Рішення

від 09.12.2013 по справі 914/4041/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 р. Справа № 914/4041/13

Позивач : Антимонопольний комітет України (03035, вул. Урицького, 45, м.Київ; ідентифікаційний код 00032767),

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехпостач" (79000, вул. Стефаника, 16, кв. 1, м. Львів; ідентифікаційний код 38008273),

про стягнення 1026,00грн. пені,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Оленюк С.Л. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : Марусяк В.Я. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехпостач" з вимогою стягнення 3600,00грн. штрафу та 1404,00грн. пені.

31.10.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14год. 45хв. 18.11.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 25.11.2013р. 18.11.2013р. відповідно до вимог ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

06.12.2013 року Позивач подав через канцелярію суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог з додатками згідно опису, якою зменшено розмір пені з 1404,00грн . до 1026,00грн . у зв'язку частковою сплатою Відповідачем суми позовних вимог (3600,00грн. штрафу - платіжне доручення №56 від 15.10.2013р.) та скороченням періоду нарахування пені.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 3600,00грн. штрафу.

Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013р. №12-р/тк у справі №03.1-7/2013 (далі по тексту - Рішення АМК України) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехпостач" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.4 ч.2 ст. 6 та п.1 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів (п.1 резолютивної чистини зазначеного Рішення АМК України).

При цьому висновки про узгодження поведінки господарюючих суб'єктів під час участі у конкурсних торгах, яка стосувалась спотворення результатів цих торгів, у всіх випадках зроблено Антимонопольним комітетом України на підставі нехарактерної у такому випадку, на думку останнього, схожості в оформленні документації конкурсних торгів ("Пропозиція конкурсних торгів"), структурі та текстовому змісті двома учасниками (описова частина Рішення АМК України ).

За вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ТзОВ "Неотехпостач" накладено штраф, на підставі рішення АМК України №12-р/тк від 20.06.2013р. у справі №03.1-7/2013 в сумі 3600грн.

У п.2 резолютивної частини зазначеного Рішення також зазначено, що про виконання рішення повідомити Антимонопольний комітет України у 5-ти денний строк з дня сплати штрафу; штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення; у разі незгоди, Відповідач має право оскаржити дане рішення у Господарському суді повністю або частково у двомісячний строк з дня його отримання.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (із змінами та доповненнями), вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу; тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі; однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків , встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики. До таких завдань стаття 3 названого Закону відносить участь Антимонопольного комітету України у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом (ч.2 ст.12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Так, в ч.7 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" зазначено, що рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ст.27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення , зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Згідно ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання .

Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішень ЛОТВ АМК необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу - частина 3 ст.56 - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

При цьому суд також враховує, і аналогічна позиція зазначена у п.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (із змінами та доповненнями), що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу; тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі; однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків , встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Повідомлення від 19.07.2013р. №20-26-13/05-7185 про надіслання Рішення АМК України з копією такого Рішення, зазначенням на необхідність сплати у п'ятиденний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафів стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу надіслано Позивачем Відповідачу 22.07.2013р., та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане Відповідачем 26.07.2013р.

Відповідно до матеріалів справи, штраф сплачено Відповідачем 15.10.2013р. При цьому, враховуючи дату надходження до Відповідача копії Рішення АМК України (26.07.2013р.), дату порушення провадження у справі №914/4041/13 (31.10.2013р.), суд зазначає про сплив двомісячного строку для оплати штрафу у добровільному порядку.

Згідно ч.7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Проте, 06.12.2013 року Позивач подав через канцелярію суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог з додатками згідно опису, якою зменшено розмір пені з 1404,00грн. до 1026,00грн. у зв'язку сплатою Відповідачем 3600,00грн. штрафу (платіжне доручення №56 від 15.10.2013р.) та скороченням періоду нарахування пені.

Щодо стягнення 1026грн. пені.

Позивач просить у позовній заяві стягнути з Відповідача на його користь 1404,00грн. пені, розрахованої згідно Рішення АМК України (26 - кількість днів прострочення х 54,00грн. (3600 х 1,5%) = 1404,00грн.).

Позовні вимоги в цій частині Позивач обґрунтовує простроченням сплати Відповідачем штрафу.

При цьому пеню Позивач розраховує за наступний період: з 27.09.2013р. (наступний день закінчення строку для добровільного виконання рішення) по 22.10.2013р. (останній день необхідності нарахування пені, що обмежена розміром накладеного штрафу).

Проте, 06.12.2013 року Позивач подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог з додатками згідно опису, якою зменшено розмір пені з 1404,00грн . до 1026,00грн . у зв'язку частковою сплатою Відповідачем суми позовних вимог (3600,00грн. штрафу - платіжне доручення №56 від 15.10.2013р.) та скороченням періоду нарахування пені.

Згідно з поданою заявою, у зв'язку із здійсненням оплати штрафу Відповідачем у повному обсязі (3600,00грн.), період нарахування пені зменшився на 7 днів, а саме: нарахування слід здійснювати за період з 27.09.2013р. по 15.10.2013р. включно.

А тому, сума пені, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 1026,00грн . (19 - кількість днів прострочення х 54,00грн. (3600 х 1,5%) = 1026,00грн.).

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Проте, згідно цієї ж ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Суд зазначає, що згідно п.20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (із змінами та доповненнями), тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній ; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови).

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення штрафу, беручи до уваги заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку з оплатою Відповідачем 3600,00грн. штрафу, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1026,00грн . пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

09.13.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.12.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехпостач" (79000, вул. Стефаника, 16, кв. 1, м. Львів; ідентифікаційний код 38008273) несплаченої у добровільному порядку пені у розмірі 1026,00грн. за прострочення сплати штрафу із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок управління Державного казначейства України за місцем знаходження платника податків за КЕКД 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" (символ звітності 106).

Стягувач: Антимонопольний комітет України (03035, вул. Урицького, 45, м. Київ; ідентифікаційний код 00032767).

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехпостач" (79000, вул. Стефаника, 16, кв. 1, м. Львів; ідентифікаційний код 38008273) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1720,50грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.