Рішення

від 10.12.2013 по справі 905/7258/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2013 Справа № 905/7258/13

Cуддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації м. Донецьк, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" м. Шахтарськ, Донецька область

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Шахтарськ, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 39234,09 грн., пені у розмірі 2413,81 грн., 3% річних у розмірі 730,76 грн.

Представники сторін:

прокурор: Блащик Г.Є. - за посвідченням № 015490

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Шахтарський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації м. Донецьк, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" м. Шахтарськ, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Шахтарськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 39234,09 грн., пені у розмірі 2413,81 грн., 3% річних у розмірі 730,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору на поставку теплової енергії №214 від 15.10.2012р., позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 39234,09 грн.

Нормативно прокурор обґрунтовує позовні вимоги ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.

12.11.2013р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №б/н від 12.11.2013р., в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі.

27.11.2013р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про розстрочку виконання рішення, в даному клопотанні відповідач просить розстрочити виконання рішення на 18 місяців.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, проти розстрочення виконання рішення не заперечував.

Представник Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" та відповідач у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Прокурор клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2012р. між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі директора Виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" Єфремова С.М. (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач), укладено договір на поставку теплової енергії №214.

Відповідно до п.1.1 Договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених Постановою національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011р. та складають: - теплова енергія 1Гкал - 1086,85 грн. с ПДВ

В залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до діючого законодавства.

Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договороу.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.5 Договору, кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язан сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.8 Договору, при укладені цього договору заборгованість споживача перед теплопостачальною організацією складає 26192,71 грн. Споживач зобов'язаний погасити цю заборгованість в повному обсязі в термін до 01.03.2013р.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 15.10.2012р. та діє до 15.04.2017р.

Додатковою угодою від 14.12.2012р. до договору на поставку теплової енергії №214 віл 15.10.2012р. сторони дійшли угоди пункт 6.1 договору викласти у наступній редакції: «Для споживачів, які не мають приладів обліку (опалення): - у випадку, коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період.» (а.с. 21)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

На виконання умов договору на поставку теплової енергії №214 від 15.10.2012р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №1012/214 від 23.10.2012р. на суму 422,78 грн.; №1112/214 від 19.11.2012р. на суму 1239,04 грн.; №1212/214 від 10.12.2012р. на суму 988,63 грн.; №113/214 від 18.01.2013р. на суму 3594,29 грн.; №213/214 від 12.02.2013р. на суму 3307,42 грн.; №313/214 від 12.03.2013р. на суму 2775,62 грн.; №413/214 від 17.04.2013р. на суму 713,60 грн. (а.с. 25-31)

Дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені повністю.

Позивачем було зроблено перерахунок заборгованості за опалення за жовтень 2012р., що підтверджується рахунком №1112/214 від 19.11.2012р., за яким заборгованість за період з 15.10.2012р. по 31.10.2012р. зменшено та складає 295,23 грн. (а.с. 26)

Також, позивачем було зроблено перерахунок заборгованості за опалення за листопад 2012р., що підтверджується рахунком №1212/214 від 10.12.2012р., за яким заборгованість за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. зменшено та складає 1036,45 грн. (а.с. 27)

Таким чином, з урахуванням п. 6.8 договору та з урахуванням перерахунку заборгованості за опалення за жовтень - листопад 2012р., сума невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем складає 38811,31 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 422,78 грн., суд відмовляє, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Акт звірки взаємних розрахунків на суму 23279,25 грн. не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки даний акт підписаний позивачем та відповідачем на підставі договору №86 від 15.10.2012р., який не є підставою заявлених позовних вимог по даній справі. (а.с. 67)

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 2413,81 грн. та 3% річних у розмірі 730,76 грн.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, зазначає, що позивачем були допущені помилки в розрахунку пені, в зв'язку з невірним визначенням періоду прострочення зобов'язання.

За період з 11.12.2012р. по 10.06.2013р., на суму заборгованості 1239,04 грн, пеня у розмірі 92,42 грн.; за період з 11.01.2013р. по 11.07.2013р., на суму заборгованості 988,63 грн., пеня у розмірі 73,08 грн.; за період з 11.02.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 3594,29 грн., пеня у розмірі 248,84 грн.; за період з 11.03.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 3307,42 грн., пеня у розмірі 190,92 грн.; за період з 11.04.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 2775,62 грн., пеня у розмірі 124,86 грн.; за період з 11.05.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 713,60 грн., пеня у розмірі 23,30 грн., всього у розмірі 753,42 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1660,39 грн., суд відмовляє.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд зменшує розмір пені та стягує з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 376,71 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 376,71 грн., суд відмовляє.

Згідно з п. 7.2.4 Договору, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, у зв'язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення 3% річних: за період з 11.12.2012р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 1239,04 грн., 3% річних у розмірі 23,83 грн.; за період з 11.01.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 988,63 грн., 3% річних у розмірі 16,50 грн.; за період з 11.02.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 3594,29 грн., 3% річних у розмірі 50,81 грн.; за період з 11.03.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 3307,42 грн., 3% річних у розмірі 39,15 грн.; за період з 11.04.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 2775,62 грн., 3% річних у розмірі 25,78 грн.; за період з 11.05.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 713,60 грн., 3% річних у розмірі 4,87 грн., всього у розмірі 160,94 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 569,82 грн., суд відмовляє.

За приписами ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

За приписами ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання щодо розстрочки виконання рішення, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу. У той же час господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши надані відповідачем документи, суд дійшов висновку, що вони містять відомості, які свідчать про тяжкий фінансовий стан відповідача, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної господарської діяльності із одночасним виконанням грошових зобов'язань перед позивачем.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність заперечень з боку прокурора, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, строком на 12 місяців, з дня набрання чинності судового рішення, рівними частинами.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а саме: сума основного боргу у розмірі 38811,31 грн., пеня у розмірі 376,71 грн., 3% річних у розмірі 160,94 грн.

Сума, яку відповідач повинен щомісячно сплачувати на користь позивача складає 3279,08 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, Виробничої одиниці "Шахтарськтепломережа" м. Шахтарськ, Донецька область (86211, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Зої Космодем'янської, б. 1-А, ЄДРПОУ 05540899) суму основного боргу у розмірі 38811 (тридцять вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн. 31 коп., пеню у розмірі 376 (триста сімдесят шість) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 94 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 422,78 грн., пені у розмірі 376,71 грн., 3% річних у розмірі 569,82 грн.

Розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців, починаючи з дня набрання рішенням законної сили рівними частинами: за грудень 2013р. - 3279,08 грн.; за січень 2014р. - 3279,08 грн.; за лютий 2014р. - 3279,08 грн.; за березень 2014р. - 3279,08 грн.; за квітень 2014р. - 3279,08 грн.; за травень 2014р. - 3279,08 грн.; за червень 2014р. - 3279,08 грн.; за липень 2014р. - 3279,08 грн.; за серпень 2014р. - 3279,08 грн.; за вересень 2014р. - 3279,08 грн.; за жовтень 2014р. - 3279,08 грн.; за листопад 2014р. - 3279,08 грн.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.12.2013р.

Надруковано 6 примірників:

1-до справи;

1-прокурору

3-позивачу;

1-відповідачу