Рішення

від 10.12.2013 по справі 910/13867/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13867/13 10.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група»

Про стягнення 71 927,81 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мудрак Ю.І. представник за довіреністю № 4651/0/2-12 від 21.06.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» (далі - відповідач) про:

- стягнення 71 927,81 грн. заборгованості за Договором № 7/2012 від 29.12.12., а саме: 67 470,00 грн. - орендної плати та 4 457,81 грн. - оплати за комунальні послуги;

- зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 103,8 кв.м, що розташоване у будинку № 5Б по проспекту Возз'єднання у місті Києві.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 7/2012 оренди нежитлового приміщення від 29.12.12., у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» перед позивачем виникла заборгованість по оплаті орендних та комунальних платежів. Крім того, позивач вказує на те, що приміщення повинне бути звільнене та повернуте відповідачем в зв'язку із закінченням строку дії Договору № 7/2012 від 29.12.12. Вказане в сукупності і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.13. порушено провадження у справі № 910/13867/13 та призначено справу до розгляду на 13.08.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13867/13 призначено до розгляду на 10.09.13.

В судовому засіданні 10.09.13. судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі в даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та за результатами судового засідання, в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 03.10.13.

03.10.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.13., в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду та з огляду на подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.10.13.

22.10.13. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

23.10.13. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про припинення провадження в даній справі в частині зобов'язання відповідача вчинити дії та надійшли письмові пояснення по справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13867/13 призначено до розгляду на 21.11.13.

В судовому засіданні 21.11.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.12.13.

В судовому засіданні 10.12.13. представником позивача подано заяву, в якій останній відмовився від поданої 23.10.13. та підтримав свої позовні вимоги про стягнення 71 927,81 грн. та зобов'язання вчинити дії в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.13. не з'явився, проте 09.12.13. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, проти якого представник позивача в судовому засіданні 10.12.13. заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 10.12.13. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування поданого клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» посилається на участь повноваженого представника відповідача в іншому судовому засіданні та неможливість бути присутнім при розгляд даної справи.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/13867/13.

В судовому засіданні 10.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 7/2012 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: пр-т Возз'єднання, 5 Б, м. Київ, загальною площею 103,8 м кв. (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Орендодавець протягом 5 (п'яти) днів з дня набрання чинності Договором передає, а Орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується Сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за Договором.

На виконання умов Договору, 01.01.13. між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі об'єкту оренди.

За користування орендованим майном Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату у розмірі 13 494,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % 2 249,00 грн., з урахуванням її індексації (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується Орендаря на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа звітного місяця.

Положеннями п. 5.3 Договору встановлено, що оплата за комунальні послуги здійснюється Орендарем самостійно на підставі договору, який укладається Орендарем із житлово-експлуатаційною організацією, на утриманні якої знаходиться будинок протягом трьох днів з дня укладання договору оренди.

Додатковою угодою № 1 від 07.03.13. до Договору сторонами внесено зміни до п. 5.1 та п. 5.3 Договору та викладено їх в наступній редакції: «За користування орендованим майном Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату у розмірі 13 494,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 249,00,00 грн. Індексація розміру орендної плати ОРЕНДОДАВЦЕМ проводиться в разі, якщо індекс інфляції за поточний місяць оренди становить більше 110 %. Орендар здійснює відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг на підставі наданих Орендодавцем рахунків. Орендар здійснює оплату рахунків протягом трьох днів.».

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати передбачених Договором платежів та неповернення орендованого приміщення після закінчення строку дії Договору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення плати в розмірі, визначеному в даному Договорі (п. 6.1.2 Договору)

Позивачем відповідачу було направлено лист № 02879/0/2-13 від 28.05.13. з проханням сплатити наявну заборгованість та повернути об'єкт оренди.

Проте, за твердженням позивача та у відповідності до матеріалів справи, жодної відповіді на вказаний лист від відповідача отримано не було, зазначене відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями п. 6.3.3 Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно здійснювати орендні платежі.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та компенсації за комунальні послуги в терміни, визначені Договором в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Крім того, на виконання умов Договору позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактури за березень, квітень, травень 2013 року на оплату комунальних платежів (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи). Також матеріали справи містять рахунки-фактури на сплату орендної плати за об'єкт оренди за Договором за період з січня по травень 2013 року та акти виконаних робіт щодо оренди об'єкта оренди за січень-березень 2013 року.

Суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно недійсності спірного Договору, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи, а відповідач не позбавлений права пред'явити окремий позов до суду про визнання Договору недійсним.

Доводи відповідача стосовно невикористання об'єкта оренди не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати та комунальних платежів за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за оренду приміщення з 01.01.13. по 01.06.13. становить 67 470,00 грн. та за комунальні платежі за спірний період з березня 2013 року по травень 2013 року включно становить 4 457,81 грн.

Вказану заборгованість відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в частині стягнення з відповідача за оренду приміщення 67 470,00 грн. та за комунальні платежі 4 457,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 103,8 кв.м, що розташоване у будинку № 5Б по проспекту Возз'єднання у місті Києві, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 4.1 Договору, строк оренди приміщення складає п'ять місяців з моменту прийняття об'єкту оренди за актом приймання-передачі (01.01.13. по 01.06.13.).

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Дія цього Договору може бути припинена у разі: закінчення строку на який його укладено (п. 4.3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, термін його дії може бути подовжений за письмовою згодою обох сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Проте, доказів продовження строку дії Договору матеріали справи не містять.

Орендодавець має право вимагати від Орендаря звільнити об'єкт оренди після закінчення строку оренди (п. 6.1.3 Договору).

Як відзначалось судом, позивач направив на адресу відповідача лист № 02879/0/2-13 від 28.05.13. з вимогою про звільнення займаних приміщень та сплатою заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 01.06.13.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Орендар протягом тижня після закінчення строку оренди повертає, а Орендодавець приймає орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється.

Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Орендарем матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.

За таких обставин, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» безпідставно користується спірним нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 5Б, загальною площею 103,8 кв.м.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного об'єкта оренди.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, б. 25, кв. 112; ідентифікаційний код 34183269) на користь Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, б. 4/6; ідентифікаційний код 23527052) 67 470 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 4 457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 81 коп. - заборгованості з оплати комунальних платежів, 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, б. 25, кв. 112; ідентифікаційний код 34183269) звільнити нежитлове приміщення площею 103,8 кв.м, що розташоване у будинку № 5Б по проспекту Возз'єднання у місті Києві.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко