Рішення

від 12.12.2013 по справі 901/3724/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2013 Справа № 901/3724/13 за позовом Фермерського господарства «Новоє»

(вул. Київська, буд. 52, с. Стаханівка, Первомайський район, АР Крим, 96346)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд»

(вул. Жигаліної, буд. 13, м. Сімферополь, АР Крим, 95051)

про стягнення 101 943.79 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Османов Ескендер Рустемович, адвокат, довіреність б/н від 19.11.2013, Бєліков Віталій Вікторович, керівник на підстпаі виписки з ЄДР серія ААБ № 251252, ФГ «Новоє»;

Від відповідача: Пастухов Михайло Юрійович, довіреність № 1 від 25.09.2012, ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд»;

Суть спору: Фермерське господарство «Новоє» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» та просить суд стягнути з відповідача борг за поставлений товар у розмірі 90242.00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 6695.21 грн. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 5006.58 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу партії товарів від 20 липня 2011 року в частині повної та своєчасної оплати вартості товару та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 546, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 216, 217, 230, 275 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з тих підстав, що оскільки строк виконання договору його умовами визначений не був, а вимог щодо сплати боргу відповідач не отримував, на його думку, у нього не виникло обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

20 липня 2011 року між Фермерським господарством «Новоє» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (покупець) укладений договір купівлі - продажу партії товарів, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався відпустити, а покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 22).

Найменування товару - пшениця продовольча. Кількість - 100 тонн, ціна за одиницю - 1600.00 грн., тобто загальна вартість партії - 160 000.00 грн. (пункти 1.2 - 1.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка здійснюється зі складу продавця.

Строк оплати сторонами в пункті 2.2 договору не визначений.

Відповідно до пункту 3.2 договору приймання здійснюється за накладними продавця при обов'язковій наявності сертифікату якості продукції.

Даний договір діє з 20 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року (пункт 3.5 договору).

Як стверджує позивач, на виконання умов зазначеного договору, ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 90 315.00 грн., що підтверджується накладною № 85 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 23).

Накладна № 85 від 28 жовтня 2011 року була підписана представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреністю серії ЯНА № 309680 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 24).

Транспортування товару вагою 60.210 тонн було здійснено позивачем, що підтверджується товарно - транспортним накладними № 85 та 86 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 25-26).

Також на відпущену партію товару позивачем була виписана податкова накладна № 80/2 від 28 жовтня 2011 року на загальну суму 90 315.00 грн. з ПДВ (а.с. 27).

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вартість товару в сумі 90 242.00 грн., яка до теперішнього часу не є оплаченою, пеню та штрафні санкції, що і з'явилося підставою для звернення Фермерського господарства «Новоє» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалося, 20 липня 2011 року між Фермерським господарством «Новоє» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (покупець) укладений договір купівлі - продажу партії товарів, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався відпустити, а покупець прийняти та оплатити товар (а.с. 22).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 90 315.00 грн., що підтверджується накладною № 85 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 23).

Накладна № 85 від 28 жовтня 2011 року була підписана представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреністю серії ЯНА № 309680 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 24).

Транспортування товару вагою 60.210 тонн було здійснено позивачем, що підтверджується товарно - транспортним накладними № 85 та 86 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 25-26).

Також на відпущену партію товару позивачем була виписана податкова накладна № 80/2 від 28 жовтня 2011 року на загальну суму 90 315.00 грн. з ПДВ (а.с. 27).

Факт поставки та отримання товару представником відповідача не оспорювався.

Одночасно, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 90 242.00 грн. підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їхніми печатками актами звірки взаємних розрахунків (а.с. 28, 29).

Отже, судом було встановлено, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» перед позивачем за поставлений товар складає 90 242.00 грн..

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар на умовах укладеного між сторонами договору, взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати його вартості, однак вони належним чином виконані не були.

Одночасно, суд не погоджується із доводами представника відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару з огляду на невизначеність умовами укладеного між сторонами у справі договору строків такої оплати.

За відсутності обумовлених сторонами строків оплати товару, слід керуватися статтею 530 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом в процесі розгляду справи було встановлено, що позивач із будь - якими вимогами або претензіями до відповідача з приводу оплати поставленого товару дійсно не звертався.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Конституційний Суд України виходить з того, що положення частини 2 статті 124 Конституції України треба розглядати в системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь - якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України).

Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту Конституційних прав та свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, зокрема у судовому порядку.

Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно - правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Отже, даний позов Фермерського господарства «Новоє» до товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» суд розцінює як вимогу про сплату боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 90 242.00 грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню.

Одночасно, суд не погоджується із доводами представника позивача про те, що оскільки строк виконання обов'язку щодо внесення оплати договором купівлі - продажу від 20 липня 2011 року сторонами обумовлений не був, покупець повинен був оплатити вартість товару до 31 грудня 2011 року, тобто одночасно зі спливом строку дії договору.

Крім того, представник позивача просив суд стягнути з відповідача крім суми заборгованості відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 006.58 грн. та пеню в розмірі 6 695.21 грн..

Однак, суд вважає ці вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, як вже було встановлено судом, оскільки строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати отриманого товару сторонами обумовлений не був, у даному випадку слід керуватися положеннями статті 530 Цивільного кодексу України.

Так, оскільки з відповідною вимогою позивач звернувся вперше до відповідача одночасно із пред'явленням даного позову, судом зроблено висновок, що прострочення такого обов'язку ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» настало 15 листопада 2013 року (08 листопада 2013 року + 7 днів), а отже неправомірним є нарахування штрафних санкцій та пені за раніший період.

Отже, оскільки позивач просить стягнути відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 006.58 грн. за період з 01 січня 2012 року по 05 листопада 2013 року та пеню в сумі 6 695.21 грн. за період з 17 грудня 2012 року по 16 червня 2013 року, тобто до виникнення прострочення обов'язку у відповідача перед позивачем, то підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Представником позивача було надано суду докази, які, на його думку, свідчать про те, що ФГ «Новоє» зверталося до ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» з вимогами до 05 листопада 2013 року (а.с. 49-51).

Так, представник позивача пояснив, що на адресу ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» надсилалася копії позовних заяв ще до звернення з даним позовом, однак, дослідивши такі докази, судом було встановлено, що представником позивача надано суду лише копії рекомендованих повідомлень та описів вкладення (а.с. 49-51).

Отже, враховуючи відсутність текстів вимог або позовних заяв, що, за твердженням представника позивача надсилалися на адресу відповідача, суд позбавлений можливості встановити чи з тими ж самими вимогами позивач звертався, а отже у суду відсутні підстави вважати, що позивач звертався із вимогами, аналогічними тим, що висунуті у даному позові, раніше, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач вперше звернувся із вимогами до відповідача разом із даним позовом, оскільки докази зворотнього суду надані не були.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 16 грудня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (вул. Жигаліної, буд. 13, м. Сімферополь, АР Крим, 95051, код ЄДРПОУ 25134813) на користь Фермерського господарства «Новоє» (вул. Київська, буд. 52, с. Стаханівка, Первомайський район, АР Крим, 96346, р/р 26006301501579 в філії КРУ АТ «Ощадбанк», м. Сімферополь, МФО 324805, код ЄДРПОУ 20704832) 90 242.00 грн. заборгованості та 1 804.85 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 006.58 грн. та пені в розмірі 6 695.21 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська