Постанова

від 09.12.2013 по справі 826/16078/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року 10:12 № 826/16078/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тринєєв Д.Д. (довіреність від 01.10.2013 р.)

від відповідача: Ярошинський І.М. (представник)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Ібіс-Україна» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0000742230 та № 0000752230,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р.:

- № 0000742230, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 4 942 грн. за основним платежем та на 2471 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000752230, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 5 190 грн. за основним платежем та на 2595 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перевірка, за результатами якої прийнято спірні рішення, проведена неправомірно. Позивач зазначає, що в контексті положень п/п. 78.1.1. ПК України надав первинні документи відповідачу, а отже підстав для призначення та проведення перевірки не було.

Окрім того, щодо суті висновків ДПІ, викладених в Акті перевірки, які стали підставою для прийняття спірного рішення, позивач зазначає, що вони ґрунтуються на начебто нездійсненні спірних операцій.

У той же час, як зазначає позивач, операції з контрагентом фактично проведені, документально оформлені та є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача контрагента позивача за спірними операціями.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, проте, на виконання вимог ухвали суду, надала договір, акти, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, фінансові звіти, податкову звітність. Враховуючи те, що третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи, однак відсутні докази поважності причин неприбуття у судове засідання, враховуючи строки розгляду справи, а також те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, суд ухвалив розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рабен Україна» (код з ЄДР 32306522; адреса з ЄДР: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Сосюри, 6) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Ібіс-Україна» (код з ЄДР 37191341; адреса: 61032, м. Харків, Орджонікідзевський район, пр.-т. Московський, 298, квартира 151) за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2013 р. № 82/22-30/32306522 (далі - Акт перевірки).

Відносно взаємовідносин з контрагентом в Акті перевірки зазначається, що до перевірки надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 29.06.2012 р.

Номенклатура поставки - транспортні послуги.

Вартість операцій 107 689,73 грн. з ПДВ.

У взаємозв'язку з наведеним зазначається, що за 1 півріччя 2012 року ТОВ «Рабен Україна» задекларовано валові витрати у сумі 160 142 573 грн.

Перевіркою встановлено їх завищення на 24 714,25 грн.

В контексті наведеного зазначається, що згідно наданих документів позивач здійснював оплату послуг (автоперевезення) ТОВ «Ібіс-Україна» на загальну суму 29 657,10 грн. з ПДВ - 4 942,85 грн.

У той же час, як зазначає ДПІ, отримано акт Індустріальної МДПІ у м. Харкові, відповідно до якого встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

У взаємозв'язку з наведеним (отриманням акту) , ДПІ приходить до висновку про нездійснення спірних операцій, про порушення позивачем вимог п. 201.1., 201.2., 201.4., 201.6., 201.7., 198.6., 139.1.9. ПК України, та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

У зв'язку з наведеним, відповідач дійшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток на 5190 грн. за півріччя 2012 р. та ПДВ на 4942 грн. за травень 2012 р.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Інших підстав прийняття спірних рішень, ніж отримання акту відносно контрагента, в Акті перевірки не зазначено.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між позивачем (експедитор) та ТОВ «Ібіс-Україна» (перевізник) укладено договір № ХА 12007 від 09.02.2012 р. транспортного перевезення.

Відповідно до договору експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту експедитора. Маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в Заявках, які додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

З наявних матеріалів, що супроводжували виконання зазначеного договору, вбачається, що суть операцій полягала в тому, що позивач, отримуючи від господарюючих суб'єктів замовлення на перевезення їх продукції, за вищевказаним договором залучав для виконання робіт ТОВ «Ібіс-Україна», яке, у свою чергу, з метою забезпечення перевезень вантажів, також залучало інших перевізників.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваних рішень.

Надання податковим органом згодом, після проведення перевірки, у т.ч. під час розгляду справи у суді , додаткових обґрунтувань/мотивувань, усунення недоліків, які мали місце під час проведення перевірки, переоцінка обставин та підстав прийнятого рішення та зазначення згодом інших правових та фактичних підстав проведення перевірки, висновків акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення, не має правового значення для цілей оцінки судом прийнятих рішень, які ґрунтуються саме на висновках акту перевірки, які і є підставами прийняття спірних рішень.

Тобто, оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки в обґрунтування прийнятого рішення , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

В контексті доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами; рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішень судів, які б були прийняті в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано висновків експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, надані позивачем та третьою особою (контрагентом позивача): договір між позивачем та контрагентом з додатком (щодо відстані перевезень між населеними пунктами), товарно-транспортні накладні (із зазначенням у гр. «Перевізник» ТОВ «Рабен Україна», ТОВ «Ібіс Україна; та в інших ТТН у гр. «Перевізник» ТОВ Рабен Україна», а у гр. «Наступний перевізник» ТОВ «Ібіс Україна»), акти приймання-здачі робіт між позивачем та контрагентом (з деталізацією відомостей щодо вантажу, автотранспортних засобів, вартості послуг), листи доставки (із зазначенням у гр. «Підр/перевізник» ТОВ «Ібіс-Україна»), у взаємозв'язку з фінансовою та податковою звітністю контрагента (щодо декларування результатів діяльності) та з урахуванням проведеної оплати, підтверджують фактичне виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування, що вказує на правомірність формування позивачем спірних сум податкових вигод.

При цьому, позивачем також надано рахунок контрагента за травень 2012 р., де по датам деталізовано кожне перевезення, номери транспортних засобів, маршрут, № маніфесту, листа доставки, відстань, з наданням до рахунку ТТН та листів відбору/доставки відносно відображених у ньому послуг, в яких відображено замовника, місце відбору продукції, час, місце доставки, час/дата доставки, вага вантажу, відомості про транспортні засоби, підр/перевізник «Ібіс-Україна», а також відмітки про прийняття вантажу за місцем доставки.

Більш того, відповідно до наявної у матеріалах справи копії нотаріально посвідченої заяви директора ТОВ «Ібіс-Україна» від 19.06.2013, де додатково та беззастережно підтверджено укладання договору, підписання документів та фактичне надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування. У цій заяві, крім іншого зазначено, що контрагент залучався до організації перевезень вантажів для ТОВ «Рабен Україна» та його клієнтів (ПАТ «АВК», ТОВ «Нестле Україна», ТОВ «Тарлев», ТОВ «Керхер», підприємство «Осрам», ТД ТОВ «Кристалл», ТОВ «Арікол» та інших підприємств). Для організації цих перевезень, як зазначається у заяві, залучались треті особи перевізники.

Відносно первинних документів, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Слід додати, що з податкової декларації з податку на прибуток контрагента за 1 півріччя 2012 року вбачається нарахування амортизації (щодо основних засобів, нематеріальних активів), декларування адміністративних витрат, інших витрат звичайної господарської діяльності та інших операційних витрат, що вказує на здійснення контрагентом звичайної господарської діяльності, що, у свою чергу, не спростовує добросовісності поведінки контрагента у сфері податкових відносин.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (код з ЄДР 32306522; адреса з ЄДР: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Сосюри, 6) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0000742230 та № 0000752230.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2013 р.