Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/9242/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 р. 15:27 Справа №801/9242/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Онікій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Приморець»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Дубицька А.Х., довіреність № 133 від 20.09.2013 року,

відповідача - Шумілової Н.А., довіреність №29 від 01.08.2013 року,

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Приморець» (далі - позивач, ПАТ «Приморець») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач, Феодосійська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 15.08.2013 року №0000612201, на суму 1588387,50 грн. (за основним платежем - податку на прибуток на суму 1058925,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 529462,50 грн.) (т.1 а.с. 103); від 15.08.2013 року № 0000622201 на суму 315417,50 грн.(за основним платежем - податку на додану вартість на суму 149167,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 166250,50 грн. (т.1 а.с.104).

Позов тим, що вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень, відповідачем невірно застосовані положення норм цивільного та податкового законодавства, в результаті чого були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.09.2013 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2013 року та від провадження по справі зупинялося у зв'язку з зобов'язанням сторін надати певні документи, у подальшому провадження було поновлене та призначався судовий розгляд, про що також виносилися відповіді Ухвали.

Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечувала, з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Приватне акціонерне товариство «Приморець» зареєстровано як юридична особа 12.12.1997 року та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за ідентифікаційним номером (а.с. 18-19, том 1).

Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим Приватне акціонерне товариство «Приморець» на підставі Наказів № 722 від 05.07.2013 року та № 769 від 16.07.2013 року, а також направлення від 08.07.2013 року № 193 було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року,

За результатами якої 06.08.2013 року був складений акт перевірки №74/221/25134285 (далі - Акт перевірки) (т.1.а.с.20- 69), за висновками якого були встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства.

Отже у розділі 4 "Висновок" були зазначені наступні порушення, які були встановлені на думку відповідача:

1. п.п. 138.1.1. п. 138.1., п.п. 138.1.2., п.п.138.8.1. п.138.8. ст.138, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями)., в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1058952грн. за 4 квартал 2012р.

2. п.п.196.1.1, п. 196.1, ст. 196, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 149167 грн., в тому числі за січень 2012 р., в сумі 14950грн., за лютий 2012р., в сумі 23383 грн., за березень 2012 року в сумі 19167 грн., грудень 2012 року у сумі 91667 грн.

Розглядаючи даний спір у межах позовних вимог суду зазначає, що у відповідному провадженні досліджуються лише порушення, визначені у пунктах 1-2 Акту перевірки, як такі, що безпосередньо стосуються предмету спору, інші судом не розглядаються, які такі, що не мають безпосереднього впливу на вирішення справи по суті.

З результатами проведеної перевірки 15.08.2013 року були винесені наступні податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0000612201 на суму 1588387,50 грн., з яких було донараховано за основним платежем - податку на прибуток на суму +1058925,00 грн, та штрафних (фінансових) санкцій - на суму 529462,50 грн.;

- № 0000622201 на суму 315417,00 грн., з яких було донараховано за основним платежем - податку на додану вартість на суму 149167,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 166250,50 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ, із змінами і доповненнями: господарська діяльність - діяльність: особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755- VІ, із змінами і доповненнями: собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 999 р. № 996-ХІУ).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади (п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення №88)).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI. 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198).

Актом перевірки на підтвердження доводів про порушення вимог податкового законодавства відповідачем зазначається наступне.

Встановлені актом порушення стосовно недотримання вимог податкового законодавства з нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість зазначаються відповідачем стосовно господарських операцій, з наступними контрагентами: МПП "Фірма КОН", ТОВ "Експортно-імпортна компанія "Верес" ТОВ "КАМАНБУД". Відповідач зазначає про обставини неправильного нарахування та подальше визначення податкового зобов'язання за господарськими операціями з вищевказаним контрагентами, посилаючись на безтоварність даних операцій та вважають їх такими, що не мають наміру на реальне настання наслідків, окрім пов'язаних з оподаткуванням.

Відповідно до акту перевірки (арк. акту 12 т. 1 а.с. 31) зазначено, що відповідач встановив порушення приписів податкового законодавства, які виразилися у завищенні валових витрат за 4 квартал 2012 року у сумі 5042500 грн., які, на думку Відповідача сталися внаслідок наступного.

Позивачем у складі вартості придбаних послуг у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) , що враховуються у складі операційної діяльності (рядок 05 ) податкової декларації з податку на прибуток" Позивачем були відображені витрати вартості робіт за господарськими операціями між Позивачем та МПП "Фірма КОН" на лоцманському катері проекту ЛК 1500, зав.502, 503 - монтаж головного двигуна Catepillar C 18 ACEPT 533 Квт; монтаж редуктору ZF 665 А та центрівка з головним двигуном; монтаж валової лінії та центрівка з редуктором, монтаж паливної системи охолодження головного двигуна по Акту виконаних робіт Б/н від 15.08.2012 року на суму 733000 грн. у т. ч. ПДВ 122166,67грн., Акту виконаних робіт б/н від 01.10.2012 року на суму 733000 грн. у т.ч. ПДВ 122166,67 грн.

Відповідач вказує, що відповідні витрати були включені Позивачем безпідставно та операції мають характер безтоварних посилаючись на наступне.

В акті перевірки зазначено, що МПП "Фірма КОН" не знаходиться за зареєстрованою юридичною адресою, крім того із інформації, наданої відділом податкової міліції зазначається, що певні особи які були допитані працівниками цього органу вказують, що директор підприємства ОСОБА_5 знаходиться на заробітках у м. Москва, а місцезнаходження засновника підприємства - ОСОБА_4 встановити не виявляється можливим. Отже, на думку Відповідача, такі обставини свідчать про безтоварний характер операцій, а відтак і неправомірного зменшення податку на прибуток підприємств, а також збільшення суми податкового кредиту за ПДВ.

Крім того відповідач у акті перевірки (т.1 а.с. 33) Відповідач зазначає, без посилань на будь-які докази, що підпис актів приймання - передачі вчинений не директором підприємства , а іншою невстановленою особою.

Також відповідач в Акті перевірки зазначає, що даний контрагент Позивача не має достатніх трудових та економічних ресурсів на виконання зазначених робіт.

Судом під час розгляду справи встановлено, що між Позивачем та МПП "Фірма КОН" 15.07.2011 року був укладений договір № 70 відповідно до предмету якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу головного двигуна та систем на (т.1 а.с. 132) лоцманському катері проекту ЛК 1500, зазначені у переліку (т. 1 а.с. 133).

14.02.2012 року до зазначеного договору була укладена додаткова угода№1, відповідно до якої була змінена вартість робіт за взаємною згодою сторін (т. 1 а.с. 134).

Також Позивачем та МПП "Фірма КОН" 15.07.2011 року був укладений договір № 71 відповідно до предмету якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу головного двигуна та систем на (т.1 а.с. 136) лоцманському катері проекту ЛК 1500, зазначені у переліку (т.1 а.с.137).

Актом перевірки у поруення зазначених норм Відповідачем зазначається неправомірне віднесення до складу валових витрат за господарськими операціями між Позивачем та ТОВ "Експортно-імпортна компанія "Верес" (арк. акту 15 т.1 а.с. 34-36).

Відповідні висновки зроблені з посиланням на відповідь ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ЕІК "Верес" у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням.

Проте такі висновки Відповідача не мають достатнього доказового значення, оскільки спростовуються доказами матеріалів справи.

Відповідно до умов договору, укладеного між Позивачем та вищезгаданою юридичною особою, покупець (Позивач) купує у ТОВ "ЕІК "Верес" два комплекти обладнання компанії "Катерпиллар" з комплектуючим обладнанням (т.1. а.с. 150-151)

Також підтверджується взаємозв'язок із зазначеними вище операціями, оскільки сі вони стосуються обладнання для катеру ЛК 1500, зав.№502, та зав. №503.

Обставини сплати та дотримання товару також підтверджуються копією накладної№2 від 09.06.2012 року (т.1 а.с.152).

Під час проведення перевірки Відповідач також вказує на неправильне визначення та нарахування податку на прибуток підприємств та ПДВ по взаємовідносинам Позивача з ТОВ "КАМАНБУД".

Такий висновок робиться податковим органом із наданої інформації співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС (т.1 а.с. 37).

Також Відповідач зазначає, що відповідне підприємство не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, відсутні основні фонди та технічний персонал, а усі первинні документи не мають дійсного підпису керівника підприємства тощо.

Суд критично ставиться до таких доводів Відповідача, оскільки відповідні обставини не знайшли документального підтвердження, також відповідачем не надано будь-яких допустимих та належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

З матеріалів справи слідує, що 10.01.2012 року між Позивачем та ТОВ "КАМАНБУД" був укладений договір № 10/19 (т.1 а.с. 167-168).

Відповідно до розділку першого договору підрядник (ТОВ "КАМАНБУД") зобов'язується виконати роботи з розміщення твердого баласту1500кг за замовленнями № 502 та №503.

05.03.2012 року між тими самим сторонами була укладена додаткова угода № 1. відповідно до даної угоди сторони прийшли до взаємної згод та змінили умови розділів другого та третього первинного договору. (т.1 а.с. 169).

Обставини прийняття та оплати послу за значеним договором та додатковою угодою підтверджуються Актами виконаних робіт від 30.03.2012 (т.1. а.с. 171,173) рахунками-фактурами№СФ-24/01-1 від 24.01.2012 року , №СФ-24/02-7 від 24.02.2012 року (т. 1 а.с.170, 172) та банківськими виписками.

З урахуванням досліджених доказів суд зазначає, що доводи Відповідача, викладені у акту перевірки, а також запереченнях на адміністративний позов, не знайшли підтвердження доказами, які містяться у матеріалах справи.

Крім того зазначені доводи Відповідача спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема у повному обсязі підтверджуються обставини розрахунків між сторонами договору, крім того у матеріалах справи міститься проектна документація, яка вказує на наявність вказаного катеру, а також причинно-наслідкового зв'язку між замовленими та вчиненими роботами.

Зазначеної позиції щодо реального характеру господарських операцій свідчить також правомірне нарахування та сплати суми податку на додану вартість, яке підтверджується наявними у матеріалах справи накладними.

Крім того за усіма господарським операціями із вказаними контрагентами Позивача у матеріалах справи містяться докази використання у власній господарській діяльності

На підтвердження таких обставин свідчать наявні у матеріалах справи договори, укладені із ДП "Дельта-лоцман", предмети яких безпосередньо стосуються постачання лоцманських катерів, зокрема ЛК 1500 (т.1 а.с. 107-129), крім того до матеріалів справи долучені копії документів про допущення працівників підприємств - контрагентів Позивача на територію Позивача (т.2 а.с.96-107 ).

Окрім цього зазначеною перевіркою було встановлене неправильне визначення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість у періоді збоку позивача, яке призвело до заниження розміру податку на додану вартість.

Відповідні обставини відображені в Акті перевірки (арк акту 27-28, т.1а.с.46-47) та додатково зазначені у Розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки ПАТ "Приморець" (т.2. а.с. 131).

Під час дослідження матеріалів справи судом були встановлені наступні обставини.

Між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суднобудівний завод Приморець" 05.09.2011 року був укладений договір купівлі - продажу корпоративних прав, частки у статутному капіталі.

Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачається, що Позивач (Продавець) передає у власність ТОВ "Суднобудівний завод "Приморець" (Покупця) 37,79% (тридцять сім цілих сімдесят дев'ять десятих відсотків) у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Суднобудівний завод "Приморець".

Відповідно до п.1.3.2. Розмір відчужуваної частки у статутному капіталі товариства складає 1 316 966,80 (один мільйон триста шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 80 коп.).

Пунктом 2.1. договору передбачається, що продаж частки в статутному капіталі Товариства за домовленістю сторін вчинюється за 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) гривень, які покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця у строк до 01.08.2012 року будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України, у т.ч. грошовими коштами, цінними паперами.

З матеріалів справи випливає, що з моменту укладення договору до була частково сплачена вартість за вказаним договором купівлі - продажу корпоративних прав.

У бухгалтерському обліку відповідна господарська операція була відображена наступним чином: Д-т 377.5 К-т 741- 550 000 грн., Д-т 741 К-т 791 - 458333,33 грн., Д-т 741 К-т 641.5 - 91666,67 грн.

Відповідно до документів податкового обліку відповідні операції були визначені , на думку позивача, як такі, що звільнені від оподаткування.

Окрім цього Позивач на підтримання своїх доводів зазначає, що ним правильно та правомірно були відповідні операції були визначені як такі, що не є оподаткування, посилаючись на норми ст. ст. 601, 655 Цивільного кодексу України та ст. 196 Податкового кодексу України. На думку Позивача Відповідачем протиправно та безпідставно було збільшене податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

На підтвердження своїх доводів Позивач вказує, що оскільки між сторонами договору купівлі продажу корпоративних прав від 05.09.2011 року була укладена двостороння угода про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог у порядку, передбаченому ст.601 Цивільного кодексу України (т.1 а.с. 205). З урахуванням того, що проводилося зарахування саме зустрічних грошових вимог, а не будь- яких інших, Позивач зазначає, що у даному випадку договір купівлі- продажу корпоративних прав відбувся за грошові кошти, а відтак відповідні операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Судом було встановлено наступне.

Між Позивачем та покупцем за договором від 05.06.2011 року у період з 02.2010 року по 31.12.2012 року були укладені договори оренди нерухомого та рухомого майна. Відповідні обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи копіями договорів, додаткових угод до даних договорів, актів приймання-передачі тощо (т.1 а.с.180-204).

Зобов'язання за вказаними договорами виконувалися Позивачем несвоєчасно, внаслідок чого станом на сформувалася заборгованість, розмір якої станом на 31.12.2012 року склав 553952,90 грн.(п'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 90 коп.) (т.1 а.с.206-207).

Судом під час дослідження матеріалів справи було встановлено, що 31.12.2013 року між Позивачем та ТОВ " Суднобудівний завод "Приморець" була укладена двостороння угода про припинення зобов'язань за зарахуванням зустрічних односторонньої вимог. Зазначені у даній угоді зобов'язання дійсно кореспондуються між собою та вищезазначеним зобов'язаннями за договором купівлі-продажу корпоративних прав та договорами оренди.

Проте суд не погоджується з думкою Позивача про наявність обставин щодо порушення вимог податкового законодавства з боку Відповідача під час визначення об'єктом оподаткування господарської операції за договором від 05.09.2011 року податком на додану вартість.

Суд вважає, донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а податкове повідомлення рішення у даній частині - правомірним, виходячи з нижчезазначеного.

З норми ст. 196.1 Податкового кодексу України випливає, що не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями.

Отже зазначеною нормою прямо передбачається, що випадком застосування правового регулювання є лише випадок, коли продаж корпоративних прав, виражених у інших формах, аніж цінні папери, відбувся за грошові кошти або шляхом передачі цінних паперів.

Позивачем по справі не надано жодного доказу, яким би підтверджувалися обставини отримання та (або) передачі грошових коштів та (або) цінних паперів між сторонами договору від 05.09.2011року.

Між тим посилання на припинення зустрічних грошових зобов'язань не є належним доказом факту отримання та передачі грошових коштів у розумінні норми ст. 196.1. Податкового кодексу України.

Нормами Цивільного кодексу України, зокрема статті 601, на які посилається Позивач, встановлюється порядок припинення зустрічних зобов'язань. Але у даному випадку охоплюються правовідносини, які виникають між конкретними суб'єктами, а саме сторонами у зобов'язанні. Крім того методом регулювання даних правовідносин є диспозитивним, тобто таким, який надає можливість сторонам на власний розсуд та за домовленістю визначати порядок здійснення таких відносин, у випадку, коли інше не передбачено законодавством.

В свою чергу, правовідносини з нарахування та справляння податків мають публічно- правовий характер та мають інший, відмінний суб'єктний склад учасників. Крім того правове регулювання зазначених відносин носить імперативний характер та визначається у відповідності до нормативно - правових актів, які мають спеціальний характер.

Так, до правовідносин, що стосуються нарахування та сплати податків застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відтак за наявності прямої норми ст.196 Податкового кодексу України, визначається конкретний об'єм прав та обов'язків платника податків, тобто спірна операція не підлягає оподаткуванню лише за умов сплати грошовими коштами та (або )цінними паперами.

З зазначеного суд дійшов до висновку, що визначення сторонами порядку припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних позовних вимог, знаходиться у причинному зв'язку з фактичним отриманням грошових коштів.

Позивачем не надано доказів перерахування на розрахунковий рахунок грошових коштів або внесення готівкових коштів. Отже в даному випадку відбулося списання взаємних боргових зобов'язань, яке не мало наслідком їх фактичної передачі грошових коштів та або цінних від однієї особи до іншої.

Крім того саме лише визначення зобов'язання як грошового не призводить до застосування положень ст. 196.1 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд погоджується із правомірністю винесеного податкового повідомлення рішення № 0000622201 від 15.08.2013 року рішення у цій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи підтверджується сплата Позивачем судових витрат у розмірі 2 294,00 грн. відповідно до квитанції № 59-3374 від 13.09.2013 року (т.1 а.с. 2).

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 2017,86 грн. грн.

В судовому засіданні 05.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 09.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000612201, на суму 1588387,50 грн. (за основним платежем - податку на прибуток на суму 1 058 925,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 529 462,50 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року № 0000622201 у частині збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем - на суму 57500,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 28750,00 грн. грн.

4. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити..

5. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Приморець» (код ЄДРПОУ 25134285), 98176, АР Крим, м. Феодосія, с.м.т. Приморський, вул. Десантників,1) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2017,86 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.