Рішення

від 09.12.2013 по справі 905/7154/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2013 Справа № 905/7154/13

Cуддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Донецької обласної ради м. Донецьк, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Харцизьктепломережа" м. Харцизьк, Донецька область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Харцизьк, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 4688,95 грн., пені у розмірі 1179,24 грн., 3% річних у розмірі 268,55 грн.

Представники сторін:

прокурор: Блащик Г.Є. - за посвідченням № 015490

від позивача: Дерев’яненко О.Г. - за довіреністю №юр/7717 від 28.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Прокурор м. Харцизька в інтересах держави в особі Донецької обласної ради м. Донецьк, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Харцизьктепломережа" м. Харцизьк, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Харцизьк, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 4688,95 грн., пені у розмірі 1179,24 грн., 3% річних у розмірі 268,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про постачання теплової енергії №103 від 20.02.2008р., позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 4688,95 грн.

Нормативно позовні вимоги прокурор обґрунтовує ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 324, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 275, 276, 277 Господарського кодексу України.

04.12.2013р. прокурор через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних №102-5097 вих.13 від 02.12.2013р., в якій просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 4688,95 грн., 3% річних у розмірі 291,50 грн., пеню у розмірі 501,35 грн.

Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних до розгляду.

04.12.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав пояснення №1733/02-31 від 27.11.2013р.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Прокурор та представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.02.2008р. між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі директора виробничої одиниці "Харцизьктепломережа" Шиленко Д.Є. (Енергопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Харцизьк, Донецька область (Споживач), укладено договір про постачання теплової енергії №103.

Відповідно до п.1.2 Договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати: споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 3.2 Договору передбачені зобов'язання споживача теплової енергії.

Згідно з п.3.2.2 Договору, споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 Договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.02.2009р.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Додатковою угодою від 01.10.2012р. до договору про постачання теплової енергії №103 від 20.02.2008р., сторони дійшли угоди змінити п.6.2 договору та викласти його в наступній редакції: Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої теплової енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду теплову енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. (а.с. 84)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором про постачання теплової енергії №103 від 20.02.2008р., про що свідчать акти на включення опалення від 16.10.2011р., від 15.10.2012р. за адресою: пр. Максименко, б. 4 (а.с. 52, 53)

На виконання умов договору про постачання теплової енергії №103 від 20.02.2008р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №105 від 28.10.2011р. на суму 413,00 грн.; №126 від 28.11.2011р. на суму 1575,92 грн.; №134 від 27.12.2011р. на суму 1369,42 грн.; №118 від 27.01.2012р. на суму 1738,94 грн.; №131 від 27.02.2012р. на суму 2423,65 грн.; №148 від 28.03.2012р. на суму 1380,29 грн.; №59 від 17.04.2012р. на суму 489,08 грн.; №120 від 29.10.2012р. на суму 271,72 грн.; №145 від 28.11.2012р. на суму 1065,11 грн.; №161 від 26.12.2012р. на суму 1771,55 грн.; №158 від 28.01.2013р. на суму 1847,63 грн.; №150 від 26.02.2013р. на суму 1488,97 грн.; №168 від 27.03.2013р. на суму 1391,16 грн.; №99 від 16.04.2013р. на суму 554,29 грн., всього на суму 17780,73 грн.

Дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені повністю.

Про факт отримання відповідачем рахунку №115 від 28.10.2011р. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1, якою 07.11.2011р. було отримано даний рахунок. (а.с. 28)

Про факт отримання відповідачем рахунку №126 від 28.11.2011р. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1, якою 01.12.2011р. було отримано даний рахунок. (а.с. 28)

Рахунки №134 від 27.12.2011р. та №118 від 27.01.2012р. були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується поштовими квитанціями. (а.с. 28)

Про факт отримання відповідачем рахунку №131 від 27.02.2012р. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1, якою 06.03.2012р. було отримано даний рахунок. (а.с. 32)

Про факт отримання відповідачем рахунку №148 від 28.03.2012р. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1, якою 02.04.2012р. було отримано даний рахунок. (а.с. 32)

Про факт отримання відповідачем рахунку №59 від 17.04.2012р. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1, якою 20.04.2012р. було отримано даний рахунок. (а.с. 32)

Рахунок №120 від 29.10.2012р. був надісланий на адресу відповідача, що підтверджується поштовою квитанцією. (а.с. 35)

Про факт отримання відповідачем рахунку №145 від 28.11.2012р. свідчить підпис відповідача ОСОБА_1, якою 03.12.2012р. було отримано даний рахунок. (а.с. 35)

Рахунки №161 від 26.12.2012р. та №158 від 28.01.2013р. були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується поштовими квитанціями. (а.с. 38)

Рахунки №150 від 26.02.2013р. та №168 від 27.03.2013р. були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується поштовими квитанціями. (а.с. 41)

Рахунок №99 від 16.04.2013р. був надісланий на адресу відповідача, що підтверджується поштовою квитанцією. (а.с. 43)

Відповідачем було частково оплачено заборгованість за договором про постачання теплової енергії №103 від 20.02.2008р. у розмірі 12567,42 грн., про що свідчать квитанції. (а.с. 78 - 83)

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання теплової енергії №103 від 20.02.2008р. складає 5213,31 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 4688,95 грн.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 501,35 грн. та 3% річних у розмірі 291,50 грн.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перерахувавши розмір пені (з урахуванням часткових оплат відповідачем суми основного боргу, також з урахуванням переплати відповідачем отриманих послуг з теплопостачання за січень 2013р., лютий 2013р., грудень 2011р.) зазначає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 495,86 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5,49 грн., суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні, ( з урахуванням часткових оплат відповідачем суми основного боргу, з урахуванням переплат відповідачем отриманих послуг з теплопостачання за січень 2013р., лютий 2013р., грудень 2011р.) зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 274,89 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 16,61 грн., суд відмовляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат ( тобто не менше 1720,50 грн., та не більше 68820,00 грн.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Харцизьктепломережа" м. Харцизьк, Донецька область (86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, б. 59, ЄДРПОУ 05540882) суму основного боргу у розмірі 4688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 95 коп., пеню у розмірі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 89 коп.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5,49 грн., 3% річних у розмірі 16,61 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.12.2013р.

Надруковано 6 примірників: 1-до справи; 1-прокурору; 3-позивачу; 1-відповідачу