Постанова

від 11.12.2013 по справі 911/2993/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 911/2993/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Н-Транс" на рішення господарського суду Київської області від 03.10.2013року № 911/2993/13(суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та

зобов'язання вчинити дії

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 911/2993/13 від 03.10.2013р. задоволений позов Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн): зобов'язано ТОВ "Н-Транс" повернути Volvo Truck Corporation п'ять сідельних тягачів марки Volvo; 4 напівпричепи марки SCHMITZ; зобов'язано ТОВ "Н-Транс" вчинити необхідні дії для зняття з обліку в органах Державтоінспекції та надати Volvo Truck Corporation оригінали документів, що підтверджують знаття з обліку транспортних засобів; стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та припинити провадження.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду у справі в зв'язку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі.

Клопотання про відкладення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Належних доказів щодо участі представника (повістка, ухвала) до клопотання не надані, доказі не можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника відсутні.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.07.2006 р. між Volvo Truck Corporation (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Транс» (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг № UKR63/0706F, згідно з п. 1.1 якого відповідно до заяви лізингоодержувача лізингодавець погоджується придбати для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу 10 одиниць сідельних тягачів Volvo FH згідно з технічною специфікацією в додатку № 1; 10 одиниць напівпричепів SCHMITZ згідно з технічною специфікацією в додатку № 1, які додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами, на загальну суму 1017490,00 EUR. Ціна за 1 одиницю сідельного тягача Volvo FH згідно з технічною специфікацією у додатку № 1 складає 75 000,00 EUR; ціна за 1 одиницю напівпричепа SCHMITZ згідно з технічною специфікацією в додатку № 1 складає 26 749,00 EUR.

Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу, узгоджений сторонами в цьому договорі, складає 4 роки. Дія строку лізингу починається з дати підписання лізингоодержувачем сертифіката про приймання згідно з формою, викладеною в додатку № 2. Датою поставки буде вважатись дата прийняття лізингоодержувачем обладнання і підписання сертифіката про приймання.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що лізингові платежі здійснюються в порядку, викладеному в додатку № 3 і графіку платежів, викладеному в додатку № 4 до цього договору. Графік платежів підписується одночасно з підписанням цього договору.У відповідності з п. 9.1 договору загальний строк лізингу становить 4 роки.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг № UKR63/0706F від 25.07.2006 р., ТОВ «Н-Транс» було прийнято від Volvo Truck Corporation 16.10.2006 р. 10 одиниць сідельних тягачів Volvo FH та 17.10.2006 р. 10 одиниць напівпричепів SCHMITZ, що підтверджується додатками № 2 до договору (сертифікатами про приймання), підписаними та скріпленими печатками ТОВ «Н-Транс».

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на недотримання відповідачем порядку сплати лізингових платежів за укладеним 25.07.2006 р. між Volvo Truck Corporation та ТОВ «Н-Транс» договором про фінансовий лізинг № UKR63/0706F.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суду виходив з того, що останній строк користування обладнанням згідно п. 1.2 договору № UKR63/0706F від 25.07.2006 р. закінчився 17.10.2010 р., однак обладнання лізингоодержувачем лізингодавцеві повернуто не було. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ «Н-Транс» вчинити необхідні дії для зняття обладнання, зазначеного вище, з обліку в органах Державтоінспекції, та надати Volvo Truck Corporation оригінали документів, то вони також підлягають задоволенню судом, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про зобов'язання повернути майно, та такою, що ґрунтується на матеріалах справи.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що договір фінансового лізингу має арбітражне застереження, в зв'язку з чим спір повинен вирішуватись згідно шведського законодавства відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ; позивачем обраний невірний спосіб захисту його прав та інтересів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до Закону України "Про дію міжнародних договорів на території України", укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України.

У п. 2 ст. 4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 року - ратифікована Україною 18 березня 1963 року) вказано, що сторони арбітражного застереження можуть на свій розсуд установлювати місцезнаходження арбітражного суду.

Договір фінансового лізингу від 25.07.2006 року (п. 15) містить арбітражне застереження, в силу якого, якщо будь-які спори або розбіжності, що виникають з цього Договору, включаючи ті, що стосуються його юридичноїсили і тлумачення, будуть вирішуватися виключно і остаточно Арбітражним трибуналом Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ; місто проведення арбітражного засідання м. Стокгольм.

Разом з тим, посилання суду на арбітражне застереження, вказане в контракті, є невірним, оскільки відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, а згідно з частиною 2 зазначеної статті підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, тобто звернення до арбітражу є правом, а не обов'язком сторони.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" закріплено, що підсудність судам справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Враховуючи положення вказаних законів, а також відсутність заперечень з боку сторін щодо розгляду справи саме в господарському суді у апеляційного господарського суду не має законних підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що згідно із статтею 124 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України та якщо іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Враховуючи, що предмет спору відповідно до статті 16 ЦК України був чітко визначений позивачем, а на території України, за обставинами, які були встановлені судом першої інстанції, перебуває майно позивача, висновок місцевого суду про те, що зазначений спір підлягає вирішенню в господарських судах, не суперечить чинному законодавству(Вищий Господарський суд України "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів" від 01.01.2009р.)

Таким чином, посилання відповідача на арбітражне застереження не заслуговує на увагу.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено обов'язок лізингоодержувачів своєчасно сплачувати лізингові платежі, що було закріплено сторонами договору у п.3 договору; сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано сторонами, лізингоодержувач, всупереч вимогам договору про фінансовий лізинг № UKR63/0706F від 25.07.2006 р., не сплатив позивачу лізингові платежі згідно графіку; не розрахувався з позивачем за предмети лізингу; по закінченню останього строку користування обладнанням 17.10.2010р., обладнання лізингоодержувачем лізингодавцеві не повернуто.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, вимоги про повернення предмету лізингу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду, що вимоги про зобов'язання ТОВ «Н-Транс» вчинити необхідні дії для зняття обладнання, з обліку в органах Державтоінспекції, та надати Volvo Truck Corporation оригінали документів, є похідними від вимоги про зобов'язання повернути майно, тому також є підставними.

Відповідачем не доведено обгрунтованість вимог, викладених в апеляційній скарзі, не надано доказів в спростування заявленого позову, а тому враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Н-Транс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 911/2993/13 від 03.10.2013р.-без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко