o
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2009 року справа № 2а-4978/08
Колегія
суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Суховарова А.В., Туркіної Л.П.
при секретарі судового засідання: Хоменко О.С.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну
скаргуОСОБА_1
на
ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2008
року у справі за позовомОСОБА_1 до Відділу Земельних ресурсів у
Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Виконавчого комітету
Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,
Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,
третіх осіб: ОСОБА_2ОСОБА_3 про визнання нечинним рішення, та державних актів
на право приватної власності на земельні ділянки -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Дніпропетровського
окружного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року провадження у справі за позовомОСОБА_1 до Відділу Земельних
ресурсів у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Виконавчого
комітету Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської
області, Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської
області, третіх осіб: ОСОБА_2ОСОБА_3 відповідно до якого позивач ставив питання
про визнання нечинним рішення відповідача про безкоштовну передачу у приватну
власність ОСОБА_2 земельної ділянки, та визнання нечинними державних актів на
право приватної власності на землю на ОСОБА_2
таОСОБА_3 - було закрито,
оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного
судочинства.
Не
погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1. подав на неї апеляційну
скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного
адміністративного суду від 05 грудня 2008 року, оскільки вона постановлена з
порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про
направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду по
суті. Посилався на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про
те, що даний спір не містить ознак публічно-правового спору, оскільки даний
спір виник з публічно-правових відносин за участю суб'єктів владних повноважень
- Відділу Земельних ресурсів у Дніпропетровському районі Дніпропетровської
області, Виконавчого комітету Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району
Дніпропетровської області та Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району
Дніпропетровської області, які реалізовували у цих відносинах надані їм чинним
законодавством владні функції на винесення рішення та оформлення Державних
актів на право власності на землю.
Представник
відповідачів: виконавчого комітету Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського
району Дніпропетровської області та Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського
району Дніпропетровської області - ОСОБА_4та треті особи
-ОСОБА_2таОСОБА_3подали заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що
вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки, на
їх думку, даний спір є дійсно спором про право, тому і підлягає вирішенню в
порядку цивільного судочинства, отже, вимоги апеляційної скарги є
безпідставними та не підлягають задоволенню. При цьому, ОСОБА_3 зазначив в
своїх запереченнях на апеляційну скаргу, що на даний час в Дніпропетровському
районному суді Дніпропетровської області знаходяться дві цивільні справи за
позовами ОСОБА_5 та садового товариства «Ландиш» до ОСОБА_1 з приводу
самовільного захоплення останнім спірної земельної ділянки, однак, розгляд цих
цивільних справ було призупинено за клопотанням адвоката ОСОБА_1 до вирішення
даної адміністративної справи, що, в свою чергу, надало ОСОБА_1додатковий час
на безкарне утримання самовільно захопленої земельної ділянки.
В
судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу в
повному обсязі із зазначених в ній підстав.
Перевіривши
матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в
межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З
матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є незгода ОСОБА_1 з
рішенням виконавчого комітету Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району
Дніпропетровської області від 14 листопада 1996 року за № 179 щодо безкоштовної
передачі в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0677 га,
розташованої на території садового товариства «Ландиш» Ювілейної селищної Ради
Дніпропетровського району Дніпропетровської області, та з Державним актом, яким
було закріплено право приватної власності ОСОБА_2на зазначену земельну ділянку,
а також з Державним актом на право приватної власності на землю, яким було
закріплено таке право заОСОБА_3 щодо зазначеної земельної ділянки, яку ОСОБА_3
придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2Позивач просить суд першої
інстанції визнати вищевказане рішення та Державні акти нечинними, оскільки, на
його думку, вони є незаконними, прийнятими без додержання вимог чинного
законодавства та без урахування того, що ОСОБА_2вже втратив право на зазначену
земельну ділянку і частиною цієї ділянки вже вісім років користується позивач
на підставі рішення райради, а на решті цієї землі облаштований дорожній проїзд
і газогін, тому оскаржуване рішення та Державні акти порушують права позивача
щодо користування належною йому на законних підставах земельною ділянкою. Таким
чином, предметом даного спору є спір про право власності на земельну ділянку,
розташовану на території садового товариства «Ландиш» Ювілейної селищної Ради
Дніпропетровського району Дніпропетровської області, при цьому на зазначену
земельну ділянку вже були оформлені правовстановлюючі документи - Державні
акти, що закріплюють право приватної власності на неї.
Колегія
суддів приходить до висновку, що хоча позивач і зазначив ОСОБА_2та ОСОБА_3в
якості третіх осіб по даній справі, але фактично спір стосується законності
набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки, закріплене
оформленими на їх ім.»я Державними актами на землю, тобто, в адміністративному
провадженні пропонується вирішити питання про майнові права громадян України (
ОСОБА_2таОСОБА_3), що характерно для процесуальних прав та обов»язків
відповідачів по справі. Відповідно до п.4 ст.. 50 КАС України громадяни України
можуть бути відповідачами по справі лише за адміністративним позовом суб»єкта
владних повноважень і то при вирішенні конкретних спорів.
Крім
того, колегія суддів зазначає. що пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України, визначено, що справа
адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна
справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі
сторін є орган виконавчої влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські
функції на основі законодавства, в
тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно
до ч.1 ст.2 Земельного Кодексу України земельними відносинами є суспільні
відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно до ст. 1 ЦК України цивільним
законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні
відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій
самостійності їх учасників.
Статтею
15 ЦПК України передбачено, що справи про захист порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових,
земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються в порядку цивільного
судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що
визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень - виконавчого комітету
Ювілейної селищної Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від
14 листопада 1996 року за № 179 щодо безкоштовної передачі спірної земельної
ділянки в приватну власність ОСОБА_2 за вищеозначених обставин не може в повній
мірі відновити право позивача на спірну земельну ділянку, оскільки необхідно
вирішити правові питання про правомірність набуття ОСОБА_2 таОСОБА_3 права
приватної власності на цю ділянку.
Отже, закриваючи провадження у справі, суд
першої інстанції вірно виходив з того, що даний спір не має ознак
публічно-правового, а по суті є спором про право, що, в свою чергу виключає
розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, тому дана справа
повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Таким
чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої
інстанції висновок.
Відповідно
до ст. 200 КАС
України <nau://ukr/2747-15|st200/>, суд
апеляційної інстанції за наслідками розгляду
апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну
скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції правильно встановив обставини
справи та ухвалив судове рішення з додержанням
норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 19<nau://ukr/2747-15|st198/>,
ст. 200 <nau://ukr/2747-15|st200/>, 205
<nau://ukr/2747-15|st205/>, 206 КАС
України <nau://ukr/2747-15|st206/>, колегія
суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського
апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути
оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України
протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали
виготовлено 08
квітня 2009 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді:
А.В.Суховаров
Л.П.
Туркіна
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2009 |
Оприлюднено | 20.05.2009 |
Номер документу | 3607269 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Нагорна Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні