Рішення

від 11.12.2013 по справі 905/7290/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2013 Справа № 905/7290/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімспецпатент" м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" м. Торез, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 75099,27 грн., пені у розмірі 5397,45 грн., 3% річних у розмірі 1142,53 грн., інфляційних витрат у розмірі 115,10 грн.

Представники сторін:

від позивача: Назаренко Т.М. - за довіреністю №3 від 18.08.2013р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімспецпатент" м. Луганськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" м. Торез, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 75099,27 грн., пені у розмірі 5397,45 грн., 3% річних у розмірі 1142,53 грн., інфляційних витрат у розмірі 115,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №22 від 06.09.2011р., позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 75099,27грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 209, 257, 258, 526, 536, 625, 629, 638, 653, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімспецпатент" м. Луганськ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" м. Торез, Донецька область (Покупець), укладено договір №22.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, вибухові речовини та речовини піді рвання, відповідно до специфікацій, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.5 Договору, постачальник надає покупцю наступні документи: видаткову накладну (акт приймання - передачі), рахунок - фактуру та видаткову накладну.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна продукції визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Ціна може бути змінена шляхом підписання сторонами Додаткової угоди (внесення змін до специфікації).

Відповідно до п.4.1 Договору, покупець оплачує продукцію на підставі пред'явленого рахунку, на протязі трьох банківських днів шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 10.1 Договору, даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2012р., з можливістю пролонгації, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Специфікацією №01 від 06.09.2011р. до договору №22 від 06.09.2011р., сторони визначали загальну суму специфікації, яка складає 667020,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №22 від 06.09.2011р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №22 від 06.09.2011р., позивачем був поставлений товар відповідачу, на підставі накладної №318 від 19.03.2013р. на суму 115099,27 грн. (а.с. 12)

Відповідачем було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 40000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 13-14)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 75099,27 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 75099,27 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімспецпатент" м. Луганськ в частині стягнення основної суми боргу доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5397,45 грн., 3% річних у розмірі 1142,53 грн. та інфляційні витрати у розмірі 115,10 грн.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що відповідно до ч.2 ст. 546 Цивільного кодексу України сторони передбачили в якості забезпечення виконання зобов'язання за даним договором, за прострочення оплати або поставки товару, передбачити договірну санкцію у вигляді 1% від суми заборгованості (вартість не поставленої продукції/ вартість не оплаченої продукції) за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте, в договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд, відмовляє в частині стягнення пені у розмірі 5397,45 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд зазначає, що 3% річні підлягають стягненню: за період з 21.03.2013р. по 28.05.2013р., на суму заборгованості 115099,27 грн., 3% річні у розмірі 652,75 грн.; за період з 29.05.2013р. по 03.07.2013р., на суму заборгованості 85099,27 грн., 3% річних у розмірі 251,80 грн.; за період з 04.07.2013р. по 24.09.2013р., на суму заборгованості 75099,27 грн., 3% річних у розмірі 512,32 грн., всього у розмірі 1416,87 грн.

Оскільки, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому, 3% річних підлягають стягненню у розмірі 1142,53грн.

Також, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд відмовляє в частині стягнення інфляційних витрат, у зв'язку з тим, що за квітень 2013р., на суму заборгованості 115099,27 грн., інфляційне збільшення складало 0,00 грн.; за червень 2013р., на суму заборгованості 85099,27 грн., інфляційне збільшення складало 0,00 грн.; за період з липня 2013р. по вересень 2013р., на суму заборгованості 75099,27 грн., була дефляція у розмірі -600,27 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених поховних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглересурс" (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Піонерська, б. 2, ЄДРПОУ 31843321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімспецпатент" (91011, м. Луганськ, вул. Газети Луганська Правда, б. 86а, ЄДРПОУ 35399075) суму основного боргу у розмірі 75099 (сімдесят п'ять тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 1142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 53 коп., судовий збір у розмірі 1604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 49 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5397,45 грн., інфляційних витрат у розмірі 115,10 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.12.2013р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу