Ухвала

від 06.11.2013 по справі 6-15637св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватне підприємство «Алекс», про визнання об'єктів нерухомого майна предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати нерухоме майно: окремо розташовану нежитлову будівлю, зазначену у плані «А-1», загальною площею 88,6 кв.м. по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, предметом іпотеки за договором іпотеки НОМЕР_1 від 26 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського районного округу Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровим № 3475; окремо розташований комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_2, що складався з будівлі «А-1», будівлі «В-1», убиральні «Б», огорожі № 1, свердловини № 2, будівлі «Г-1» та замощення «І», комплекс будівель та споруд, розміщений на земельних ділянках: площею 0,2251 га, кадастровий номер 2323081200:04:001:0009, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯВ № 059879 та площею 0,2749 га, кадастровий номер 2323081200:04:001:0010, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 059878, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належать на праві власності ОСОБА_5, предметом іпотеки за договором іпотеки НОМЕР_1 від 26 березня 2008 року; звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки НОМЕР_1 від 26 березня 2008 шляхом проведення прилюдних торгів у порядку виконавчого провадження з початковою ціною, що буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; за рахунок коштів, отриманих від продажу вказаного майна, задовольнити вимоги банку за кредитним договором № 29/2008 від 26 березня 2008 року у розмірі 978 415 грн 45 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 797 450 грн, прострочена заборгованість за процентами - 768 50 грн 14 коп., прострочена комісія - 19 761 грн 47 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 79 810 грн 54 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 3 693 грн 28 коп., пеня за несплату комісії - 850 грн 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 березня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», яке перейменовано на публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») та приватним підприємством «Алекс» було укладено договір кредиту № 29/2008, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 797 450 грн строком до 25 березня 2011 року зі сплатою 17,5% річних щомісячно.

7 листопада 2008 року між банком та позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 29/2008 від 26 березня 2008 року, згідно із яким позичальник зобов'язаний сплачувати такі комісії: за управління фінансовим кредитом у частині змін умов кредитування в межах повноважень філії - 130 грн, при погоджені з Головним банком - 160 грн., сплачувати кредитору щомісячну комісію за управління кредитною заборгованістю - 4,5 процентів річних від залишку заборгованості у національній валюті.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем і ОСОБА_4 26 березня 2008 року було укладено договір іпотеки.

На предмет іпотеки приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_6 26 березня 2008 року було накладено заборону відчуження.

Із метою звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором до відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області був направлений виконавчий напис № 702, вчинений 13 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі іпотеки нежитлового приміщення АДРЕСА_3 від 26 березня 2008 року.

19 травня 2011 року виконавчий напис повернуто до банку без виконання, оскільки під час проведення перевірки майнового стану боржника ОСОБА_4 встановлено, що за ним нерухоме майно, визначене предметом іпотеки, не зареєстровано.

При проведенні дослідчої перевірки, за заявою банку про порушення кримінальної справи, було встановлено, що перереєстрацію об'єктів нерухомого майна в комунальному підприємстві «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» за іншим реєстровим номером було проведено на підставі рішень виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області № 430 та № 429 від 12 грудня 2008 року про присвоєння об'єктам іпотеки нової адреси. Так, адреса нерухомого майна на АДРЕСА_1, змінена на: АДРЕСА_1 а нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 у на даний час значиться за адресою: АДРЕСА_2

Після перереєстрації об'єктів нерухомого майна в комунальному підприємстві «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» за новими реєстровими номерами, право власності перейшло до ОСОБА_5

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 26 березня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», яке перейменовано на ПАТ «Креді Агріколь Банк» та приватним підприємством «Алекс» було укладено договір кредиту № 29/2008, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 797 450 грн строком до 25 березня 2011 року зі сплатою 17,5% річних щомісячно.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем і ОСОБА_4 26 березня 2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є окремо розташована нежитлова будівля «А-1», загальною площею 88,6 кв.м., основною площею 76,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області від 5 березня 2002 року; окремо розташований комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі «А-1», будівлі «В-1», убиральні «Б», огорожі № 1, свердловини № 2, розташовані на земельній ділянці площею 5 000 кв.м. Зазначений комплекс будівель та споруд належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області 28 лютого 2003 року.

На предмет іпотеки приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_6 26 березня 2008 року було накладено заборону відчуження.

7 листопада 2008 року між банком та позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 29/2008 від 26 березня 2008 року, згідно якого визначено, що позичальник зобов'язаний сплачувати наступні комісії: за управління фінансовим кредитом у частині змін умов кредитування в межах повноважень філії - 130 грн, при погоджені з Головним банком - 160 грн., сплачувати кредитору щомісячну комісію за управління кредитною заборгованістю - 4,5 процентів річних від залишку заборгованості у національній валюті.

12 грудня 2008 року рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області № 429 за заявою фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_4 вирішено присвоїти адресу нежитловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 59).

Того ж дня рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області № 430 за заявою фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_4 про надання адреси дрібнооптовому магазину промислових та продовольчих товарів вирішено присвоїти адресу дрібнооптовому магазину промислових та продовольчих товарів: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 60).

6 лютого 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування комплексу, згідно умов якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 комплекс по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 211, 212).

15 вересня 2009 року між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 29/2008 від 26 березня 2008 року про припинення нарахування доходів за кредитом (т. 1, а.с. 15).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району, виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району, ОСОБА_4, третя особа - комунальне підприємство «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради та свідоцтв про право власності задоволено. Визнано незаконними та скасовані рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради від 27 лютого 2003 року № 30 у частині пункту другого рішення, а саме: «Оформити право власності на вказану будівлю за ОСОБА_4.»; свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на будівлю в цілому по АДРЕСА_2, видане виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради 28 лютого 2003 року; рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради від 19 лютого 2002 року № 91; свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на будівлю в цілому по АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради 5 березня 2002 року; свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на будівлю в цілому по АДРЕСА_2, видане виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради 22 лютого 2002 року. Скасовано запис у Держаному реєстрі прав власності про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будівлю в цілому по АДРЕСА_2, зроблений на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради 22 лютого 2002 року; запис у Держаному реєстрі прав власності про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будівлю в цілому по АДРЕСА_2, зроблений на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради 28 лютого 2003 року; запис у Держаному реєстрі прав власності про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будівлю в цілому по АДРЕСА_1, зроблений на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради 5 березня 2002 року (т. 1, а.с. 196-203).

Таким чином, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2009 року скасовано видані ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, на підставі яких він 26 березня 2008 року передав таке нерухоме майно в іпотеку банку у забезпечення виконання зобов'язання приватного підприємства «Алекс» за кредитним договором № 29/2008 від 26 березня 2008 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2010 року визнано недійсним договір дарування комплексу від 6 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право спільної сумісної власності на комплекс по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 204-209).

Право власності за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на комплекс по АДРЕСА_2, зареєстровано у комунальному підприємстві «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 5 травня 2010 року (т. 1, а.с. 210).

29 травня 2010 року на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2010 року, яким визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю «А-1» по АДРЕСА_1, право власності на вказану нежитлову будівлю оформлено у комунальному підприємстві «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» (т. 1, а.с. 181-185, 186).

30 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 702 про звернення стягнення на окремо розташовану нежитлову будівлю «А-1», по АДРЕСА_1 та на окремо розташований комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_2, що складається з будівлі «А-1», будівлі «В-1», убиральні «Б», огорожі № 1, свердловини № 2 (т. 1, а.с. 48-49).

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2011 року затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення грошової суми за договором позики, згідно умов якої відповідачі у справі у рахунок погашення своїх боргових зобов'язань за договором позики від 15 жовтня 2010 року передали позивачу у власність комплекс споруд по АДРЕСА_2 та нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 187-188).

Право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 на підставі вказаної ухвали суду зареєстровано у комунальному підприємстві «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_5 15 квітня 2011 року (т. 1, а.с. 189).

13 травня 2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві (виконавчого напису № 702 виданого 13 травня 2010 року), оскільки за боржником ОСОБА_4 нерухомого майна у м. Мелітополі та Мелітопольському районі не значиться. Зазначене у виконавчому документі майно належить іншим особам (т. 1, а.с. 50-51).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що рішеннями судів, які набрали законної сили, відновлено право власності інших осіб на передане ОСОБА_4 в іпотеку банку майно, після чого право власності на майно перейшло до ОСОБА_5, що свідчить про відсутність підстав стверджувати про перехід права власності на передане в іпотеку майно відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судові рішення, якими встановлено відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_4 права власності на передані ним в іпотеку банку майно, є чинними і встановлені ними фактичні обставини мають преюдиційне значення при вирішенні позову ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ПП «Алекс», про визнання об'єктів нерухомого майна предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Як вбачається із листа відділу Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області від 13 червня 2012 року № 804, за ОСОБА_4 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 059879 зареєстрована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2251 га, кадастровий номер 2323081200:04:001:0009 (т. 1, а.с. 169).

Із листа відділу Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області від 12 липня 2012 року № 933 вбачається, що у користуванні ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 0,2749 га за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 2323081200:04:001:0010 (т. 1, а.с. 222).

Предметом договору іпотеки була не земельна ділянка по АДРЕСА_2, а нежитлова будівля «А-1» (що розташована за адресою: АДРЕСА_1) та окремо розташований комплекс будівель та споруд (що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2), тому з урахуванням того, що ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не може бути застосована до правовідносин між сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

Під час розгляду справи судами не було порушено норми матеріального й процесуального права, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та висновки судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без змін відповідно до ст. 337 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко