Рішення

від 12.12.2013 по справі 469/1555/13-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.12.2013

Справа № 469/1555/13-ц

2/469/506/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 грудня 2013 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої-судді - ОСОБА_1,

при секретарі - Потриваєвій М.А.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВВІ ОСОБА_3В» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, стягнення орендної плати та повернення земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 13 листопада 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 01 січня 2010 року уклали з відповідачем договори оренди земельних ділянок площею відповідно 8,74 га та 8,53 га., які знаходяться на території Новофедорівської сільської Ради Березанського району Миколаївської області, строком на 5 років (з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року) зі сплатою орендної плати за кожен рік користування не менше 3% від нормативно-грошової оцінки кожної з земельних ділянок, тобто по 4555 грн. за кожну ділянку за кожний рік, не пізніше 01 листопада щороку. При цьому договір оренди землі, укладений ОСОБА_5, не зареєстрований у встановленому законом порядку. ОСОБА_4 помер 07.09.2011 року, ОСОБА_5 померла 09.06.2010 року, позивач прийняв у спадщину зазначені земельні ділянки та отримав свідоцтва про право на спадщину (відповідно 09.07.2012 року та 17.12.2010 року).

Відповідачем свої зобов»язання за договорами щодо своєчасної сплати орендної плати не виконано, виплачено за 2012 рік лише по 1840 грн. за кожну ділянку, за 2013 рік - нараховано 2800 грн. за кожну ділянку, сплачено - по 465 грн. за кожну ділянку, тому позивач, з врахування подальших уточнень, просив розірвати вказані договори оренди земельних ділянок, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати 14075 грн., пеню в розмірі 0.1 % несплаченої суми за кожний день прострочення у розмірі 2123,76 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 422,25 грн., та зобов»язати відповідача негайно передати йому вказані земельні ділянки у стані, придатному для використання. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також посилався на обов»язок відповідача переукласти чи розірвати договори оренди землі у зв»язку зі зміною власника.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмове заперечення на позов, мотивовані тим, що перехід права власності на орендовану ділянку не є підставою для зміни умов чи розірвання договору, а розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Істотних порушень договору позивачем не доведено, оскільки позивач отримав орендну плату за 2012 рік, а орендна плата за 2013 рік позивачем не одержана з невідомих причин, хоча йому неодноразово пропонувалось її отримати та пропонується отримати у судовому засіданні; інші орендодавці отримали орендну плату у передбачені договорами оренди строки і порядок. Орендна плата визначена договором у твердій грошовій сумі та не пов»язана з розміром грошової оцінки землі, тобто її розмір на коефіціент 1,756 збільшувати не треба. Крім того, розрахунок пені складено на кошти, отримані позивачем у 2012 році у повному обсязі. Тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_4, померлого 07 вересня 2011 року, та ОСОБА_5, померлої 09 червня 2010 року, є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, площею відповідно 8,74 га та 8,53 га (а.с.7-12).

01 січня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено з відповідачем договори оренди належних їм земельних ділянок площею 8.74 га та 8.53 га строком на 5 років з 01.01.2010 року до 01.01.2015 року (а.с.13-16).

Договір оренди землі між ОСОБА_4 та ТОВ «ВВІ-Агро» зареєстрований у Березанському відділі Центру ДЗК 25.08.2010 року за реєстраційним номером 041048600113; державна реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_5 та ТОВ «ВВІ-Агро» не проведена.

У 2012 році за зазначеними договорами позивачеві виплачено по 1840 грн. орендної плати за кожну земельну ділянку, у 2013 році - по 465 грн. за кожну ділянку.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.31 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 39 договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і відповідачем, заборонено розірвання договору в односторонньому порядку.

Тому посилання позивача на необхідність розірвання договорів за його заявою у зв»язку зі зміною власника земельних ділянок є безпідставними.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі та відповідно до ст. 18 вказаного Закону набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

За змістом ст. 651 ЦК України та ч. 3 ст. 31 Закону України В«Про оренду земліВ» розірвано може бути лише укладений договір.

Неукладений договір не породжує для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення під час його документального оформлення.

Таким чином, договір оренди землі, належної ОСОБА_5, у зв»язку з непроведенням його державної реєстрації є неукладеним, а тому не породжує для сторін будь-яких прав та обов»язків.

Тому вимоги позивача щодо розірвання зазначеного договору та стягнення відповідно до його умов орендної плати задоволенню не підлягають.

Разом з тим, зважаючи, що на виконання вказаного неукладеного договору ОСОБА_5 передчасно передано відповідачу земельну ділянку, між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

У разі передчасної передачі майна на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно в набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, установленому главою 83 ЦК України. На зазначене звернув увагу Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 6 листопада 2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» .

Тому на вимогу позивача земельна ділянка, набута ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України підлягає поверненню відповідачем як безпідставно набуте майно.

Щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного ОСОБА_4, та стягнення заборгованості з орендної плати суд зазначає таке.

Відповідно до умов вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 72184 грн. (п.5), відповідач повинен вносити орендну плату в грошовій формі в розмірі 1840 грн. (п.9 договору) з урахуванням індексів інфляції (п.10) з 01 вересня по 01 листопада (п.11).

Таким чином, посилання позивача на визначення орендної плати у відсотках від нормативно-грошової оцінки землі не відповідає обставинам, встановленим судом.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст.23 Закону України В«Про оренду земліВ» , орендна плата на земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно з п.13 договору, розмір орендної плати переглядається за згодою сторін один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (а.с.13).

Виходячи із зазначеної умови договору, нарахування орендної плати за землю з урахуванням індексу інфляції не є автоматичним, а підлягає перегляду у письмовій формі за взаємною згодою сторін, що передбачено п.36 договору оренди (а.с.14).

Зміни до договору щодо перегляду розміру орендної плати сторонами не вносились, проте у 2013 році відповідач самостійно нарахував позивачу орендну плату в більших розмірах, аніж передбачено договором сторін (а.с.26), тобто 2800 грн.

Таким чином, відповідачем у 2012 році сплачено позивачу орендну плату у сумі, яка й підлягала виплаті відповідно до договору оренди, тобто 1840 грн.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України В«Про оренду земліВ» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст.24,25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для розірвання договору оренди землі позивач зазначив прострочення виплати орендної плати у 2012-2013 роках, що є невиконанням обов»язків, передбачених договором оренди землі.

Відповідно до п.«д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України 12 грудня 2012 року по справі № 6-146цс-12, розірвання договору оренди землі можливе лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Оскільки у 2012 році орендна плата відповідачем сплачена, тому підстави для розірвання договору у зв»язку з несплатою орендної плати відсутні.

Судом встановлено, і сторонами не оспорюється, що орендна плата виплачується орендодавцеві при його особистому зверненні до орендаря у «конторі» орендаря.

Заперечення відповідача проти вимог про стягнення орендної плати за 2013 рік, мотивовані тим, що орендна плата за 2013 рік позивачем не одержана з невідомих причин, хоча йому неодноразово пропонувалось її отримати та інші орендодавці отримали орендну плату у передбачені договорами оренди строки і порядок, підтверджено відомостями пайщиків за 22 липня 2013 року, 07 серпня 2013 року, 19 листопада 2013 року, які містять дані про нарахування орендної плати та підписи про її отримання, та у яких за наявності підписів практично всіх осіб, зазначених у відомостях, підпис позивача відсутній.

Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, у зв»язку з неотриманням позивачем нарахованої йому орендної плати йому було направлено відповідне повідомлення, що підтверджено копією квитанції відділення поштового зв"язку; отримання зазначеного повідомлення позивач не оспорює.

Виходячи з викладеного, пояснення позивача про те, що на його звернення про виплату орендної плати за 2013 рік йому було відмовлено відповідачем, у судовому засіданні не підтверджені.

При цьому суд зважає на те, що відповідачем було запропоновано позивачу отримати у судовому засіданні залишок несплаченої орендної плати, проте позивач у ході судового засідання неодноразово відмовлявся від отримання запропонованих коштів з різних підстав.

Тому суд приходить до висновку про те, що недоплата орендної плати за 2013 рік є наслідком недобросовісних дій позивача, тобто позивач є кредитором, що прострочив виконання зобов»язання (ст.613 ЦК України), таким чином, предмет позову у даній частині позовних вимог відсутній.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.(ч.1) . Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2).

Виходячи з викладеного вище, посилання позивача на істотне порушення умов договору у зв»язку з порушенням строку виплати орендної плати, в контексті ст.651 ЦК України, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 114,70 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВВІ ОСОБА_3В» про повернення земельних ділянок задовольнити частково.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІ ОСОБА_3» передати ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4820983500:08:000:0047, площею 8,5300 га, що знаходиться в межах Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 268109, в стані, придатному для використання.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІ ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114,70 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 грудня 2013 року.

Суддя: