Постанова

від 26.11.2013 по справі 804/14357/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. справа № 804/14357/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2013 р. засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) (а.с. 5) до Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області (далі - Управління Держземагенства, відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати Управління Держземагенства погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) для ведення садівництва ОСОБА_1, розроблений приватним підприємством "Зембуд-Сервіс" на підставі Розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 20.12.2012 р. № 2573/2012р "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради" (а.с. 3-4).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 27.06.2013 р. до Управління Держземагенства ним було подано для погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) для ведення садівництва, розроблений Приватним підприємством "Зембуд-Сервіс" на підставі Розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації, проте відповідач усно відмовив у погодженні. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 р. було визнано протиправною бездіяльність Управління Держземагенства щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви від 27.06.2013 р. про погодження проекту землеустрою, та було зобов'язано розглянути відповідно до вимог чинного законодавства заяву позивача. 29.10.2013 р. ОСОБА_1 дізнався, що 01.07.2013 р. було прийнято рішення про відмову у погодженні проекту у зв'язку із тим, що відповідач вважає, що вказана ділянка належить до земель лісового фонду, що суперечить чинному законодавству для погодження, посилаючись на ст. ст. 58-60 Земельного Кодексу України. Позивач, вважає, що відповідачем порушено його право на приватизацію земельної ділянки, у погодженні проекту відмовлено безпідставно, з порушеннями норм чинного законодавства, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

01.11.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а.с. 33), яка була розглянута судом, відповідача підключено до розсилки процесуальних документів в електронному вигляді, всі процесуальні документи протягом розгляду адміністративної справи (ухвали, постанови тощо) направляються на електронну адресу: 3012023178@mail.gov.ua.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.11.2013 р.(а.с. 1).

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, та надав додаткові письмові пояснення на заперечення відповідача (а.с. 44-45), просив суд позов задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 38), до суду свого представника не направив, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив суд розглядати справу без участі представника, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 40-41).

У письмових запереченнях відповідач позов не визнав, зазначив, що під час розгляду питання щодо погодження проекту із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення садівництва за межами населених пунктів, Державним кадастровим реєстратором було виявлено, що дана земельна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення, тому, відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 було відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також пояснив, що до земель лісогосподарського призначення не включено надання земель для індивідуального садівництва, що така можливість передбачена тільки для земель сільськогосподарського призначення, посилаючись на те, що відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок для потреб ведення лісового господарства, відноситься до компетенції обласних державних адміністрації. На підставі викладеного, просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. До письмових заперечень надано Довідку з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 42).

Заслухавши пояснення позивача, враховуючи письмові заперечення відповідача, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, та іншими нормативними актами, які діяли у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 5 Земельного кодексу України визначено, що земельне законодавство базується на таких принципах як невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, та забезпечення гарантій прав на землю.

Згідно ст. 10 Земельного кодексу України, до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить: розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель; організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів; внесення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів, міст; вирішення земельних спорів; встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 18 Земельного кодексу України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Так, ст. 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж)землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2012 р. Хмельницькою районною Державною адміністрацією Хмельницької області винесено Розпорядження № 2573/2012р «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради», яким було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради (а.с. 7).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що Приватним підприємством «Зембуд-Сервіс», на підставі договору від 14.03.2013 р, було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 (а.с. 8-25, 48-52).

Відповідно до норм ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу виконавчої влади, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідні органи, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 42), відповідач - Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області є органом державної влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин на визначеній території.

На підставі Розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації, 27.06.2013 р. до Управління Держземагенства для погодження було подано відповідну заяву та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) для ведення садівництва, розробленого Приватним підприємством "Зембуд-Сервіс" (а.с. 26), проте відповідач усно відмовив позивачу у погодженні.

Не погодившись з безпідставною відмовою, 26.07.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/10163/13-а від 14.08.2013 р., було визнано протиправною бездіяльність Управління Держземагенства щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви від 27.06.2013 р. про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, та було зобов'язано відповідача розглянути відповідно до вимог Земельного кодексу України заяву позивача від 27.06.2013 р. про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, та прийняти рішення за результатами її розгляду (а.с. 27-28).

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/10163/13-а від 14.08.2013 р. відповідачем не оскаржена, набрала законної сили, отже, є обов'язковою для виконання.

З матеріалів справи вбачається, що не спростовується у письмових запереченнях відповідача, 29.10.2013 р. ОСОБА_1 дізнався, що 01.07.2013 р. Управлінням Держземагенства було прийнято рішення про «Відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01.07.2013 р. № 1285» (а.с. 29).

В обгрунтування відмови у погодженні відповідач зазначає, що в наданому проекті на викопіюванні з плану місцевості, вказана земельна ділянка належить до земель лісового фонду, тому, відповідно до ст. ст. 58-60 Земельного Кодексу України, не може бути передана у власність для садівництва, отже, наданий проект суперечить чинному законодавству.

Вказані посилання відповідача суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, надаючи пропозиції до проекту розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач підтвердив, що місце розташування земельної ділянки позивача відповідає вимогам законодавства (а.с. 48-52).

Відповідно до норм ст. 22 Земельного Кодексу України, міститься визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання, а саме, до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 35 Земельного Кодексу України, щодо відведення земельних ділянок для садівництва передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Судом встановлено, що статті 58-60 Земельного Кодексу України, на які посилається відповідач у своїй відмові регулюють правовідносини із земель водного фонду, а саме, ст. 58 регулюється склад земель водного фонду, ст. 59 регулюється право на землі водного фонду, ст. 60 визначаються прибережні захисні смуги.

Отже, відповідно до пояснень позивача, що підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка площею 0,12 га, розташована на землях Лісогринівецької сільської ради є землею сільськогосподарського призначення, та відповідно до закону може передаватись для ведення садівництва, а посилання відповідача у відмові у погодженні проекту суперечить нормам законодавства, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами документів на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність свого рішення та дій не доведено, винесене рішення Управлінням Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області є протиправним, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) для ведення садівництва, тому, адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 68,82 грн., що документально підтверджується квитанцією про оплату № 6405622 від 29.10.2013 р. (а.с. 2).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02 грудня 2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 8 - 12, 17, 69 - 72, 94, 122, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності - задовольнити повністю.

Зобов'язати Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області (ідентифікаційний код юридичної особи 38482176) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) для ведення садівництва ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), розроблений приватним підприємством "Зембуд-Сервіс" на підставі розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 20.12.2012 року № 2573/2012р "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради".

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 50002, АДРЕСА_1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02 грудня 2013 року.

Суддя С. В. Прудник