 5 119,26 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дігтяренко В.С., дов. № 4 від 01.04.2013 р.; відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 р. Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Приватного підприємства "Азовська фармацевтична компанія "Здрава" (далі - Підприємство) вартість безпідставно набутої теплової енергії у сумі 5 119,26 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про теплопостачання" обґрунтовувало тим, що Підприємство у період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року отримало від енергопостачального підприємства теплову енергію на суму 5 119,26 грн. без достатніх правових підстав, оскільки від укладення відповідного договору Підприємство відмовилось. Претензію Товариства про сплату вартості безпідставно отриманої теплової енергії Підприємство залишило без задоволення, у зв'язку із чим спірна сума на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.07.2013 р. (суддя Проскуряков К.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. (колегія суддів: Радіонова О.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Вказану постанову мотивовано відсутністю між сторонами договірних відносин, наявність яких є обов'язковою в силу закону, а також недоведеністю належними та допустимими доказами факту подачі Товариством Підприємству теплової енергії в зазначеному обсязі у спірний період.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.ст. 11, 387, 714, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 275, 277 Господарського кодексу України, ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст. 1, 19, 25, Закону України "Про теплопостачання" та Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р.

Підприємство скористалося правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України свої заперечення на касаційну скаргу Товариства, у яких просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. - без змін. Викладені у запереченнях вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Нововасилівської сільської ради (далі - Рада) № 1 від 28.08.2012 р. "Про передачу в оренду майна Нововасилівської сільської територіальної громади" між Радою (Орендодавець) та Підприємством (Орендар) 31.08.2012 р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 42, за умовами якого, орендодавець здав Орендарю нежитлове приміщення за адресою с. Нововасилівка по вул. Леніна, 8, загальною площею 23,7 кв.м. для використання з метою аптечного пункту зі строком оренди з 31.08.2012 р. по 31.07.2015 р. (далі - Договір). Вказане приміщення передано Підприємству за Актом здачі-приймання від 31.08.2012 р.;

- за приписами п. 3.2 Договору оплата за комунальні послуги, воду, газ, електроенергію, опалення, радіоточку, загальну антену, телефон здійснюється безпосередньо орендарем. Експлуатаційні витрати, опалення і комунальні послуги оплачуються орендарем окремо (п. 4.2 Договору);

- листом-повідомленням № 74 від 22.10.2012 р. Підприємство відмовилося від укладення із Товариством договору купівлі-продажу теплової енергії та просило останнє відключити приміщення від системи опалення;

- 06.12.2012 р. Товариство направило Підприємству лист № 3637 з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та примірники договору № 101 від 05.12.2012 р. купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення;

- у листі-відповіді № 85 від 07.12.2012 р. Підприємство повідомило про відмову від підписання договору № 101 від 05.12.2012 р. купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та повторно просило Товариство відключити приміщення за адресою: с. Нововасилівка, вул. Леніна, 8 від централізованої системи теплопостачання;

- рішенням Ради від 15.02.2013 № 2 "Про дострокове розірвання договору оренди нежилого приміщення" було достроково розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 42 від 31.08.2012 р. Між Радою та Підприємством 15.02.2012 р. підписано акт здачі-прийняття нежитлового приміщення по вул. Леніна, 8, с. Нововасилівка;

- на письмовий запит Ради від 26.01.2007 р. № 19 Бердянським філіалом "НДІпроектреконструкція" було зроблено розрахунок теплового навантаження обігріву приміщення аптеки, розташованого в с. Нововасилівка, вул. Леніна, 8, на підставі якого Товариством здійснено розрахунок заявленої до стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії;

- 23.04.2013 р. Товариство направило на адресу Підприємства претензію № 1000, в якій просило сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 5 119,26 грн. до 13.05.2013 р. Зазначена претензія залишена Підприємством без задоволення, що слугувало підставою звернення Товариства до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. 387, 1212, 1213 ЦК України, виходив з того, що факт наявності заборгованості Підприємства на спірну суму підтверджується матеріалами справи, а доказів виконання взятих на себе зобов'язань - сплати грошових коштів у сумі 5 119,26 грн. матеріали справи не містять.

Із вказаним висновком місцевого господарського суду, обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, який за встановлених обставин справи дійшов протилежного висновку, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, предметом позову у даній справі є позовні вимоги Товариства про стягнення заборгованості з оплати безпідставно спожитої теплової енергії у зв'язку з відсутністю між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, при цьому, правовою підставою для повернення цих коштів, позивач визначив положення статей 1212, 1213 ЦК України.

За приписами частини 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За змістом підстав та предмету поданого позову позивачу належало довести, а судам встановити обставини справи щодо факту набуття (надання) Підприємству теплової енергії, обсягу та вартості фактично одержаної теплової енергії. Дослідити спосіб обліку та визначення Товариством кількості теплової енергії, що надійшла для опалення на адресу Підприємства, перевірити правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Господарським судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що Товариством не надано актів про підключення та відключенні приміщення Підприємства до опалення та доказів, які б підтверджували подачу теплової енергії в зазначеному позивачем обсязі у спірний період. Матеріли справи взагалі не містять доказів, які підтверджують надання послуг за опалення саме Підприємству.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог Товариство послалось на Акти зняття показань приладу обліку (а.с.56-60) та перелік споживачів с. Нововасилівка по вул. Леніна, 8 (а.с.61), з яких вбачається, що крім Підприємства теплове навантаження отримували інші підприємства та організації.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердянськгражданпроект" у лютому 2013 р. розрахунку, теплове навантаження на опалення приміщення аптеки за розрахунком тепловтрат по елементам конструкцій будинку становить 1699 ккал/год., а за розрахунком тепло надходжень фактично встановлених опалювальних приладів та труб, які проходять відкрито, становить 1486 ккал/год. (а.с.86). Виходячи з того, що витрати теплової енергії на опалення приміщення не можуть перевищувати її (теплової енергії) надходження, за розрахункову величину приймається найменша, тобто проектне навантаження на опалення приміщення аптеки за цим розрахунком становить 1486 ккал/год., а не 3374 ккал/год., як зазначено Товариством у детальному розрахунку (а.с.24).

В силу положень п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким господарським судом апеляційної інстанції надано належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок апеляційного господарського суду про необґрунтованість позовних вимог Товариства та відсутність підстав для їх задоволення, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає правомірним.

Натомість Товариство не погоджуючись з даним висновком господарського суду апеляційної інстанції просить касаційний суд надати іншу правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 111 7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. у справі № 908/1825/13 Господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський