Рішення

від 04.12.2013 по справі 922/4644/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р.Справа № 922/4644/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Супрун М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп", м. Київ до 1. Акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест", м. Сімферополь про стягнення 451946,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Коваль В.Б. (дов. № 24-12/12 від 24.12.2012 року);

першого відповідача - Гримайло Н.Р. (дов. № 6289 від 27.12.2012 року);

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Бомонд Групп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів, АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Компанія Південьінвест", якому просить суд зобов'язати першого відповідача здійснити повернення коштів в сумі 449545,16 грн., які було зараховано на р/р 26008430864000, що належить другому відповідачу, відповідно до платіжних доручень № 547 від 20 вересня 2013 року, № 9 від 19 вересня 2013 року, шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок ТОВ "Бомонд Групп" № 26000310843301, відкритий у філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917; стягнути з другого відповідача на користь позивача безпідставно набуті ТОВ "Компанія Південьінвест" грошові кошти в розмірі 449545,16 грн. та відсотки за безпідставне користування чужими коштами в розмірі 2401,67 грн. Крім того, позивач просить судові витрати понесені позивачем покласти на відповідача.

05 листопада 2013 р. на адресу суду позивачем було надано заяву про забезпечення позову (вх. 40976), в якій викладено прохання з посиланням на ст. 66, 67 ГПК України, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Компанія Південьінвест", що знаходяться на р/р 26008430864000 в АТ "УкрСиббанк" Харків, МФО 351005 або будь-якому іншому рахунку виявленому державним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах суми 462132,76 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/4644/13 та розгляд справи призначено на 27.11.2013р. об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2013 р. було задоволено клопотання представника першого відповідача та відкладено розгляд справи на 04.12.2013 р. о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник першого відповідача у судовому засіданні та у наданому на адресу суду відзиві на позовну заяву (вх. 45057) наголошує, що при проведенні розрахунків, тобто банківської операції щодо зарахування коштів банк не перевіряє дійсність існування між платником та одержувачем будь-яких інших господарських операцій та банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальність за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів, а вини АТ "УкрСиббанк" щодо зарахування спірних грошових коштів на рахунок ТОВ "Компанія Південьінвест" не має, у зв'язку з чим заперечує проти позову в частині вимог до АТ "УкрСиббанк" здійснити повернення коштів в сумі 449545,16 грн., які були зараховані на р/р 26008430864000 ТОВ "Компанія Південьінвест" та просить суд винести рішення, яким відмовити в задоволенні пункту 2 прохальної частини позову, а в іншій частині - залишає на розсуд суду.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, ухвала суду про порушення провадження по справі від 07.11.2013 р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 27.11.2013 р., направлені на адресу ТОВ "Компанія Південьінвест" вказану позивачем у позовній заяві (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, 57, були повернені на адресу суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання", "Адресат не зареєстровано, неповна адреса".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 02.12.2013 року ТОВ "Компанія Південьінвест" зареєстрована за юридичною адресою: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, 57 та саме за цією адресою другому відповідачу направлялись ухвали суду по даній справі.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що другий відповідач - ТОВ "Компанія Південьінвест", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте своїм правом на участь у судовому засіданні та надання доказів по справі не скористався.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та першого відповідача, суд встановив наступне.

20 вересня 2013 р. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "БОМОНД ГРУПП" (позивач) на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест" (другий відповідач) були перераховані кошти в сумі 228220,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 19 вересня 2013 року, та грошові кошти в розмірі 161324,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 547 від 20 вересня 2013 року.

У платіжному дорученні № 9 від 19.09.2013 р. зазначено призначення платежу «плата за парфум.-косметичну продукцію, згідно договору № 45/13/04 від 01 квітня 2013 року, у т.р. ПДВ 48036,78 грн.».

У платіжному дорученні № 547 від 20.09.2013 р. зазначено призначення платежу «плата за парфум.-косметичну продукцію, згідно доп. дог. № б/н від 18 червня 2013 року до договору № 611 від 09.12.2005, у т.р. ПДВ 26887,41 грн.».

Розрахунковий рахунок № 26008430864000, на який відбулося вищевказане перерахування коштів відкрито клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест" у відділенні АТ "УкрСиббанк" (перший відповідач).

Як стверджує позивач, будь-яких зобов'язальних або договірних правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОМОНД ГРУПП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест" немає, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для перерахування коштів.

Як встановлено судом, 25.09.2013р. позивач звернувся до акціонерного товариства "УкрСиббанк" та акціонерного банку "Південний" з листами № 1-25/09-13 та № 2-25/09-13, в яких просив вжити необхідних заходів по поверненню коштів на рахунок позивача.

Крім того, позивач звертався до другого відповідача з вимогою № 1-11/10-13 від 11.10.2013 року, в якій просив суд повернути на розрахунковий рахунок позивача безпідставно набуті грошові кошти в загальній сумі 449545,16 грн., які було помилково перераховані відповідно до платіжних доручень № 9 від 19.09.2013 р. та № 547 від 20.09.2013 р.

Проте, претензія позивача була залишена без відповіді другим відповідачем, а помилково перераховані грошові кошти ТОВ "БОМОНД ГРУПП" не повернуті, що і стало причиною звернення позивача до суду в відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна чи самого потерпілого чи інших осіб або наслідком події.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, згідно п. 1.4. Інструкції Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно п. 2.35. Інструкції Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест" за відсутністю правових підстав набуло майно у вигляді перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 449545,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 19.09.2013 р. та 547 від 20.09.2013 р., випискою з поточного рахунку № 26008430864000, поясненнями представника першого відповідача, та в порушення норм чинного законодавства не повернув їх власнику на його вимогу, залишивши без відповіді його вимогу.

Другий відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів - не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення з другого відповідача основного боргу визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОМОНД ГРУПП" підлягає 449545,16 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Також, відповідно до позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2401,67 грн. за період з 26.09.2013р. по 25.10.2013р. (30 днів).

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, в порядку визначеному ст. 536 УК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Проте, наданий розрахунок відсотків за користування чужими коштами зроблений невірно, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних невірно вираховано період нарахування на суму безпідставно перерахованих грошових коштів (не враховано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та час направлення претензії другому відповідачу), у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні стягнення з другого відповідача суми відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2401,67 грн.

Крім того, позивачем пред'явлено вимогу відносно зобов*язання АТ "УкрСиббанк" здійснити повернення коштів у сумі 449545,16 грн., які було зараховано на р/р 26008430864000, що належить другому відповідачу, відповідно до платіжних доручень № 547 від 20 вересня 2013 року, № 9 від 19 вересня 2013 року, шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок ТОВ "Бомонд Групп".

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Частина перша ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таке право суду пов'язано з тим, що судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює; тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі; і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи з боку першого відповідача відсутнє порушення прав позивача, оскільки вина першого відповідача щодо зарахування спірних грошових коштів, які надійшли за електронними розрахунковими документами на розрахунковий рахунок ТОВ "Компанія Південьінвест", відсутня, а дії першого відповідача чітко відповідають приписам чинного законодавства України, зокрема ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті.

Так, першим відповідачем, враховуючи приписи п. 2.31 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, 20.09.2013 р. було зараховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Південьінвест" грошові кошти у розмірі 449545,16 грн., які надійшли за електронними розрахунковими документами, платіжним дорученням № 9 від 19.09.2013 р. на суму 228220,68 грн. та платіжним дорученням № 547 від 20.09.2013 р. на суму 161324,48 грн.

27 вересня 2013 р. від ФАБ "Південний" на адресу першого відповідача надійшло повідомлення про несанкціонований переказ на рахунок клієнта АТ "УкрСиббанк" ТОВ "Компанія Південьінвест".

09 жовтня 2013 року листом № 12-21/35743 АТ "УкрСиббанк", засобами електронної пошти повідомив АБ "Південний", що у Банку відсутні підстави списати кошти з рахунку клієнту, за умови відсутності відповідного доручення власника рахунку або розрахункового документа стягувача.

20 листопада 2013 року перший відповідач направив листа ТОВ "Південьінвест" з проханням повернути несанкціоновано зараховані грошові кошти в сумі 161324,48 грн. та 288220,68 грн. 20 вересня 2013 року, проте банк відповіді від клієнта не отримав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення першим відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині зобов*язання АТ "УкрСиббанк" здійснити повернення коштів у сумі 449545,16 грн., у зв'язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або за власною ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява позивача ґрунтується на припущеннях. Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява не обґрунтована жодними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні, як необґрунтованої.

Приймаючи до уваги приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на другого відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 1212 Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" України, статтею 1, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ТОВ "Бомонд Групп" про забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Південьінвест" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Глінки, 57; код ЄДРПОУ 38372365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОМОНД ГРУПП" (юридична адреса: 01010, м. Київ, Дніпровський узвіз, 1; код ЄДРПОУ 33723090; р/р 26000310843301 відкритий у Філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917) безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 449545,16 грн., а також 8990,90 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.