Рішення

від 16.12.2013 по справі 927/1525/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 року справа № 927/1525/13

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод новий Тростянець" , вул. Леніна, 4а, с. Тростянець, Ічнянський район, Чернігівська область, 16742

про визнання правочину недійсним

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: участі не взяв.

Від відповідача: Таран Ю.М., довіреність № б/н від 26.07.2013р.

Позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод новий Тростянець" про визнання правочину недійсним.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2013р. підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається, зокрема, на те, що в червні 2013 року СТОВ „Батьківщина" отримало від ТОВ „Племзавод новий Тростянець" претензію, в якій відповідач вимагає повернути йому по договору доробки ячмінь в кількості 650270 кг та кукурудзу в кількості 4537760 кг.

Позивач вказує на те, що зерно ячменю та кукурудзи вирощене та зібране СТОВ „Батьківщина" є власністю позивача. Відповідач здійснював лише перевезення цього зерна, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями товарно-транспортних накладних.

Позивач просить суд визнати недійсним правочин щодо передачі ТОВ „Племзавод новий Тростянець" на користь СТОВ „Батьківщина" зерна ячменю в кількості 650270 кг та зерна кукурудзи в кількості 4537760 кг, переданих на підставі товарно-транспортних накладних.

Відповідач відзиву на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що наявність між сторонами договірних відносин підтверджується товарно-транспортними накладними.

Витребуваних в ухвалі суду про порушення провадження у справі оригіналів документів, які підтверджують факт наявності між СТОВ „Батьківщина" та ТОВ „Племзавод новий Тростянець" правочину щодо передачі 650270 кг ячменю та 4537760 кг кукурудзи, відповідачем суду не надано.

Від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи, призначеної на 12.12.2013р., без участі представника СТОВ „Батьківщина". Клопотання судом задоволено.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.03.2013р. ТОВ „Племзавод новий Тростянець" на адресу СТОВ „Батьківщина" було направлено претензію № 1 (а.с. 197), в якій заявник претензії вимагає повернення (відвантаження) на його користь переданих СТОВ „Батьківщина" на доробку згідно товарно-транспортних накладних (завірені копії ТТН додано до претензії) 650270 кг ячменю та 4537760 кг кукурудзи.

Зазначені товарно-транспортні накладні, вказується у претензії, посвідчені підписами уповноважених осіб про передачу зерна кукурудзи за її прийняття. Крім цього, також вказується у претензії, у товарно-транспортних накладних містяться штампи вантажовідправника та вантажоодержувача.

У претензії зазначено, що станом на 14.06.2013р. СТОВ „Батьківщина" не повернула зазначені зернові у власність ТОВ „Племзавод новий Тростянець".

У ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплені законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, одним з основних є договори та інші правочини.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далів - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умов, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3 цієї статті Кодексу при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено приписами ч.ч. 4, 5, 7 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК України, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому ГК України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціна на продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачене інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Сторонами не надано суду письмового договору. Не доведено якого виду договір укладався сторонами (купівлі-продаж, поставка тощо) і чи погоджено сторонами при укладенні договору його істотних умов, необхідних для укладення такого типу договору і визначених такими за законом чи необхідних для договору даного виду.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся).

В ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ „Племзавод новий Тростянець" та СТОВ „Батьківщина" договору з реалізації зерна ячменю в кількості 650270 кг та зерна кукурудзи в кількості 4537760 кг не укладалося.

Оскільки між сторонами відсутній будь-який договір (правочин), то виключається як реалізація зерна, так і виникнення обов'язку з його оплати.

Посилання ТОВ „Племзавод новий Тростянець" на товарно-транспортні накладні №№ 001, 002, 003, 004, 005, 006, 007, 008, 009 від 18.08.2011р., №№ 010,011, 012, 013, 014, 015, 016, 017 від 19.08.2011р., №№ 20, 21 від 17.09.2011р., №№ 055, 059, 061 від 18.07.2011р., № 076 від 20.07.2011р. щодо передачі ТОВ „Племзавод новий Тростянець" на користь СТОВ „Батьківщина" зерна ячменю в кількості 650270 кг, та товарно-транспортні накладні №№ 001, 002, 003, б/н, 005 від 29.10.2011р., №№ 007, 008, 009, 010, 011, 012, 013, 015, 016, 017, 018, 019 від 30.10.2011р., №№ 020, 021 від 31.10.2011р., №№ 029, 034, 035, 036, 037, 038, 039, 040, 041, 042, 043 від 01.11.2011р., №№ 051, 052, 053, 054, 055, 059, 060, 061 від 03.11.2011р., №№ 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76 від 04.11.2011р., №№ 077, 078, 079, 080, 081, 082, 083, 084, 085, 086, 087 від 05.11.2011р., №№ 082, 083, 084, 085, 086, 087 від 05.11.2011р., №№ 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129 від 07.11.2011р., №№ 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148 від 08.11.2011р., №№ 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165 від 09.11.2011р., №№ 166, 167, 168, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184 від 10.11.2011р., №№ 185,186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200 від 11.11.2011р., №№ 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225 від 12.11.2011р., №№ 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254 від 13.11.2011р. щодо передачі ТОВ „Племзавод новий Тростянець" на користь СТОВ „Батьківщина" зерна кукурудзи в кількості 4537760 кг є безпідставними, оскільки вищевказані товарно-транспортні накладні не містять всіх істотних умов, передбачених для договору купівлі-продажу, зокрема ціни товару (продукції).

Крім того, як свідчать матеріали справи, вищевказане зерно ячменю та кукурудзи є власністю СТОВ „Батьківщина" та є продукцією власного виробництва товариства, оскільки було вирощене і зібране за рахунок товариства, а також перевозилося власним транспортом СТОВ „Батьківщина" згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Це підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідками (а.с. 227, 228) та актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 229).

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним, господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205-210, 640 ЦК України, частина друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вирішення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 12.12.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Ю.М. Бобров