Ухвала

від 12.12.2013 по справі 823/1765/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1765/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргхарчопромсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що на час існування взаємовідносин між ТОВ "Оргхарчопромсервіс" та ПП "Укпромспецкопмлект-3" і ПП "Кайрос-2005", останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платників податку на додану вартість та не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Отримані від зазначених контрагентів податкові накладні оформлені належним чином, оскільки номер договору не є обов'язковим реквізитом податкової накладної. Також позивач зазначав, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та, відповідно, набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Крім того, придбані позивачем товарно-матеріальні цінності не є такими, що підлягають транспортуванню вантажним транспортом.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 31 січня 2013 року №0000662301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 48963 грн., в тому числі за основним платежем - 39168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9792 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 31 січня 2013 року №0000672301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 48907 грн., в тому числі за основним платежем - 42784 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5925 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргхарчопромсервіс", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 33536517, зареєстроване 17.05.2005 року та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №200042353 від 03.05.2012 року.

На підставі наказу ДПІ у м.Черкасах від 09.01.2013 року №29 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Оргхарчопромсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПП "Кайрос-2005" та з ПП "Укрпромспецкомплект-3" у період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт №18/22-11/33536517 від 21.01.2013 року, в якому встановлені порушення ТОВ "Оргхарчопромсервіс" вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42784 грн., в тому числі за ІІ - IV квартал 2011 року на загальну суму 19085 грн., за І квартал 2012 року на суму 18156 грн., за півріччя 2012 року на суму 23699 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 39168 грн., в тому числі за листопад 2011 на суму 7543 грн., за грудень 2011 року на суму 9054 грн., за січень 2012 на суму 14913 грн., за березень 2012 року на суму 2379 грн., за квітень 2012 року на суму 4417 грн., за травень 2012 року на суму 862 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року №0000662301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 48963 грн., в тому числі за основним платежем - 39168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9792 грн. та № 0000672301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 48907 грн., в тому числі за основним платежем - 42784 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5925 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з ПП "Укрпромспецкомплект-3" укладений договір купівлі-продажу № 1/11 від 14.11.2011 року, згідно якого позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та за ціною, які вказуються в рахунках-фактурах та накладних на передачу товару. Про фактичне здійснення господарської операції свідчить накладна № 40 від 15.11.2011 року, а також витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Оплата за отриманий товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення про перерахування коштів ПП "Укрпромспецкомплект-3".

Позивачем з ПП "Кайрос-2005" укладені договір підряду на виготовлення металоконструкцій № 7.02 від 07 лютого 2012 року, договір підряду №1/11 від 01 листопада 2011 року та договір купівлі-продажу №22-12 від 22 грудня 2011 року. Про фактичне виконання вказаних договорів свідчать наявні в матеріалах справи специфікації, накладні на передачу товару, акт приймання виконаних будівельних робіт, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Оплата за отриманий товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів ПП "Кайрос-2005".

Встановлені відповідачем деякі недоліки при оформленні окремих документів первинного бухгалтерського обліку у сукупності з наявністю юридичних та фінансових документів, не є доказом безтоварності господарсько-фінансових відносин з ПП "Укпромспецкопмлект-3" і ПП "Кайрос-2005", ці документи відображають реальність та сутність господарських операцій, що відбулися.

Отриманий товар позивач використав у власній господарській діяльності, підтвердженням чого є надані позивачем документи, які свідчать про здійснення господарських операцій з поставки товарів та виконання робіт для ПАТ "Черкасихліб", ТОВ "Формула ТТГ" ЛТД, ТОВ "Фірма "Технік".

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, як основних документів на перевезення вантажів від ПП "Укпромспецкопмлект-3" і ПП "Кайрос-2005", на що посилається відповідач, необхідно зазначити, що права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568.

Згідно цих правил договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оскільки позивач не укладав з ПП "Укпромспецкопмлект-3" та ПП "Кайрос-2005" договору на перевезення вантажу, то, на думку суду, він не був учасником транспортного процесу в розумінні вищевказаних Правил, а тому наявність в даному випадку товарно-транспортної накладної при здійсненні господарських операцій з купівлі-продажу продукції не є обов'язковою.

Крім того, можливо зазначити, що відповідач посилається на акт від 10.07.2012 року №463/22-11/31489369 "Про результати проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Укрпромспецкомплект-3" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2011 року по 27.06.2012 року", яким не підтверджено реальність здійснення господарських відноси із підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Однак необхідно звернути увагу, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі № 823/264/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, частково задоволений адміністративний позов приватного підприємства "Укрпромспецкомплект-3" та визнані протиправними дії державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби при проведенні зустрічної звірки та складанні акту від 10.07.2012 року №463/22-11/31489369.

Також необхідно зазначити, що відповідач посилається на акт від 10.08.2012 року №174/22-12/14197526 "Про результати проведення позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Кайрос-2005" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року при проведенні взаємовідносин з контрагентами", в якому зазначено про документальне не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку з тим, зокрема, що загальний контроль за діяльністю підприємства здійснював ОСОБА_2 Однак суд першої інстанції вірно звернув увагу, що постановою судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 серпня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2012 року, скасована постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

З урахуванням зазначеного, позивач обґрунтовано сформував витрати на придбання товарів та робіт (послуг) від ПП "Укпромспецкопмлект-3" та ПП "Кайрос-2005" і включив до складу податкового кредиту суму ПДВ за відповідними господарськими операціями.

Актом перевірки не встановлено порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат сум, що підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

За відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, а також при наявності документів, що свідчать про фактичні товарні відносини, в податкового органу відсутні підстави для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит та віднесення сплачених коштів до складу валових витрат.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 грудня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.