Рішення

від 16.12.2013 по справі 903/1432/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2013 р. Справа № 903/1432/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС", с. Липини, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК", м. Харків

відповідача 2: фізичної особи-підприємця Маркевича Миколи Івановича, м. Луцьк

про стягнення 31 357,99 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Венгрін С.В., довіреність б/н від 15.04.2013р.;

від відповідача 1: не з'явились;

відповідач 2: не з'явився.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" звернулося з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" 31157,99грн. заборгованості, з них: 29 528,65 грн. - основний борг, 399,65 грн. - пені, 1229,69 грн. - 40 % річних, що виникла за невиконання договору поставки №ТР13-392 від 23.09.2013р. в частині оплати за поставлену продукцію та стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" та фізичної особи-підприємця Маркевича Миколи Івановича 200грн. згідно договору поруки №П-3 від 18.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.11.2013р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 11.12.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

05.12.2013р. через канцелярію суду від позивача поступив супровідний лист з наступними додатками: копія статуту ТзОВ «Тигрес», копії банківських виписок, копія балансу та звіту про фінансовий результат ТзОВ «Тигрес», аналітика субрахунку 361, довідка від 05.12.2013р., витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача 1 та відповідача 2, правове обґрунтування стягнення штрафу.

11.12.2013р. на адресу господарського суду від відповідача 2 поступило клопотання (вх..№01-29/13947/13), згідно якого останній проти задоволення позовних вимог не заперечує, з сумою основної заборгованості в розмірі 200 грн. згідний, просить суд розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні 11.12.2013р. представником позивача подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про відмову від стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" (відповідач 1) 1229,69 грн. - 40 % річних та просить припинити провадження в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, право відмови від позову - процесуальне право позивача, передбачене законодавством України. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку дії представника позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судом перевірено повноваження представника позивача та роз'яснено наслідки відмови від позову. Суд прийняв подану заяву.

В судовому засіданні 11.12.2013р. представник позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

Відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" вимог ухвали суду від 27.11.2013р. не виконав, в судове засідання 11.12.2013р. компетентного представника не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, ухвала господарського суду від 27.11.2013р. повернулася суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана відповідачу 1 на адресу зазначену в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: Харківська область, м.Харків, вул.Героїв Праці, буд.54, кв.101.

Відповідач 2 - фізична особа-підприємець Маркевич Микола Іванович вимоги ухвали суду від 27.11.2013р. виконав частково, в судове засідання 11.12.2013р. не з'явився, компетентного представника не направив, ухвала господарського суду від 27.11.2013р. повернулася суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана відповідачу 2 на адресу зазначену в позовній заяві, а саме: Волинська область, м.Луцьк, вул.Степова, 65/1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідачів про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

23.09.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" (надалі - Покупець) та ТзОВ "Тигрес" (надалі - Постачальник) укладено договір поставки №ТР13-392 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх (п. 1.1. Договору) (а.с.11-13).

Відповідно до п.1.3 Договору ціна на товар, який передається Покупцю, визначається Сторонами у видаткових накладних, згідно діючих у Постачальника цін на момент поставки. Видаткові накладні є невід'ємними частинами даного Договору.

П.2.1 Договору передбачає, що ціни на товар визначаються Постачальником самостійно.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. Договору Постачальник повинен поставити партію товару покупцю у строк погоджений сторонами. Доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника. Доставка може здійснюватись транспортом та за рахунок Покупця, що погоджується окремо. Поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Інкотермс Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів (редакція 2010 року), з урахуванням умов Договору, за місцезнаходженням торгової точки Покупця (місця доставки), вказаним в замовленні/видатковій накладній на поставлений товар.

Пунктами 7.1.- 7.3 Договору передбачено, що оплата партії товару здійснюється, із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третіми особами, кожні 14 календарних днів за товар, який реалізовано за цей період, розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України, в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказаний у Договорі або письмово повідомлений Постачальником додатково. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань до повного виконання (п. 10.1. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36 528,65 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30 вересня 2013р. за №57539 на суму 32 812,08 грн., №57543 на суму 99,49 грн., №57573 на суму 3570,07 грн., №57575 на суму 47,01 грн. (а.с.14-22) та товарно-транспортними накладними від 30 вересня 2013р. за №Р57539, №Р57543, №Р57573, №Р57575 (а.с.23-26).

П.11.1 Договору передбачено, що з метою забезпечення Постачальнику можливості контролю за вчасними розрахунками Покупець зобов'язаний кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару, надавати Постачальнику достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки. Звіт подається Покупцем по факсу, електронною поштою або іншим способом, який дає можливість зафіксувати час відправлення звіту. Покупець несе відповідальність за надання неправдивої інформації Постачальнику. Сторони домовились про те, що звіти Покупця мають юридичну силу та породжують права та обов'язки для Сторін. Сторони мають право використовувати їх як докази в суді. У разі не подання Покупцем Постачальнику звіту згідно умов даного договору або подання звіту з недостовірними даними, вважається, що весь поставлений товар Покупцем реалізований і у нього настав обов'язок сплатити вартість всього поставленого товару наступного дня, після того як звіт мав бути наданий.

Відповідач (Покупець) достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки протягом 14 днів позивачу (Постачальнику) з моменту поставки товару, тобто з 30 вересня 2013р. по 14 жовтня 2013р. включно, не надав.

Тобто строк оплати за поставлений товар настав з 15.10.2013р.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у сумі 36 528,65 грн. в строк визначений в договорі поставки повністю не виконав, оплативши за поставлений товар на суму 7000 грн.. що стверджується банківськими виписками по рахунку 26005414778900 (а.с.54-55).

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №ТР13-392 від 23.09.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та часткову їх оплату, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 29 528,65 грн..

Сума заборгованості 29 528,65 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 399,65 грн. по накладних від 30 вересня 2013р. за №57539 на суму 32 812,08 грн., №57543 на суму 99,49 грн., №57573 на суму 3570,07 грн., №57575 на суму 47,01 грн. з врахуванням проплат відповідача 1 в розмірі 7 000 грн. слід зазначити наступне.

П.8.3 Договору сторони погодили, що за прострочення платежів, передбачених договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення без обмежень.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд перевіривши правильність нарахування пені, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 399,65 грн. підставна та підлягає до задоволення.

18.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" як кредитором і фізичною особою-підприємцем Маркевичем Миколою Івановичем як поручителем було укладено договір поруки №П-3, згідно з п.п.1.1., 1.2. якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ТзОВ "АВТО-ЛОГІК") згідно з умовами Договору поставки №ТР13-392 від 23.09.2013р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому; сума поруки по зобов"язаннях боржника складає 200 грн.

Згідно з п.2.1. у випадку невиконання Боржником своїх обов'язків перед Кредитором за договором поставки, Кредитор має право звернутись до Поручителя з вимогами про виконання Поручителем зобов'язань Боржника в повному обсязі, а Поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати за Боржника його зобов'язання перед Кредитором. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 2 (двох) календарних днів з моменту направлення Поручителеві від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов'язань за договором поставки.

У відповідності зі ст.ст.553, 554, 543 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Вимогою вих.№ 334 від 18.11.2013 року (а.с.28) позивач просив відповідача-2 сплатити суму боргу в розмірі 200 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки, проте відповідач 2 відповіді на вимогу не надав, суми заборгованості не перерахував.

Вимогу було надіслано відповідачу 2 18.11.2013р., про що свідчить копія квитанції та опис вкладення у цінний лист (а.с. 29).

Враховуючи наведені положення законодавства, у зв'язку з тим, що відповідач 1 не виконав взятих на себе за договором поставки №ТР13-392 від 23.09.2013р. зобов'язань, вимога про стягнення з поручителя - відповідача 2 як із солідарного боржника 200 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості за Договором в розмірі 29 928,30 грн., з них: 29 528,65 грн. - основний борг, 399,65 грн. - пені підлягають до задоволення, в частині стягнення 1229,69 грн. - 40 % річних підлягають припиненню у зв'язку з відмовою позивача, 200 грн. підлягають до солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем було сплачено 1720,50 грн. судового збору.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідачів, які не виконали договірних зобов'язань, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на них слід покласти судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог по відношенню до кожного з них: на відповідача 1 в розмірі 1709 грн., на відповідача 1, відповідача 2 солідарно - 11 грн. 50 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі №903/1432/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК", фізичної особи-підприємця Маркевича Миколи Івановича в частині стягнення 1229,69 грн. - 40 % річних з відповідача 1 - припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" (61135, Харківська область, м.Харків, Московський район, вул.Героїв Праці, буд.54, кв.101, код ЄДРПОУ 37876640) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вул. Перемоги, будинок 25, код ЄДРПОУ 38143461) 29 928,30 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень тридцять копійок), з них: 29 528,65 грн. - основний борг, 399,65 грн. - пеня та 1709 (одну тисячу сімсот дев'ять гривень) грн. витрат по оплаті судового збору.

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЛОГІК" (61135, Харківська область, м.Харків, Московський район, вул.Героїв Праці, буд.54, кв.101, код ЄДРПОУ 37876640), фізичної особи-підприємця Маркевича Миколи Івановича (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Степова, буд.65, кв.1, ідентифікаційний код 2703603536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГРЕС" (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вул. Перемоги, будинок 25, код ЄДРПОУ 38143461) 200 (двісті гривень) грн. заборгованості та 11 грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повний текст рішення складено

16.12.13

Суддя А. С. Вороняк