Ухвала

від 11.12.2013 по справі 6-38070св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко-Транспорт» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна;

за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко-Транспорт», ОСОБА_3 про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко-Транспорт» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 09 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ТОВ «Франко Транспорт» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно якого ТОВ «Франко-Транспорт» продало, а ОСОБА_3 купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 777,1 кв.м. Вказало, що відчуження спірного майно відбулося за рішенням суду про порушення справи про банкрутство позивача, яке пізніше було скасоване.

У серпні 2012 року ОСОБА_4 як іпотекодержатель цього майна звернулась до суду з позовом до ТОВ «Франко-Транспорт», ОСОБА_3 про встановлення нікчемності угоди купівлі-продажу нерухомого майна як такого, що було продано без її згоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Франко-Транспорт» залишено без задоволення, а позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено нікчемність правочину, яким є договір купівлі-продажу від 12 березня 2010 року, згідно з яким ТОВ «Франко-Транспорт» (ідентифікаційний код юридичної особи 35697728) продало, а ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) купила нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 777,1 кв.м, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12 березня 2010 року та зареєстрований у реєстрі за № 1612.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 серпня 2013 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Апеляційні скарги ТОВ «Франко-Транспорт» та ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2012 року та знято арешт на нежитлову будівлю компресорної станції розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ТОВ «Франко-Транспорт» просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 09 серпня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із факту відчуження спірного майна без згоди власника та іпотекодавця.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважав, що відчужене майно не може бути витребуване у покупця, оскільки воно було продано на виконання судового рішення.

Проте повністю погодитися із рішенням апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Місцевим судом встановлено, що 18 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений та нотаріально посвідчений договір позики, згідно з яким ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 1 млн. грн., а останній зобов'язувався повернути ці кошти до 17 березня 2010 року. На забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договором позики між ТОВ «Франко-Транспорт» та ОСОБА_4 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким ТОВ «Франко-Транспорт» передав в іпотеку нежитлову будівлю насосної станції, розташовану за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 777,1 кв.м.

29 січня 2010 року за заявою ФОП ОСОБА_7 господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 7/29-10-468 про банкрутство ТОВ «Франко-Транспорт», а 11 лютого 2010 року - визнано банкрутом.

12 березня 2010 року ліквідатор ТОВ «Франко-Транспорт» продав, а ОСОБА_3 купила зазначене майно. Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 березня 2010 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Франко-Транспорт», ліквідовано дану юридичну особу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 25 березня 2010 року, провадження припинено.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд хоч і послався на ці обставини, але не врахував їх при вирішенні спору.

Крім того, помилився апеляційний суд і щодо предмета судового спору.

Так, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове з підстав, встановлених ч. 2 ст. 388 ЦК України, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачі не заявляли вимог про витребування майна, а оспорювали законність договору купівлі-продажу майна, укладеного відповідачем у процедурі банкрутства власника, порушеної на підставі незаконного рішення господарського суду.

Вказане свідчить, що апеляційний суд не визначився із видом правовідносин між сторонами і не повністю встановив обставини, які мають значення при розгляді справи.

З цих підстав рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко-Транспорт» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 09 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Макарчук М.А.

Судді: Леванчук А.О.

Мазур Л.М.

Маляренко А.В.

Нагорняк В.А.