КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13528/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
У Х В А Л А
Іменем України
12 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬРАВЕН" до Київської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач, при визначенні митної вартості, не зважаючи на те, що позивачем було вчасно та в повному обсязі виконані всі вимоги відповідача, необґрунтовано прийняв оскаржувані картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів, за яким відповідачем визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж була задекларована позивачем, в силу чого, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а у відповідача виникає обов'язок визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції), щодо товарів відповідно до декларації митної вартості №125130000/2013/217018 від 17.07.2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.
Скасовано рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №125000004/2013/110910/2 від 22.07.2013 року.
Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130000/2013/00657 від 22.07.2013 року.
Зобов'язано Київську митницю Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортувалися (вартість операції), щодо товарів відповідно до декларації митної вартості №125130000/2013/217018 від 17.07.2013 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2013 року №4/2013, укладеного між позивачем та компанією "J.vanWalraven Bv.", декларантом позивача 02.07.2013 року було подано до Київської митниці Міндоходів декларацію митної вартості №125130000/2013/217018 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: - "профілі з вуглецевої сталі, оцинковані, без подальшого оброблення, крім деформування або оброблення у холодному стані, вироблені з плоского прокату, С-подібні: арт. 6505244 BIS RapidStrut профіль 2м 41Х41Х1, 5 мм - 200 м, арт.mс6505000 Місrа профіль 2м 27Х18мм - 800м, арт.6505224 BIS RapidStrut профіль 41Х21Х1,5мм - 400м, арт.6505345 BIS RapidStrut профіль Зм 41X41X2,5мм - 300м, арт.6505344 BIS RapidStrut профіль 3м 41x41x1,5мм - 150м. Виробник "J.Van Walraven B.V." Торгівельна MapKa:"Walraven". Країна виробництвa:NL." за кодом УКТ ЗЕД 7216611000; - гвинти з оцинк.сталі без головок, з межею міцності на розтягування 800МПа або більше: арт.mс6268808 гвинт шуруп Міста М8х80мм- 3000шт; арт.6263808 гвинт шуруп М8х80мм- 3000шт. Виробник "Walraven Group" за кодом УКТ ЗЕД 7318154900; - вироби без різьби з оцинк.сталі, шайби: арт.6533308 8,5/25мм-3000шт., арт.6533310 10,5/25мм-3000шт., арт.6533510 10,5/40 мм-500 шт. Виробник "BIS Walraven GmbH"..
Митна вартість товарів була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з додаванням транспортних витрат.
На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: експертні висновки "Укрпромзовнішекспертизи" № 3122 від 17.07.2013 та №3177 від 19.07.2013 р.; прайс-лист виробника, завірений підписом відповідальної особи та печаткою виробника; лист від виробника про термін дії прайс-листа б/н від 27.06.2013 на англійській мові з перекладом на російську мову; рахунки-фактури (інвойси) від виробника № 13004010, 13004011, 13004012, 13004013, 13004014, 13004015 від 03.07.2013 p.; виписку Торгово-Промислової Палати Королівства Нідерландів б/н від 02.07.2013 р. про підтвердження повноважень на право підпису документів англійською та голландською мовами з перекладом на російську мову; калькуляцію собівартості виробництва товарів, що поставлялися, з підписом та печаткою виробника товару; пояснення до калькуляції собівартості товару виробника (аналітичний аналіз вартості використаних виробником матеріалів для виробництва товару з вартістю аналогічних матеріалів на Лондонській біржі сталі станом на 18.07.2013), завірене підписом та печаткою позивача; інформацію біржових організацій, наявну у мережі Інтернет у вільному доступі, про вартість сировини, яка використовувалась для виготовлення товарів, що поставлялися: ціни на сталь станом на червень-липень 2013 року, наведені на інтернет-сайті Лондонської біржі металу, та довідкову інформацію: прайс-листи компанії-виробника у країні-експортері на аналогічні товари, наявну у мережі Інтернет у вільному доступі, на голландській мові з перекладом на російську мову; видаткові накладні та довіреності на право отримання ТМЦ до них на реалізацію товарів, що поставлялися; платіжні доручення на оплату постачальнику вартості раніше поставлених товарів.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, посадовою особою відповідача на декларації митної вартості № 125130000/2013/217018 від 17.07.2013 було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів, зокрема: - прайс-лист виробника; - висновок експертної організації; - інформацію біржових організацій про вартість товарів та/або сировини; - відповідну бухгалтерську документацію (видаткові накладні); - розрахунок ціни (калькуляцію); - довідкову інформацію щодо вартості товарів у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Декларанта позивача було ознайомлено з вказаним переліком, проведено процедуру консультації, що підтверджується його особистим підписом на декларації митної вартості.
Враховуючи наведене, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2013 № 125000004/2013/110910/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130000/2013/00657 від 22.07.2013. При цьому, позивачеві було запропоновано подати нову митну декларацію згідно рішення про коригування митної вартості товарів 22.07.2013 № 125000004/2013/110910/2, у зв'язку з чим відповідач підвищив зобов'язання позивача по сплаті податку на додану вартість на суму 16125,02 грн.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, позивач звернувся до Київської митниці Міндоходів про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг та подав нову декларацію митної вартості №12530000/2013/217484 від 23.07.2013 р, за якою товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Митного кодексу України (далі - МК України); Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Судом першої інстанції також встановлено, що 01.07.2013 року між позивачем та компанією "J.vanWalraven Bv." було укладено зовнішньоекономічний контракт №4/2013 з відповідними додатками на купівлю-продаж систем для кріплення та монтажу систем водопостачання, опалення, каналізації, сантехніки, кондиціонування повітря та комплектуючих деталей до даного обладнання на умовах FCA Мідрехт, Нідерланди відповідно до правил INCOTERMS 2000. Термін дії контракту - 31.12.2016 року.
Згідно з умовами даного контракту компанія "J.vanWalraven Bv." продала, а позивач придбав системи для кріплення та монтажу систем водопостачання, опалення, каналізації, сантехніки, кондиціонування повітря та комплектуючі деталі до даного обладнання в асортименті та за цінами, які вказані в інвойсах на кожну партію товару та є невід'ємними частинами контракту.
На виконання умов даного контракту позивачем було здійснено ввіз товару на митну територію України.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками подання позивачем 17.07.2013 року декларації митної вартості №125130000/2013/217018 відповідачем було витребувано у ТОВ "ВАЛЬРАВЕН" додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару.
Разом з тим, встановлено, що позивачем було надано всі необхідні та витребувані документи, що підтверджується дослідженими судом вище вказаними документами, що були надані позивачем до вказаної декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пунктом 2 параграфу (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Згідно п. 2 параграфу (b) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Відповідно до п. 2 параграфу (с) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Частиною 1 ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Частиною 6 ст. 264 МК України встановлено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 ст. 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, необхідно звернути увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, за наявності обґрунтованих сумнівів митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися, тому у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи.
Суд першої інстанції вірно критично поставився до тверджень відповідача про взаємозалежність позивача (покупця) та продавця з огляду на наступне.
Статтею 14.1.159 ПК України встановлено, що пов'язані особи - це юридичні або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
Встановлено, що позивач та продавець (виробник) не здійснювали контроль за господарською діяльністю один одного, не вели спільний контроль за третіми особами, не перебували під спільним контролем інших платників податків, їх посадові особи не є держателями часток статутних капіталів цих юридичних осіб. Відповідачем не було надано жодних обґрунтувань наявності взаємозалежності позивача та продавця.
Крім того, згідно п. 12 ст. 58 МК України, той факт, що покупець та продавець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.
Відповідно до п. 14 ст. 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені в п. 12 ст. 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відтак, можливо дійти висновку, що об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не була спростована.
Оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд вважає безпідставною відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.
Необхідно зазначити, що митний орган при здійсненні митного контролю мав діяти у спосіб, визначений вище вказаними нормами МК України, та звертає увагу, що відомості, які містяться в автоматизованій системі, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Та обставина, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
ЄАІС з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас не було встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів, або ж, що у поданих позивачем документах містяться розбіжності чи неточності.
За таких обставин, аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про протиправність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено ч. 5 ст. 266 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.
Аналогічна правова позиція була відображена Верховним Судом України у постановах від 25.01.2011 р. у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 р. у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 р. у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 р. у справі № 21418а11, від 03.07.2012 р. у справі № 21-197а12.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 грудня 2013 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 12 грудня 2013 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2013 |
Оприлюднено | 17.12.2013 |
Номер документу | 36040715 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Костюк Л.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні