Рішення

від 11.12.2013 по справі 922/4533/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р.Справа № 922/4533/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків", с. Комунар до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віптел", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача : Несміян В.Є., дов.б/н від 10.06.2013 року

відповідача : Залуцька Л.Г., дов. б/н від 04.12.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою віповідальністю «СТВ-Харків» (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віптел» про стягнення заборгованості в розмірі 3940,65грн. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов`язків за договором поставки №24/П/10 від 03 лютого 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3832,10 грн., пеню в розмірі 88,40 грн., 3% річних в розмірі 20,15 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 922/4533/13 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 грудня 2013 року о 10:45.

Представник позивача у судовому засіданні надав до суду клопотання (вх.46643), відповідно до якого просить суд припинити провадження по справі №922/4533/13 в частині стягнення основного боргу, в іншій частині залишити позовні вимоги без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти стягнення пені, 3% річних та сплаченого судового збору.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

«03» лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Харків» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптел» був укладений договір поставки № 24/П/10 (Договір).

Відповідно до умов вказаного договору Позивач (постачальник) постачає, а відповідач (покупець) зобов`язується прийняти поставку та оплатити товар на умовах даного договору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.2 Договору загальна сума даного договору складається з сум, вказаних у накладних на кожну партію товару. Накладні є від`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем. Відповідальність за партію товару переходить до покупця з моменту отримання товару та відмітки про це у накладній постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив товар на загальну суму 3832,10 грн., що підтверджується видатковими накладними №СХ13 29434, №СХ13 29435 .

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець здійснює попередню платню за узгоджений до поставки товар, або по узгодженню сторін зобов`язаний здійснити оплату партії товару на умовах відстрочки платежу, при цьому кінцевим строком оплати є дата зазначена як строк для оплати у накладній.

Відповідно до видаткової накладної №СХ 13 29434 від 09.08.2013 року, яка була виписана на загальну суму 2363,96 грн., кінцевий строк оплати встановлений до 23.08.2013 року.

Також відповідно до видаткової накладної №СХ 13 29435 від 09.08.2013 року на загальну суму 4013,45 грн., кінцевий строк оплати встановлений до 23.08.2013 року.

Судом встановлено, що позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 6377,41 грн. та відповідачем було повернуто частину партії товару на загальну суму 2545,31 грн., що підтверджується підписаною сторонами накладної № SP-01848 від 19.09.2013 року.

Таким чином, на сплаченою на день подання позову залишилась сума отриманого відповідачем товару в сумі 3832,10 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму основного боргу, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2010-13.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптел» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Харків» за договором №24/П/10 2010 року, проте вже після звернення позивача з позовом до суду, тому враховуючи вищевикладене провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1.1.ч1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 88,40 грн.та 3% річних в розмірі 20,15 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних в сумі 20,15 грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1.Договору було передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 52% річних на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Перевіривши нарахування пені в розмірі 88,40 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, тому, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

В даному разі матеріали справи свідчать, що відповідачем було сплачено борг після звернення позивача з позовом до суду, у зв'язку з чим судовий збір в розмірі 1720,50 грн. покладається на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, п.1.1 ч.1ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віптел",м.Харків код ЄДРПОУ 33204299, пр-т Московський,252-А, кв.53 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"СТВ-Харків", код ЄДРПОУ 33816944, вул. Озерна,9 , с.Комунар, Харківська область, 62490) пеню в розмірі 88,40 грн., 3% річних в розмірі 20,15 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 3832,10 грн. - провадження припинити.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/4533/13